Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
22
травня
Випуск
№ 1320 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Тарас Бульба-Боровець — організатор УПА [Випуск № 1310]

Про діяльність організатора УПА Тараса Боровця, який народився в с. Бистричі Березнівського р-ну на Рівненщині 9.3.1908 — помер 5.5.1981 у Нью-Йорку, США (псевдо «Байда», «Гонта», «Бульба» та ін.), написано не так і багато, як про того ж Степана Бандеру чи Андрія Мельника. Відома хіба що його книжка «Армія без держави». Досі не знайдено закопаний 1943 р. за його наказом архів УПА, не виявлено повних комплектів газет «Гайдамака» та «Земля і Влада», невідомо, де документи про його перебування в еміграції.  Є потреба видати всі його статті з газет «Волиняк», «Оборона України», Бюлетень УНГ, «Меч і воля», «Українські вісті», «Свобода», «Місія України», «Авангард», «Краківські вісті», «Гайдамака», «Наш вік», «Військова справа» тощо. Тарас Бульба-Боровець, організатор на Поліссі й Волині Української Повстанської Армії — «Поліської Січі» (з середини 1943-го — Українська Народна Революційна Армія, УНРА). Автентична УПА на чолі з Боровцем вела збройну боротьбу і з гітлерівцями, і з більшовиками, домагаючись самостійності України. Народна армія не підпорядковувалася жодній політичній партії й визнавала єдино законну владу — Уряд УНР в екзилі. Стратегічна мета боротьби — об’єднати у складі Української національної держави всі українські етнографічні землі.
КДБ, польська спецслужба стежили за Т. Боровцем неусипно. Обидві сторони доповідали своєму керівництву ще 1934 р., наприклад, про те, що Тарас Боровець розповсюджує по селах «Історію України» чи організовує «Відродження» і веде агітацію на користь ОУН (1935 р.).
Кілька агентів доносили, що Т. Боровець на псевдо «Гонта» прибув із Німеччини як посланець Президента Лівицького Андрія, при цім наголошувалося, що намісника Симона Петлюри.
Із допиту, наприклад, М. Гожого (31.10.1940) стало відомо, що Т. Боровець прийшов з-за кордону для створення організації УПА, пояснивши, що незабаром почнеться війна між Німеччиною і Радянським Союзом, що саме в цей час УНРА повинна проголосити «Самостійну Україну». Гожий розповів і про те, що Т. Боровець зустрічався в Рівному із «Степаном», керівником ОУН, який заборонив організовувати УПА на території західних областей, бо, мовляв, «Степан» — керівник ОУНівською роботою і втручатися в це нікому не дозволить, бо, мовляв, можна розконспіруватися.
Т. Бульба-Боровець використовував усі можливості для визволення свого краю. Так, єпископ Мстислав 15.11.1942 писав про співпрацю з німцями, хоча багато хто вважав, що організатор УПА—«Поліської Січі» бореться і з гітлерівцями, і з більшовиками. Попри це, зазначено в листі, Т. Боровець «людина дуже вразлива під оглядом національного чуття, яка все рідне любить понад усе, а до того всього — людина чесна». Т. Бульба-Боровець розумів угодову політику та позитивну працю, але не визнавав, як писав, самоопльовуючого лакейства, а тому за свою поведінку буде відповідати сам.
Під час переговорів Т. Бульби з представниками німецької окупаційної влади, зокрема шефом СД Волині й Поділля д. Пицом, заявив, що треба звільнити всіх українських політичних в’язнів та репресованих, бо кожного, без огляду на його партійно-політичну приналежність, він вважає своїм братом.
Політична лінія німців довела до підпілля «Поліську Січ», бандерівців та мельниківців. Із радянськими партизанами Т. Бульба співпрацював із тактичних міркувань.
Лист Т. Бульби до гауляйтера Еріха Коха з вимогою припинити репресії проти українського населення був сповнений гніву і впевненості, що смерть і пролита кров українського народу гартує його волю до дальшої боротьби за свою свободу і суверенну державу.
