Не забуті. Крок назустріч воїнам АТО, зробила міська влада, запровадивши для них житлову програму. Про це говорили давно, але втілити проект у життя вдалось тільки через 3 роки бюрократичної тяганини та переговорів. І нарешті, перші двоє гідних чоловіків отримають ключі від омріяних квартир. Справжні герої – часто вони дуже скромні. Це на фронті вони вольові і дієві, самовіддані й відважні, а удома мовчазні тати і сини. Такі не проситимуть винагороди чи інших благ за службу, яку вважають своїм обов’язком. Але для того й треба побратими – щоб допомоги у будь-яких складних життєвих обставинах, навіть коли цього не чекаєш. Так сталось з Олександром Андріяшевим та Петром Заболотним. Перший – доброволець, боєць батальйону «Айдар», другий – військовий ОК «Захід» із 20-річним стажем. Можна довго описувати їх життєві перипетії і бойові заслуги, але забігши наперед хочеться сказати – у їх історії щасливий кінець. Днями обом чоловікам виділили по квартирі за кошт міського бюджету. Житло для таких як вони, у Рівному виділили вперше.  
- Квартири для сімей загиблих, для воїнів, які стали інвалідами І-ІІ групи, виділяються за рахунок коштів державного бюджету. Що стосується тих воїнів, які є інвалідами ІІІ групи, або які отримали поранення, контузії – питання складне. І добре, що депутати міської ради заклали якісь копійки щоб придбати для цих людей 2-3 квартири. Це дуже мало, звичайно, на отримання земельних ділянок у Рівному стоїть десь 2 тисячі воїнів. Багато з них кажуть: мені не потрібна земельна ділянка, я перебуваю на квартирному обліку, не маю де жити, складні сімейні обставини – допоможіть вирішити питання по квартирі, - говорить представник Спілки учасників бойових дій та учасників АТО «УВО» Сергій Пандрак.
Віднині, міська влада зобов’язалась щороку купувати кілька квартир для військових, які того найбільше потребують. З-поміж сотень і тисяч претендентів кандидатури щасливчиків доручили обирати обласним спілкам, громадським організаціям та волонтерам – людям, які не з чуток знають про проблеми і потреби бійців.
Вони зібрались удруге аби обговорити імена претендентів і розвіяти усі сумніви навколо того, що самі ці чоловіки гідні такої винагороди. Отож – Петро Заболотній військовослужбовець з двадцятирічним стажем, півтора із них провів у зоні АТО. Брав участь в боях в населених пунктах Антрацит, Станиця-Луганська Лугутіно, Георгіївка, Червона Поляна. Одружений, має двох усиновлених дітей – хлопчика і дівчинку, яка має інвалідність по зору.
- 16 разів переїжджав, змінював місце проживання: гуртожитки, однокімнатні, двокімнатні квартири. Досі я знімав двокімнатну квартиру, але у зв’язку з тим що двоє дітей різнополих, 13 та 16 років, в одній квартирі – як два павуки в банці. Це вже не можливо, - розповідає П. Заболотній.
На квартирній черзі він перебуває з 2003 року й, каже, не сподівався вже ніколи отримати власне житло. Так само і Олександр Андріяшев, відомий під позивним «Палач». Він – учасник Революції Гідності, в ході російської агресії, у самий гарячий її період, у липні 2014 пішов добровільно у 24 ОШБ «Айдар». Протягом року виконував завдання на території Луганської області. Брав участь в боях біля Новосвітлівки, Хрящуватого, Щастя, Кримське, 31 та 29 блокпости тощо. В ході боїв отримав вогнепальне поранення лівої ноги, контузію. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Не одружений. Мати та брат – мають інвалідність. Житлом не забезпечений.
- Якщо взяти О.Андріяшева, який служив в батальйоні «Айдар», я знаю що у нього є дві контузії, поранення і він навіть не фіксував їх, бо був на фронті й не мав на це часу. А є ж випадки, коли хтось на фронті отримує невелику травму й зразу лягає в госпіталь та хизується що він крутий воїн… Тому дуже добре, що збирається громадськість і таким чином розподіляє кілька квартир, - говорить боєць 14 ОМБР Василь Брагін.
Військові дякують міській владі, яка започаткувала такий проект, але й нагадують що 2-3 квартири в рік питання забезпечення бійців житлом не вирішить. Вони уже готують альтернативні варіанти та пропонують механізми будівництв такого призначення.