Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
14
серпня
Випуск
№ 1332 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Найгустіша темрява – перед світанком [Випуск № 1289]

Українці завжди ділилися на козаків і гречкосіїв. Гречкосіїв в усі часи було більше, однак рішучіші козаки завжди скеровували їх за собою. Саме так творилася історія. Говорено-переговорено про те, що сьогодні бойові дії на Донбасі – то лише передній край боротьби за справжню незалежність. Наші хлопці на війні не дають ворогу просунутися углиб України. Вони прикривають побратимів, які в тилу провадять безкомпромісну війну проти старої системи – важкого уламка постсовкового зла, який сьогодні і є найбільшим гальмом на дорозі європейського поступу… Після Майдану українці обрали нового Президента, новий Парламент, нові ради на місцях, втім, система і далі відчайдушно пручається, а подекуди, через відчуття повної безкарності, навіть пробує контратакувати. Дедалі впевненіше подають голос  холуї.  Вілкули, рабіновичі, мураєви, литвини торочать про «відновлення економічної співпраці з сусідом», «податковий геноцид», «репресії проти інакомислячих»,  «непотрібність нас у Європі» і таке інше.
За відсутності очевидного прогресу в реформах ця словесна локшина успішно осідає на вуха найменш освіченим українцям. Договорилися до того, що провалили запровадження візового режиму з Росією.. Мовляв, «мільйони співвітчизників втратять змогу годувати родини» (!!!??)
Типова позиція типового гречкосія, який швидко забув про війну. Знай собі, цмулить пивко і салюти стріляє. Одна біда: грошей стало менше! В Україні криза, то не ліпше би, як раніше… в Москву? А що? У них же діти! Задля «шматка гнилої ковбаси» він буде повторювати свій нехитрий аргумент знову і знову, чим далі все впевненіше і голосніше…
Справедливості заради завважимо, що влада з того жодної проблеми не робить. Там, поки захід відволікся на власні проблеми, воліють нишком далі цідити бариші з потоків.  Президентські вибори у США, бойові дії в Сирії, дезінтеграція Великобританії, підготовка до виборів у Німеччині та Франції… За усім цим міжнародним контролерам трохи не до нас. То чому б і справді не відкласти «життя по-новому» ?  А тим часом спустити на гальмах незручну судову реформу, урізати функції незручним антикорупційним органам, підкрутити гайки не зговірливим  політикам та активістам, які виносять «сміття з хати»...
В усьому цьому інтереси влади чинної практично збігаються з інтересами недобитків влади попередньої, яка в скрутні моменти, це ні для кого не секрет, негласно підкидає пропрезидентським силам депутатські голоси. Не за дурно, звісно, а за те, щоб і далі мати змогу безкарно вести пропаганду через ефіри олігархічних телеканалів…
Важливо усвідомити: «балакучі голови» вчорашніх «регіоналів» - то лише символічна верхівка нашої пятої колони. Основну ж опору реваншистів складає фактично не реформована середня ланка судів та Генпрокуратури, а іще законодавство, свого часу ретельно під них таки виписане. Все перелічене в сукупності дозволяє вчорашнім попихачам Януковича, не боячись жодних кримінальних проваджень, з надією дивитися в завтрашній день. Розрахунок простий: електорат мало тямить в юридичній казуїстиці, натомість загальне зубожіння відчуває доволі гостро, а відтак по троху зневіриться в європейському виборі і все піде, як колись…
Одначе, поки пан Порошенко і його оточення тягнуть кота за хвоста, терпець починає вриватися і у їхніх-таки  «партнерів по Мінську». Укладені угоди не виконуються, бо, власне, не можуть бути виконані. США туди не залучають, бо, власне, й не можуть залучити при нинішньому Президенті, який зробив культ із власного іміджу миротворця… Тим часом відсутність поступу в українському питанні обвалює рейтинги Ангели Меркель в Німеччині і Франсуа Олланда у Франції і вони, не маючи змоги як слід натиснути на Путіна, починають відіграватися на слабшій Україні.
Президент Франції нещодавно висунув ультимативну вимогу Україні вибори на окупованому Донбасі і лише після того звідтам, мовляв, виведуть війська, відкривши контроль над кордоном. Така заява політично вигідна Олланду, але, само собою, неприйнятна для України. А раз так, Україна мусить переконливо це продемонструвати. Свято Покрови, до речі – ідеальна для цього нагода!
Мусимо на увесь світ показати зуби! Та так, щоб це помітили і на Банковій, і на Грушевського, і в Брюсселі, і у Вашингтоні, і в Москві! Українці не для того проливали кров найкращих своїх синів, аби дозволити розміняти нашу незалежність на цьогомоментні політичні дивіденти! Аби продемонструвати це, достатньо масово вийти на вулиці 14 жовтня, де точно будуть усі, хто мислить себе козаком, а не гречкосієм. Маємо показати, що для нас Майдан триває і досі, що жертва Небесної Сотні не забута, що ми не полишили волі побудувати по-справжньому вільну, справедливу і заможну державу!
Варто завважити, саме такою Україну окрім нас хочуть бачити також і основні геополітичні союзники, насамперед Сполучені Штати Америки, які воліли б зробити з держави, де проживає , в тому числі, багато російськомовних громадян таку собі показову антитоталітарну вітрину ліберально-демократичних цінностей, яка у перспективі знищить «скрєпи асобава путі» також і в Росії... Хочуть, але не відчувають потужної підтримки простого люду, а відтак змушені і далі спілкуватися виключно з Президентом. А той, як людина з бізнесу, цинічно використовує це суто для власної вигоди.
Не треба палити шини, не треба штурмувати парламент, не треба битися з правохоронцями, але треба промовисто довести, що нас, сильних і рішуче налаштованих, таки і справді багато. І з цим більше не вийде не рахуватися… Часто руки починають опускатися за крок до мети, тоді, коли ми ближче, ніж думаємо. В такі моменти варто пригадати, що найгустіша темрява настає перед самісіньким світанком…
Максим КОЛОМИС

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.