Починаючи з весни 1943 р. Т. Бульба намагався порозумітися і з бандерівцями, і з мельниківцями, незважаючи на їх розбіжність у тактичних поглядах на боротьбу проти загарбників. Він писав, що для керування всеукраїнським національним рухом потрібно створити Українську Народно-Революційну Раду. Але такої підтримки не знайшов. Тоді він створює Українську націонал-демократичну партію і звертається до українців у червні 1943 р.: «Не треба нам української держави, підстриженої на німецький чи російський лад. Нам треба тільки української України, з українським національним та політичним ладом, а не безконтрольних диктатур та чужого гніту і визиску».
Т. Бульба чітко знав свою основну мету і використовував для цього всі ті засоби, які б мали щонайменше людських жертв. Головне — ідея української національної державності. Про це він писав у листах неодноразово і до німців, і до співвітчизників та закликав давати відсіч усіляким провокаціям і згуртуватися в боротьбі проти ворогів України.
Відкритий лист Т. Бульби до ОУНівців (04.08.1943) із закликом створити Українську Народну Революційну Раду і припинити криваву міжусобицю вельми цікавий з точки зору стратегічного і тактичного завдання. Йдеться, зокрема, про те, що потрібно мобілізувати всі сили народу до боротьби, передусім, із зовнішніми головними ворогами, а не підкорення тій чи іншій партії. Головне — маєстат нації і держави.
«Ви на кожному кроці говорите, — пише Т. Бульба, — про необхідну потребу єдности серед українського народу, а на ділі змагаєте перевести цю єдність не шляхом об’єднання всіх сил народу на підставі взаємного розуміння і пошановання політичних переконань інших співгромадян, а тільки шляхом підпорядкування всіх собі та диктатури одної своєї партії… Жодна партія не може мати монополію на український народ… Українську державу зможемо збудувати лише тоді, коли об’єднаємо під одним прапором боротьби за незалежність весь народ, кожну гвинтівку, кожного українця без огляду на його політичні переконання, без огляду на те, чим він був учора».
Ідеологічно-моральні основи вояка УНРА (перейменована в 1943 р. з УПА, бо цю назву перейняла ОУН під проводом С. Бандери) стверджують: не підлягати жодній політичній партії (2); вести безкомпромісну боротьбу з кожним загарбником України; не підпорядковуватися жодним чужим силам (5); боротися, передусім, за визволення України з чужого ярма та відбудову своєї суверенної держави (6); боротися за абсолютне рівноправство всіх громадян української держави. Не може бути ані упревіліювання одних, або обезправлювання других (11); спекуляція землею та великовласницьке поміщицтво — виключається (19); за справедливе унормування соціальних відносин і за дійсне, а не фіктивне піднесення життєвого рівня всього трудового населення (21); за право на безкоштовну освіту й повну культурну, соціальну та санітарно-медичну опіку для всіх (23) та ін.
Літературний і публіцистичний талант Т. Бульби виявився значно раніше. За повідомленням начальника поліції безпеки і служби безпеки Третього рейху, під псевдонімом Пістріченко Тарас Боровець  написав твір у п’яти томах «Людоїди», де описує голод на Україні 1933/34 рр. (так у донесенні. — М. В.) і переслідування українців з боку НКВД. У книзі «Пан депутат у Сеймі» Т. Боровець висміяв польську парламентарно-демократичну систему, відомих польських посадовців, за що був засуджений на три роки в концентраційному таборі. Художньо, місцевою говіркою написано ще до війни нарис «Чорний день Варшави» про мобілізацію поляками поліщуків.
Провокації з кількох сторін змушували Т. Бульбу-Боровця остерігатися й маневрувати, не знаючи, з якого боку підступність чи смертельний удар у спину.
