Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
16
жовтня
Випуск
№ 1341 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Пилявецька битва - тріумф української зброї [Випуск № 1286]

БИТВА ПІД ПИЛЯВЦЯМИ (11–13 вересня 1648) – одна з визначних битв , у якій українська армія гетьмана Б.Хмельницького отримала блискучу перемогу над польсько- шляхетським військом. Після знищення польського війська під Жовтими Водами і Корсунем було оголошено мобілізації шляхти і набрана нова армія найманців . Хитке перемир’я,порушили каральні дії князя Яреми Вишневецького, який здійснив каральний похід по Волині і Поділлю. Нова війна стала неминуча.
Польське військо зосереджувалося поблизу Чолганського Каменю,налічуючи артилерію 80–90 гармат, 32 тис. шляхетського ополчення, 8 тис. німецьких найманців і 40–50 тис. шляхетських слуг і обозної "челяді". Гонорова шляхта була самовпевна і легковажна . Обоз був перевантажений коштовностями і предметами розкошів. На чолі шляхетського війська були поставлені зразу три полководці: нерішучий і поступливий князь Домінік Заславський; відомий своєю вченістю, але поганий полководець коронний підчаший Микола Остророг; гонористий і запальний молодий коронний хорунжий Олександр Конєцпольський. Хмельницький охарактеризував цих польських регіментарів: "перина, латина і дитина". Вони не були одностайні у своїх рішеннях і не мали авторитету серед війська. Шляхті бракувало єдності і дисципліни.
На початку вересня польське військо виступило на Волинь. назустріч вивів свої сили Б.Хмельницький. Чисельність повстанської армії становила 100–110 тис. чол., причому, лише 50–70 тис. були озброєні належним чином, а решту становили погано озброєні селяни. Б.Хмельницький спинився під Пилявцями, за 25 км на південний схід від Старокостянтинова. Для свого табору він вибрав вигідну позицію – на правому березі р. Ікви або Пилявки. Місцевість була нерівна : глибокі балки, пагорби і рівчаки. Така місцевість була непридатною для розташування укріпленого табору і не дозволяла ворогові розгорнути в бойовий порядок свою кінноту – славнозвісних «польських крилатих гусарів». Річка Іква широко розливалася у стави і болота. По периметру чотирикутного табору в 6 рядів були поставлені вози, викопані шанці і насипані вали, на яких встановили більше 100 гармат. У Пилявецькому замку, який був поруч, був влаштований командний пункт Б.Хмельницького. Замок стояв на підвищеному березі Ікви, і з його башт було зручно спостерігати за полем бою. Вище замку була гребля, яка одночасно слугувала мостом через Ікву. Для охорони греблі на правому березі засіла в окопі козацька піхота. Максим Кривоніс, вивівши своїх козаків з-під Старокостянтинова, став окремим табором на лівому березі Ікви, навпроти Пилявецького замку, тобто на правому фланзі головних сил української армії, продовжуючи виконувати функції її авангарду.
5 вересня польсько-шляхетське військо безперешкодно переправилося через Росоловецьку переправу через Случ, а 6 вересня підійшло під Старокостянтинів, де було зустрінуте вогнем козацької застави. Вночі козацька залога несподівано залишила місто, що було сприйнято поляками як ознаку їх слабості і невпевненості. Але, як показав подальший хід подій, це був стратегічний маневр, розрахований на заманювання противника на невигідні для нього позиції. Переслідуючи козацькі загони, польсько-шляхетське військо вийшло на позиції навпроти табору Б.Хмельницького.
11(21) вересня розгорілися бої за греблю, яка відкривала доступ до табору Хмельницького. Кидаючи в бій щоразу свіжі козацькі резерви, Хмельницький вимотував сили шляхти на греблі річки Ікви. Лише застосувавши виснажливий обхідний маневр кіннотою і кинувши у бій кілька тисяч чоловік, поляки змогли ціною значних жертв заволодіти греблею і створити невеликий плацдарм на правому березі Ікви. День 12(22) вересня пройшов у герцях; тоді ж на з’єднання з Хмельницьким підійшли татари чисельністю біля 20 тис. вершників.
13(23) вересня Хмельницький повів у наступ усі свої сили і примусив шляхетські загони до бою на невигідному для них місці. Один з польських офіцерів на власний розсуд дав команду кільком корогвам кінноти йти в атаку. Через це вся польська кіннота ув’язалася у безладний бій на невигідних позиціях, розбігаючись по балках, далеко від польського табору. Коли в польському війську запанувало повне безладдя, Хмельницький сильним ударом розбив передові польські позиції і почав наступ на польський табір. Козаки захопили греблю на Ікві, їх полки перейшли на лівий берег і почали наступ на польський табір. Татарська кіннота вийшла на фланги і в тил противника. За цей час значна частина польської кінноти, яка так необережно зав’язала бій з козацькими полками і татарами, розбрелася по різних балках, долинах і болотах і здебільшого була оточена і розгромлена. Решту шляхетського війська охопила паніка. Щоб уникнути повного розгрому, польське командування відкликало з поля бою всі хоругви і почало готуватись до відступу табором. Відступ розпочався уночі і перетворився у панічну втечу. Був кинутий напризволяще обоз. Вся артилерія і великі запаси пороху дісталися козакам. Переможцям дісталися десятки тисяч возів, 92 гармати та велика позолочена й обсипана коштовним камінням гетьманська булава Заславського. Загальна вартість трофеїв перевищувала 7 млн. злотих.
Пилявецька битва мала велике воєнне та політичне значення. Вона відкрила Хмельницькому шлях на захід. Фактично Варшава в той час була беззахисною, боєздатних сил в короля практично не було. Але не склалось. Після Пилявецької битви польських шляхтичів в Україні довгий час презирливо називали «пилявчиками».
У 1954 р. у Пиляві встановлено монумент на місці розгрому польсько-шляхетських військ селянсько-козацьким військом під проводом Богдана Хмельницького.
Юрко Славутич

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.