Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
18
липня
Випуск
№ 1328 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Одразу двох героїв за тиждень провели в останню путь [Випуск № 1284]

У Радивилові попрощались із 23-річним Владиславом Шемеровським, який загинув під час виконання бойового завдання неподалік села Широкіне на Донеччині. Хлопець був активним учасником Революції Гідності. Тим часом у Рівному в останню путь провели ще одного героя Олександра Васюка.  Олександр Васюк став гарматником минулого літа. До війська він пішов добровільно, адже на той час його брат Іван вже перебував на Сході. Олександр вважав, що воювати мають досвідчені вояки, а не такі 20-річні юнаки, як його єдиний син. Таким героя і запам’ятали бойові побратими - загартованим воїном, котрий завжди може дати вірні настанови молодшим.
- Він одразу нам сподобався, адже це був кремезний чолов’яга. Погляд, посмішка, статура - все говорило про те, що він надійний та добрий чоловік, на якого можна покластися. І з перших днів на фронті він себе гарно зарекомендував, - розповів заступник командира роти 54-ї окремої механізованої бригади Ігор Чепіжко.
Підрозділ Олександра Васюка базувалася під Бахмутом. Чоловік керував гарматою, але через мінські домовленості стріляли рідко і вільного часу вистачало. Артилеристи розгадували кросворди та обговорювали причини війни на Сході. Командир сусідньої гармати Сергій Свириденко саме завдяки Олександру відпустив вуса і тепер у пам’ять про бійця їх не збриватиме.
- Він каже - Свириде, що то за козак без вусів? А він вже собі завів, зачісував, слідкував. Ще казав мені: колись ти обов’язково будеш в мене вдома, обов’язково приїдеш погостювати. От я і приїхав. Хоча завжди уявляв це по-іншому, - зізнався чоловік.
Олександр потрапив  під ворожий обстріл, і якщо інші відбулися контузією, він отримав серйозні опіки. За його життя в лікарні Мечникова боролися більше тижня. До свого 51-го дня народження герой, на жаль, не дожив один день.
- Я була сама в Дніпрі, бо мали всі родичі та друзі приїхати, коли він вже вилікується. На жаль, доля розпорядилася інакше. Але насправді я не почувала себе там самою, зі мною поруч постійно були волонтери. Я отримала стільки дзвінків, що якби кожне сказане слово йому допомогло, він би просто став на ноги і бігав. Але це війна і нічого не вдієш, - побивається вдова Вікторія Васюк.
Прощалися з героєм в міському будинку культури, а заупокійну службу відправили в Свято-Покровському соборі.
Дуже шкода, що ця неоголошена гібридна війна забирає найкращих. Дуже хочеться, щоб більше ніхто не гинув на ній.
Володимир Струс

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.