Після цього, зазначається в донесенні, «німці дали вказівку ОУН («бандерівцям») [?] почати боротьбу проти «бульбівців». Приблизно в травні 1943 р. провід ОУН (б) наказав роззброїти і ліквідувати «бульбівців». Відтоді почалася конфронтація. Принаймні так стверджується в таємному донесенні.
Уже по війні у Зверненні до всіх українців, що опинилися на чужині, у грудні 1947 р. ідеологічно-політичний відділ УНГ закликає в майбутніх змаганнях за свою хату, «свою правду і силу, і волю» не бути розпорошеними, не стати знаряддям у чужих руках.
В одному доволі обсяговому протоколі допиту зв’язкової Т. Бульби Галини Петренко-Кухарчук (16.9.1948) йдеться зокрема про те, що мельниківців М. Сціборського і О. Сеника-Грибівського вбили бандерівці. Але ми тепер добре знаємо, як «вибивали» показання з допитуваних, які провокації робилися й робляться зусібіч, аби нищити свідому боротьбу українців за своє визволення. Можливо, то вбили енкаведисти, що діяли під виглядом бандерівців, яких лише у Рівненській області було зафіксовано 33 загони чисельністю 397 осіб. У Чернівецькій області енкаведистських провокаційних загонів було 26 і 219 осіб; Івано-Франківській — 11 загонів, 70 осіб; Дрогобицькій — 10 загонів, 52 особи; Тернопільській — два загони, 34 особи. А були ще німецькі й польські загони під виглядом партизан для провокації проти українських повстанців. А скільки ж їх було на українські голови? Нема їм числа…
В еміграції Т. Бульба-Боровець засновує Українську національну гвардію — революційно-військову організацію, закликаючи навчатися дужою рукою тримати меч проти ворогів України, аби визволити рідну землю від зайд.
Бюлетень УНГ друкує звернення 1951 р. до своїх членів і прихильників, що є навіть ура-патріоти і навіть «ура-демократи», а чинять, як чужинці.
Т. Боровець запитує: чому переможці живуть гірше, ніж переможені німці, австрійці та італійці? Туди нині на заробітки їдуть наші співвітчизники. Начебто «своя» влада їх своїми діями розгонить. Розширює геопростір для прибульців? Більшістю їдуть на заробітки жінки і там залишаються. Щороку, від 1991-го, в Україні зменшується населення близько 300 тисяч. Цілий обласний центр.
У відкритому й пристрасному листі Т. Боровця до українок у 1954 р. зазначається, що наші жінки повинні стати двигуном української національно-визвольної революції, мусять підготовляти народ до боротьби. Робити зі свого чоловіка, брата, сина свідомого бійця за волю свого народу, за відновлення УНР, бо тільки у своїй державі ми позбудемося національного і соціального поневолення. Сила духу завжди перемагає матеріальну. Тому Наше Рідне українське слово, «Щоб огненно заговорило, Щоб слово полум’ям взялось, Щоб людям серце розтопило».
У період еміграції Т. Бульба-Боровець писав: «Боротьба за волю батьківщини — обов’язок кожного українця! Тільки збройною боротьбою виборемо свою незалежну Державу! Ніхто за нашу свободу не буде боротись! «АБО ВОЛЮ ЗДОБУТИ, АБО ДОМА НЕ БУТИ!, — казали запорозькі козаки. Будьмо ж гідними наших предків…».
Його кредо було одним: політичним ворогом кожного українця є всякий чужинець, що хоче загарбати собі українську землю і поневолити український народ… Ворогом є й ті, хто хоче запровадити в Україні панування поміщицтва, буржуазії та капіталу. Про це в статтях «Демократія в полоні», «Ревізія антикомуністичної стратегії», «Більше ідейної принциповості», «Смерть тирана», «Україна і Росія» та ін. Для нас його життя, боротьба і праця — потреба розуміння історії боротьби, патріотизму, накреслення плану дій.
Михайло ВАСИЛЕНКО


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.