Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
22
жовтня
Випуск
№ 1342 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Ефективна блокада чи профанація? [Випуск № 1309]

У колі професіоналів блокади та інші протестні акції оцінюються за трьома критеріями: актуальність, пасіонарність і адекватність. Проаналізуємо останні події в Україні крізь призму цих критеріїв.

АКТУАЛЬНІСТЬ

Мова про те, наскільки акції відповідають порядку денному, наскільки вони зачіпають суспільство. І чи не може виявитися, що в гонитві за сьогоднішнім добром суспільство ризикує зіштовхнутися з серйозною бідою завтра.
Так ось, в сенсі актуальності з блокадою торгівлі на крові - сумнівів немає.
Очевидно, що реалізація масштабного проекту на зразок футбольного чемпіонату вимагає серйозної напруги владної машини і громадських сил. Що вже говорити про перемогу у війні за незалежність проти багаторазово переважаючого противника! Тут необхідна максимальна концентрація всіх громадських інститутів і можливостей задля спільної мети.
«Все для фронту, все для перемоги!» - Це не розхоже гасло, це шлях виживання України.
А у нас боєць потрапляє на передову, і в перервах між обстрілами бачить вантажопотоки промислового масштабу туди, звідки прилітають та вбивають снаряди і міни. А повернувшись додому, героя засліплює вже ілюмінація розкішних шинків, забитих публікою, що щодня лише розважається. І халдеї йому втовкмачують зверхньо, що людина в камуфляжі нервує клієнтуру. І взагалі, тільки лохи не розуміють, що це війна між Штатами і Росією, так що не заважай тим, хто вміє жити і насолоджуватися правильно охолодженим «Кристалом» по штуці баксів за пляшку, який цілком можливо, закуплений на бариші від того «контрабаса», який пре через лінію фронту.
Якщо хтось у владі сподівається, що при такій жахливій різниці потенціалів в кінці кінців не спалахне скажена електрична дуга, то він навчався в школі, для розумово відсталих.
Для нас сьогодні можливо щось одне. Смерть або життя. Агресор або партнер. Війна або торгівля.
І альтернатива повинна бути усвідомлено обрана українським суспільством, а не кимось персонально..

ПАСІОНАРНІСТЬ

Точних характеристик для цього критерію привести неможливо, але відчувається відразу: наскільки далеко мають намір піти учасники акції у відстоюванні своїх цілей, чи здатні вони терпіти  труднощі і злигодні, чи готові на боротьбу і самопожертву в кінцевому підсумку?
Проплачений мітинг з найактуальнішими гаслами - це окозамилювання для замовника і освоєння бюджету. У всіх київських антимайданах пасіонарності було менше, ніж у спічі Людмили Янукович про наколоті апельсини.
А ось стихійний щирий протест, як відомо, здатний перерости в загальнонародне повстання.
Можу констатувати, що з пасіонарністю в блокадній акції все на вищому рівні. Особливо, в тій її частині, що на Донбасі. Люди реально ризикують життям, бо раптом можуть потрапити під «дружній» мінометний обстріл або на них загадковим чином вийде «ворожа ДРГ» - подібні випадки в припиненні торгівлі на крові, на жаль, бували.
У київській частині протестів, при неминучому відсотку байдужих роззяв, випадкових пасажирів і платних провокаторів теж видно готовність відстоювати свої вимоги. Протестанти не бояться поліції, тому що відчувають себе в своєму праві. Це важливо - коли за спиною крила справедливості.
Впевненість у правоті окриляє. Не тільки сторонніх спостерігачів, а й владу з її силовиками, які реально прагнуть не переходити межі, що ми і спостерігали.

