22 лютого 2014 року, після втечі президента Януковича, рішенням Верховної Ради України Юлія Тимошенко вийшла на свободу. Тоді їй здавалося, що всі шляхи ведуть її до влади, вона вже бачила себе президентом, про що не соромлячись сказала євромайданівцям зі сцени, сприймаючи їх, як свій електорат. «Я буду гарантом того, що Майдан не зрадять. Політики більше не будуть обманювати людей. Я буду тому гарантом. Я хочу вибачитися перед вами за усіх політиків. Без різниці в якій вони партії…Політики не достойні цього дня. Ви побачите інших політиків, інших чиновників…Я не просто каюся, я низько вклинююся вам за вашу справу» — з такими словами Юлія Володимирівна виступала перед народом трохи більше, ніж два роки тому назад. Але важко уявити, щоб людина, яка двадцять років перебуває у великій політиці, раптом взяла і змінилася. Це просто нереально, тим більше для Юлії Володимирівни. Після звільнення вона обіцяла, що піде на президентські вибори лише, якщо отримає дозвіл від народу, але вона й не думала його просити. Протягом своєї передвиборчої кампанії 2014 року Тимошенко весь час займалась популізмом і поливала брудом майже всіх своїх конкурентів. Казала, що олігархи прагнуть взяти реванш, завадити чому може лише вона, бо «не залежить» від олігархічних кланів.
Тоді народ не сприйняв Тимошенко. Трьох місяців на передвиборчу кампанію їй виявилося замало. Вона зазнала дві тяжкі поразки на президентських та парламентських виборах. Багато хто казав, що її політичній кар’єрі прийшов кінець. Але Юлія Володимирівна і не думала здаватись і дуже швидко зрозуміла, що робити, як наслідок – вже через рік вона наздогнала за рейтингом Петра Порошенка.
Під час кожного виходу в ефір вона жорстко критикувала політику уряду, спекулюючи на тарифах, пенсіях та зарплатнях. Вона завжди казала те, що від неї хоче почути проста людина. ««Батьківщина» продовжуватиме боротися за зменшення тарифів та цін на послуги ЖКГ. Робота має бути побудована в двох напрямках: встановлення справедливої ціни на газ та повернення населенню газу власного видобутку, адже саме з ціни на газ складаються тарифи на тепло, гарячу воду» — казала лідер «Батьківщини» 4 вересня 2015 року. І важко згадати хоч один публічний виступ леді Ю, де вона б не критикувала уряд і не піднімала найболючіші проблеми для українського населення.
Особливо сильною її критика в адресу Яценюка стала у другій половині 2015 року. Спочатку між колишніми союзниками спалахнув конфлікт на початку червня під час голосувань за зниження цін на ренту, потім того ж місяця вона заявила, що Яценюк має сісти за корупцію та маніпуляції з боку влади навколо використання газу власного видобутку. У грудні того ж року вона казала, що прем’єр-міністр має бути притягнутий до «кримінальної та адміністративної відповідальності» за рівень інфляції і падіння ВВП.
Але, насправді, стосунки між ЮВТ та Арсенієм Петровичем завжди були неоднозначними. Згадаємо знамениту цитату Яценюка, яку він сказав ще перед президентськими виборами 2010 року: «У прем’єр-міністра Юлії Тимошенко немає власної послідовної ідеології. Всі її досягнення стали можливі завдяки більш сильним політикам, якими у свій час були Павло Лазаренко, Леонід Кучма, Віктор Ющенко. Тимошенко вміло підлаштовувалася під кожного з них, але в підсумку всіх їх по черзі «кинула» в найтяжчу для них хвилину. Під овечою шкурою, як завжди, виявився вовк…» або, коли він казав, що «заяви уряду Юлії Тимошенко – брехня від першого до останнього слова». Зрозуміло, що Яценюк мав союзницькі відносини з ЮВТ лише, коли вона сиділа у в’язниці, виконуючи її обов’язки голови партії і бачачи себе кандидатом від «Батьківщини» на президентських виборах, які мали відбутися у 2015 році.
Як і раніше, Юлія Володимирівна дає дуже багато публічних обіцянок, але так само не виконує їх. Варто лише згадати обіцянку ЮВТ від 15 вересня 2015 року, коли вона запевняла, що її фракція не голосуватиме за жоден законопроект, крім соціальних, поки не відбудеться голосування за законопроекти щодо врегулювання питання тарифів та послуг ЖКГ. Звісно, що простий українець похвалив Тимошенко за таку сміливість. Але ця обіцянка, як решта, залишилися в повітрі, а її фракція голосувала за безліч законопроектів.
Не забуває Тимошенко і про жителів Східної України. Якщо у 2005 році леді Ю казала, що від Донбасу треба відгородитися колючим дротом, то у 2015 році вона взагалі виступила за те, щоб мешканцям Донбасу на окупованій території Україна виплачувала зарплати і пенсії. Немало уваги вона також приділяє і біженцям з окупованих території, називаючи уряд злочинним за те, що він виділяє на них мало грошей.
Але, на жаль, наші помилки нічому не вчать. Українці, як і раніше, довіряють політикам старої системи і голосують за тих, хто гарніше пообіцяє. Протягом останнього року рейтинг Юлії Володимирівни сильно виріс, як і рейтинг її партії. В цій ситуації їй зовсім невигідно претендувати на прем’єрське крісло. Оскільки саме прем’єра завжди критикують за всі біди простого народу, а леді Ю це зовсім не потрібно. Особливо, коли вона продовжує знаходити собі в політиці нових союзників. Мова йде про лідера антикорупційного руху Валентина Наливайченко, разом з яким 12 лютого 2016 року вони зробили спільну заяву, у якій закликали до формування нового технократичного уряду, але звісно ж, без участі в ньому самої ЮВТ, яка прагне реваншу і рішуче налаштована на перемогу під час президентських виборів 2019 року. Заради цього вона даватиме будь-які обіцянки, аби це подобалось простим українцям, давно забувши про своє каяття.