Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Назавжди в наших серцях [Випуск № 1276]

4 липня 2009 року трагічна смерть обірвала життя народного депутата України чотирьох скликань, члена Вищої церковної ради УПЦ КП, старости Свято-Покровського кафедрального собору м.Рівне, голови Рівненської обласної організації Української Народної Партії, голови фракції УНП в Рівненській обласній раді, засновника сучасної газети «Волинь» Василя Червонія. Не стало непересічної людини, Великого Українця, який не лише поставив метою життя створення Української держави, а й за довгі роки не звернув з обраної дороги, подаючи приклад непохитності, безкомпромісності й непідкупності на шляху до омріяної мети — становлення Незалежної України, великої європейської держави, де кожен пишатиметься, що він — українець, де понад усе цінуватимуться християнські чесноти, де моральність і чесність державних мужів стануть запорукою благополуччя й величі країни.
Саме з такими думками прийшов він до людей, коли в кінці 80 років минулого століття створював перші осередки Товариства української мови імені Тараса Шевченка, щоб відродити в Україні духовність, без якої неможливий економічний поступ.
Саме він першим на Рівненщині підняв синьо-жовтий прапор - і символічно, що сталося це на полі Берестецької битви - місці козацької слави.
Саме з ним його однодумці вчилися не боятися співати заборонений Гімн України, вертали з небуття стрілецькі й повстанські пісні як скарбницю українського духу. Саме він повернув вишиванці її справжній статус національної святині, а не етнографічного атавізму. Саме він споруджував пам’ятники справжнім українським героям-повстанцям, щоб нагадати українцям про їх славне минуле і зміцнити їх дух.
Саме він навертав людей до Українського Храму, відігравши велику роль у створенні єпархій Української Православної Церкви Київського Патріархату, будував церкви, серед яких і Свято-Покровський кафедральний собор — окрасу міста Рівне.
Саме він відродив газету «Волинь», щоб доносити до людей правдиве слово.
Саме він збурив приспану комуністичним болотом свідомість українців, підняв за собою тисячі людей, згуртувавши їх у велику силу — Народний Рух України, головою Рівненської крайової організації котрої був у 1991-1999 роках, членом Центрального Проводу НРУ в 1997-1999 роках. Саме йому у великій мірі має завдячувати Україна, що народ зміг розірвати імперські кайдани і проголосити Незалежність.
Саме він у 1990 році був у когорті перших справді демократично обраних народних депутатів України.
І лишився вірним своїм переконанням, незважаючи на утиски, погрози, арешти, цькування, нерозуміння, підступ і зраду, яких зазнав немало за 20 років своєї активної діяльності.
Несподівана смерть обірвала його життя на злеті сил. У планах було безліч справ, проектів, мрій...
Не марно прожив він життя, хоча і виявилося воно таким коротким. Не збудував він маєтків, не набив калитку грошей — пам’яттю про Василя будуть синьо-жовтий прапор і вишиванка, пісня і молитва, храми і пам’ятники — і той відроджений незламний козацький дух, завдяки якому тисячі українців услід за тобою готові віддати життя за Україну.
Тож нехай світла пам’ять про Василя Червонія піднімає нових і нових патріотів на боротьбу - за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!
Слава Україні! Героям слава!
Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.