Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
25
червня
Випуск
№ 1325 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

25 років незалежного інфантилізму. Пора дорослішати?! [Випуск № 1282]

Незалежній Україні скоро 25. Як людина творча, вдамся до метафори і порівняю її з ровесниками із плоті і крові. Станом на сьогодні багато 25-річних хлопців і дівчат мають родину, часом  навіть по кілька дітей. За таких умов самою лише незалежністю від батьків хизуватися більше не випадає: причини для гордості хоч-не-хоч доводиться шукати інші…  Ми ж усе іще обмежуємося ритуальними танцями навколо незалежності. Для влади це зазвичай гарна нагода раз на рік на кілька днів відвернути увагу від якоїсь актуальної проблеми. Наша незалежність подається як така собі аксіома, яку ніхто навіть не пробує наповнити реальним змістом. Насправді ж ми постійно від чогось або когось залежні: іще донедавна від російського газу, тепер – від західних фінансових ін’єкцій і - ще більше – від власних спеціалістів з їх «розпилювання»…
Над усім цим продовжує гордо лунати усім знайоме «Ще не вмерла Україна» - слова, безумовно, геніальні, але радше для часу, коли були написані. В 1862 році землі сучасної України було розтягнуто між кількома імперіями, планомірно нищилися наші мова, культура, історична пам'ять. Наголосити, що усе це таки не вмерло у той час було по-справжньому сміливо і необхідно. Але чого б раптом Україна мусила помирати сьогодні, коли їй, незалежній, здавалося б тільки жити і квітнути?
Ми продовжуємо вивчати історію, хоча станом на сьогодні вже мали би, як слід, її знати, щоб, користаючись уроками минулого, впевнено будувати майбутнє – сучасне, заможне, самодостатнє, незалежне.  Українська економіка мусить ґрунтуватися на національних особливостях і виключно за їх рахунок планомірно додавати в конкурентності на світових ринках, українська армія мусить стати бажаною складовою будь-якого військового блоку, наше судочинство мусить вселяти в нас упевненість, а не зневіру, наш кінематограф мусить нарешті залишити в історії «добриє савєцкіє фільми»…
Безумовно, цілі амбітні і на їх втілення піде не один день, але планомірна робота і віра у власні сили – це безпомильні ознаки реального життя, а не того животіння, «щеневмирання», в якому ми 25 років продовжуємося борсатися не в останню чергу через власну державну інфантильність.
Інфантильністю у психології зазвичай називають відсталість у розвитку, збереження у людини дитячих рис, в першу чергу, через небажання або страх брати на себе відповідальність. Інфантили схильні применшувати власні недоліки, їм властиво весь час шукати винного у власних негараздах. Замість серйозно поставити перед собою питання «що робити?» інфантили охоче піддаються думці щоразу нового «авторитета», якого згодом, після чергової невдачі ( а інакше при подібному мисленні просто не буває! ) залюбки призначають винним замість себе коханих…
Інфантили ніколи не бувають незалежними, а тому, називаючи себе так, ми повинні нарешті почати приймати самостійні рішення, які передусім випливають з наших - і нічиїх інших - бажань та  інтересів і лише в другу чергу залежать від зовнішніх вказівок чи порад. Але у жодному випадку не наказів!
Ми не маємо залежати від шахрайства влади, не дозволяти владі підмінювати прогресивні реформи бюрократичними сурогатами, де красива вивіска приховує небезпечні коридори нудних «прикінцевих положень».
Доки дозволятимемо чинити так, як днями вчинили із запровадженням електронної системи декларування чиновницьких статків, доти найоплачуванішою в Україні лишатиметься робота юриста, який знає не стільки закони, скільки методи, як їх «легітимно» обійти з допомогою таких самих «легітимних» суддів та прокурорів. Доти не влада керуватиметься інтересами народу, а народ залежатиме від «договорняків», які дозволяють чиновникам безкарно красти.
Ми не маємо залежати від демагогії опозиції – чергових фан-клубів чергового майстра переконливо виголошувати шапкозакидательські гасла. Незалежна, позбавлена інфантильності нація вміє відрізнити зерно від полови, бо завжди знає, що золоті гори, молочні ріки і кисельні береги бувають виключно і тільки в казках. І байдуже, наскільки талановито ту казку написали.
Ця ж таки нація знає, що виходити на акції протесту варто за конкретні зміни і цінності, а не проти конкретного прізвища, якому раптом прималювали роги, призначивши в усьому винним «цапом-відбувайлом».  Якщо  «цапа» зняли, але не посадили, народний гнів неминуче мусить обернутися проти тих, хто обіцяв і не зробив і не вщухати, доки не зроблять, як обіцяли. Доки віритимемо «казкарям», таким як Порошенко, Тимошенко, Яценюк, Ляшко, Савченко і всі решта, доти найзапитуванішою якістю в політиці залишатиметься вміння віртуозно плескати язиком.
Найкращим стимулом для підвищення відповідальності політиків є відчуття її неминучості. Кожен наймахровіший шулер чи популіст мусить затямити, що, будучи спійманим на гарячому під час тих чи інших незаконних діянь, він неминуче понесе суворе покарання, уникнути якого просто не зможе.
Зрілість політичної нації – це і той фактор Страху, який є єдино можливою зброєю, здатною перемагати поки іще всевладний в Україні фактор Грошей.   Доки залишатимемося довірливими простаками, нас незмінно ошукуватимуть як свої, так і сусідські «сильні світу цього», бо ж, як відомо, «бєз лоха і жизнь плоха».
Тому у чергову річницю Незалежності хочеться побажати всім нам насамперед навчитися бути незалежними по-справжньому, а себто мудрими, відповідальними, злими до тих, чиє слово розходиться з ділом і вимогливими в першу чергу до себе самих. Щиро вірю, що це нам з вами таки під силу. Годі вже набивати гулі на тих самих місцях!

Максим КОЛОМИС

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.