Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

«Бурштинова мрія» і її наслідки [Випуск № 1264]

Так склалося, в останні роки суттєво зросли світові ціни на «сонячний камінь», яким так багаті північні райони Рівненщини – Сарненський, Дубровицький, Володимирецький, Березнівський, Зарічненський та Рокитненський. Іще з радянських часів вони були чи не найдепресивнішими на Рівненщині. Тут не розвивалися ні господарство, ні промисловість, до того ж внаслідок Чорнобильської катастрофи утримувався високий ступінь радіоактивного забруднення. Люди виживали, заготовляючи ягоди і гриби, або ж за рахунок прикордонної торгівлі з сусідньою Білоруссю. Хто молодший, за першої-ліпшої нагоди намагався дременути подалі з батьківщини. Політиків рівненське Полісся цікавило виключно і тільки перед виборами, головним чином як регіон, який легко мобілізувати на підтримку потрібних кандидатів. І ось раптом ні сіло, ні впало - середня ціна на бурштин підскакує до захмарних 10 тис. доларів за кілограм! Оцінки річного обороту від торгівлі «сонячним каменем» сягають фантастичної позначки в триста мільйонів доларів. Поліщуки поступово відчули, що ходять по справжніх грошах і лише страх перед суворою київською владою якийсь час не дозволяв їм розгулятися наповну. Родовища освоювали «обрані» з волохатою лапою у високих кабінетах, аж тут трапився Майдан Гідності і, користуючись колапсом у верхах, мити бурштин кинувся і старий, і малий.
Сьогодні рахунок пішов вже на сотні тисяч старателів. Ще б пак, якщо нормально постаратися, можна заробити насправді грубі гроші, навіть враховуючи, що сума відкату «на гору» становить, за різними даними, від $200 до $ 1000 за одну помпу.
Виникли цілі «корпорації» з родичів і односельців, об’єднаних ідеєю «вибитися в люди». Щоб мати змогу максимально заробити, вони знають, як і з ким ділитися. Перепадає і місцевій владі, і правохоронцям, і контролюючим органам. Взамін старателі отримують гарну систему оповіщення і захисту. Місцеві «бурштинові авторитети» скуповують цілі села, перетворюючись на правителів справжніх анархічних республік.
Пересічному поліщукові, який має змогу мити бурштин, наявний стан справ загалом подобається. Іще донедавна він не мав жодної роботи, а тепер навіть господарство вести необов’язково. Байдуже, що ціни на продукти в якійсь Дубровиці вищі, ніж у Рівному: вистачає навіть на елітне спиртне, яким добре «обмивати» коштовну техніку чи іномарки. Побачити «круту тачку» з нетверезим водієм за кермом можна значно частіше, ніж в обласному центрі. Щоб переконатися в цьому, достатньо бодай подивитися офіційні зведення про кількість ДТП на Поліссі.
«Бурштинова мрія» особливо манить підростаюче покоління, серед якого неабияк упав престиж освіти. Навіщо витрачати час на нудні книжки, якщо за день можна підзаробити щонайменше тисячу-дві гривень? В книжках, одначе, вони могли б вичитати, що видобуток «сонячного каменя» мотопомпами порушує цілісність геологічних пластів, провокує деградацію грунтів, а внаслідок масової вирубки дерев завдається непоправна шкода їх рідній екології.
Про недоотримані податки як загальнодержавні, так і місцеві, навіть не йдеться. Як і про підвищену криміногенну обстановку та високий рівень травматичності і смертності через недотримання елементарних правил безпеки. Між тим, розумно підійшовши до справи, держава отримала б неабиякі додаткові надходження, які дозволили б, в тому числі, і розбудовувати місцеві інфраструктуру та господарство.
Натомість надприбутки щедро ллються в кишені невідомо кого. Звичайні старателі в цій схемі є лише першою ланкою, куди більший зиск мають перекупники і контрабандисти, які забезпечують потрапляння поліського бурштину на ринки Центральної Європи, а останнім часом – ще й у Китай та Індію. На цьому етапі без посередництва людей з найвищих кабінетів просто не обійтися. Саме ці загадкові «добродії» щороку знаходять слушні зауваження, чому та чи інша законодавча ініціатива щодо легалізації бурштинового промислу є «професійно ризикованою» чи просто «недосконалою». Не важко здогадатися для кого насамперед… 
«Бурштинова» тематика остаточно перетворилися на невід’ємну частину вечірніх  новин. За своїм драматизмом сюжети дуже нагадують зведення з фронту: то тут, то там відбуваються масові зіткнення бурштинокопачів і поліції, то тому, то іншому діячеві кидають гранату в подвір’я. Останнім часом заговорили навіть про поліські склади справжньої бронетехніки.
Як діяти в такій ситуації? Думається, вводити Нацгвардію, як це радить губернатор Чугунніков, точно не треба, оскільки стріляти цим хлопцям доведеться явно не в тих, від кого залежить справжнє вирішення проблеми.
Рядовим старателям достатньо забезпечити легальну роботу і відповідний соціальний захист, місцевим бюджетам – додаткові надходження, природі – наукове використання її надр. Державі з головою б вистачило монополії на скуповування і подальший продаж «сонячного каменя», а також функцій  юридичного майданчика для приватних видобувачів, бо ж світовою практикою неодноразово доведено, що саме приватні організації (звісно ж, тільки у випадку, якщо вони дотримуються законів, які (!) реально працюють) значно ефективніше виконують будь-яку справу .

Віктор ПЛАНОВИЙ

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.