Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
14
серпня
Випуск
№ 1332 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Українці проти зростання зарплат! Уявляєте?! [Випуск № 1291]

За що стояв Майдан? Всі знають: за підвищення рівня життя, проти корупції і за те, щоб зміни починати із себе. Нещодавно депутати підтримали в першому читанні проект державного бюджету на 2017 рік, де «випадково» підняли зарплату майже в шість разів. Собі коханим. Спікеру Андрію Парубію і віце-спікерам Ірині Геращенко та Оксані Сироїд її підняли іще вище – до 50 і 45 тисяч відповідно. Це, мовляв, такий стимул працювати сумлінніше і не брати хабарів. А відтак і боротьба з корупцією. І очевидне зростання рівня життя. І, що, найголовніше, починання із самих себе. То чого ж усі такі незадоволені? «Більше цинізму, Шуро, людям це подобається», - прокоментував би ситуацію вічно актуальний Остап Бендер. Приблизно так само її коментують і деякі мешканці будівлі під куполом. А що, мовляв, поліцейським підняли, міністрам підняли, І прокурорів ощасливили депутати, і антикорупціонерів.  То ж як після цього забути про самих себе? Це ж, вибачте, якими лохами бути треба?
«За 6,5 тисяч на рік можна з голоду померти», - бідкається маститий єврооптиміст Мустафа Наєм. «Низькі зарплати депутатів бувають лише при феодалізмі», - авторитетно докидає його соратник по фракції БПП Олексій Гончаренко. А слухаючи екс-комбата, а нині депутата від Народного фронту Андрія Тетерука, не дивина і просльозитися: «Потрібно увесь час їздити за кордон і виглядати при цьому як український політик. Чому ж треба залежати від того, маю я гроші чи ні? Чому мушу їздити в костюмі, який купив іще два роки тому??»
Радикали, «Самопоміч» і «Батьківщина» за підвищення зарплат не голосували. Теж випадково. У них, бачте, прийнято апріорі не погоджуватися з будь-якою ініціативою провладних фракцій.
Олег Ляшко вважає, що в рази підвищувати собі зарплатню в умовах, коли зростання «мінімалки» в бюджеті на наступний рік заплановано лише на 160 гривень, щонайменше аморально. Він та його колеги по опозиції збираються добиватися, аби несправедливе підвищення вже найближчим часом скасували. Такі заяви підтримує і провладний спікер Андрій Парубій, який публічно обіцяє відмінити одіозне рішення не пізніше, ніж першого листопада.
Такі обіцянки сьогодні – не дивина. Їх на всі боки роздають, а потім, не мигнувши оком, не менш переконливо розводять руками, мовляв, ми і так, і так старалися, але ж голосів усе одно забракло…
На запитання, чи готові ті ж «радикали» у випадку чого особисто відмовитися від підвищених виплат, той же Ляшко чесно зізнається: «Я від свого ніколи не відмовлюся. Мені чужого не треба, але і свого я нікому не віддам».
Отак от, нема дурних. А що ж ви хотіли? Бачити світ та й гинути?
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, почувши запах смаженого, подібно біблійному Понтію Пілату поспішає вмити руки: «Хотів би підкреслити, що, якщо такі рішення приймаються, їх треба приймати одночасно із внесенням змін до бюджету. Станом на сьогодні в проекті бюджету жодної копійки на підвищення зарплатні депутатам немає».
Послухати прем’єра, то бюджет, який нардепам роздали, як водиться, лише за годину до голосування, складав хтось інший. А особливо виписані дрібним шрифтом прикінцеві положення, де зазвичай і ховається усе найцікавіше.
Мислячи притомно, виплати народним обранцям звісно ж підвищувати треба, однак робити це виключно, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму та прогнозів економічного зростання. В умовах, коли мільйони українців змушені животіти на тисячу гривень (і навіть менше!), зростання зарплат законотворців до суми, що складає приблизно 25 «мінімалок» просто не вкладається у голові.
А тим паче, зважаючи на реалії сучасного українського парламентаризму. З висоти пташиного лету легко помітити, що пустих місць у залі засідань зазвичай не набагато менше, ніж зайнятих. Ті ж, хто на роботу таки приходить, нерідко використовують свій час вкрай своєрідно:  бронюють чартери на Мальдіви, замовляють брендові вбрання, милуються фотосесіями топ-моделей, або і просто безневинно смакують морозивом…
Вести такий от «гідний українського політика» спосіб життя наші парламентарі з властивою їм винахідливістю примудрялися навіть на скромні 6,5 тисяч гривень. Викручувалися так, що і на дорогі авта вистачало, і костюми з лакшері-бутиків… Навіть на квартиру в центральному районі столиці сяк-так відкладали… Звісно ж, не без допомоги грошовитіших родичів: у будь-якій незрозумілій ситуації завжди з’являлися або брат, або теща, або племінник швагра, або раптовий виграш у лотерею…
І що за роботу з продемонстрованою результативністю на якомусь приватному підприємстві порядний начальник не лише не стимулював би – у шию погнав би другого ж дня?! Наші нардепи самі – собі начальники! Кажете, народ їх туди делегував? Так народу нині сильно протестувати не годиться. Як то чому? Бо Путін нападе!
Максим КОЛОМИС

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.