Вони надають першу медичну допомогу та вивозять поранених і травмованих воїнів із зони бойових дій у госпіталі та лікарні. Волонтери з групи АСАП опікуються третиною всього східного фронту – від Авдіївки до Попасної. В перекладі з англійської ця абревіатура означає – «якомога швидше». Серед добровольців – і наші земляки. Усі вони приїхали сюди без особливого запрошення і працюють тут безкоштовно – хто скільки може. Андрій Смердов – серед тих, хто регулярно виїжджає на передову. Уже врятував, каже, чотирьох поранених. Він тут водій, у минулому – замкомвзводу батальйону Горинь, який вимушений був покинути військову службу за станом здоров’я. А ще Андрій – уродженець цих місць, де зараз базується їхня група.
– Я не можу спокійно сидіти там, коли тут, на моїй землі, де я виріс, ходить чийсь чобіт російський. Поїхав, можна сказати, в невідомість. Постійно ротації змінюються – хтось приїжджає на 2 тижні, хтось – на місяць, хтось на 3 тижні. Є такі у нас, були молодята, – вони приїхали у весільну подорож, для всіх родичів вони поїхали в Закарпаття, а насправді приїхали сюди, – ділиться історіями волонтер Андрій Смердов.
Ще нещодавно біля їх позиції розташовувався логістичний центр, який давав волонтерам світло. Відколи його перенесли в Майорськ, обходяться генераторами – у вагончиках зберігаються медикаменти, що бояться морозів, отож, треба ще й тепло.
- Медикаменти нам волонтери привозять. Весь час ми складаємо списки, є волонтери, знаєте, я не знаю навіть інколи, звідки вони приходять... скільки я вже тут - дійсно вражена, скільки людей допомагають не тільки нам - фронту, армії - що б там не казали, – вдячно говорить керівник групи з позивним Ромашка.
Ніна Скиба теж не вперше на Донеччині – від початку війни доставляла військовим спорядження та продукти. В АСАПі планувала пробути два тижні, а вже спливає місяць, як вона не повертається додому. Рідні, каже жінка, розуміють, тільки просять берегти себе. Ніна не медик, але має певну підготовку, що дає їй можливість надавати первинну допомогу:
– Медсанбат пройшла - як діяти в подібних ситуаціях, тому що тут, по суті, яка функція… ми не є лікарями, ми просто забрали, оглянули, стабілізували, якщо критичний стан, що можна було зробити - перев'язати, тампонувати, і на лікарню, на госпіталь, щоб його вже кваліфіковано лікували.
Просить рідних не хвилюватися, бо не часто буває на передовій. Крім військових, Група Хоттабича обслуговує ще й населення сірої зони. Викликаючи карету швидкої, місцеві потрапляють у сепаратистську Горлівку – до українських медиків не додзвонитися. Тому їм допомагають українські волонтери, яких дуже не вистачає тут, на крайніх рубежах, каже Ромашка:
– АСАП - це відома служба, але нам весь час не вистачає людей. Не абияких, а саме таких, які готові ... навіть не знаю, як це сказати - мабуть, жертвувати частиною своєї душі, свого життя…