АДЕКВАТНІСТЬ

Мається на увазі, наскільки обрані методи протестної боротьби дозволяють досягти заявлених цілей і результатів.
Ось тут у «блокадників» відвертий провал. І це велике питання до лідерів і організаторів акції.
Перша вимога - звільнення військовополонених, захоплених російсько-терористичними військами. Це питання не просто тримає на контролі Кремль, він вважає його важливим елементом для шантажу цивілізованого Заходу. Навіть якщо колабораціоністів Донбасу якимось чином зацікавити / примусити до обміну полоненими, то за самоуправство вони прослухають чарівну мелодію «політ джмеля в ліфті». Так що ніхто не ризикне, які б економічні труднощі в ОРДЛО не викликала блокада.
А що стосується торгівлі на крові, то сьогодні ця вимога відноситься до розряду теоретично можливих, але практично нездійсненних.
Адже для стількох багатьох чиновників, військових, прокурорів, поліцейських і так званих бізнесменів в Україні це перетворилося в найвдаліший, найприбутковіший бізнес їхнього життя. Навіть якщо їх періодично відловлювати і розстрілювати, «контрабас» це не припинить. Як не припиняє наркоманію в Китаї, Індії, Ірані, Пакистані і ще десятці країн смертна кара за поширення наркотиків.
Для припинення або хоча б мінімізації «бізнесу» з окупованими територіями необхідна кардинальна зміна пріоритетів української влади - від верху до низу. Введення в реалії життя понять - війна, агресор, окупація - про які говорилося вище.
Оскільки ця влада на зміну пріоритетів категорично не спроможна, то єдиний раціональний вихід - міняти саму владу.
Однак навіть якщо в вимоги протестантів увійде відставка Кабміну, це не підвищить іх адекватність. Тому що чинна Верховна Рада, контрольована Президентом, породить наступний Кабмін, ще жадібніший і цинічніший Кабміну Гройсмана. Хоча б тому, що галявина для наживи неухильно скорочується, і баригам вже не до попередніх ласок і іншої втрати часу.
Перевибори ВР - теж не вихід, тому що за чинним законодавством будуть обрані такі ж, тільки ще гірші. І повертаємося до попереднього абзацу. А принципових змін законодавства не допустить Президент, тому що в такому випадку він втратить контроль над парламентом. І перестане бути всевладним, але безвідповідальним господарем України, що дозволяє собі угоди на кшталт «мінського договорняка», який і породжує військовополонених, підло не визнаних такими, як і торгівлю на крові, ієзуїтськи іменовану товарообміном.
Вимагати зміни Президента? По-хорошому Порошенко на дострокові президентські вибори не піде - для нього це загроза. Для нього самогубні будь принципові зміни в системі клептократичною-олігархічної влади.
Відповідно, єдиним адекватною протестною вимогою нині є повний демонтаж існуючої постсовкової влади і продумана її заміна на нову, побудовану на принципах свободи і прав особистості, суспільного служіння, переходу від держави-автократа до держави-сервісу.
Тільки знесення під нуль, без вилучень і винятків! Ніяких дрібних кроків, які полюбилися нашим правителям. Дрібними кроками нехай вони від розлючених співгромадян драпають!
І найкращим мирним способом, винайденим людством для вирішення такого світоглядного завдання в масштабі країни, є перезаснування держави через новий Суспільний договір. Тільки так можливо залучити в установчий процес максимальну кількість соціально активних громадян, громадських організацій та політичних партій. Що і забезпечить, в кінцевому підсумку, громадський консенсус щодо напрямку розвитку України і правил спільного проживання / господарювання.
Я скажу більше: головним критерієм адекватності будь-яких лідерів і очолюваних ними структур зараз є саме готовність до перезаснування держави через новий Суспільний договір, бо тільки це відкриває можливості вирішення всіх тих кричущих проблем, яких ми набралися за чверть століття, як чау-чау будяків.
Мова не про конкретні речі, а про міжнародні суб'єктності України, досягнення справедливого миру, трансформації держави на благо її громадян, а з цього автоматично виникає і звільнення незаконно утримуваних українців, і повернення окупованих територій, і, відповідно, припинення торгівлі з посібниками окупантів.
До речі, ультиматум владі, озвучений Андрієм Білецьким, куди ближче до того, що відповідає моменту. Але він теж половинчастий і не є стратегічним виходом з інституційної кризи і тотальної недовіри між суспільством і владою.
Не висуваючи дійсно адекватних вимог, боязко занижуючи цю планку, організатори протестів ризикують скотитися в профанацію. Влада ж негайно включає компрометацію лідерів протестних акцій, зводячи їх в суспільній свідомості до рівня небезпечної буфонади.
Що ми нині й спостерігаємо. Хоча головне тільки починається. Але я рекомендував би запасатися не попкорном, а чимось бронебійним або броньованим - в залежності від того, на якій стороні плануєте опинитися.
Юрко Славутич

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.