Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
18
липня
Випуск
№ 1328 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

РІВНЯНИ ТРАДИЦІЙНО ЗАПАЛИЛИ «ТАРАСОВУ СВІЧУ» ...та вкотре утвердили світову велич Тараса [Випуск № 965]

9 березня минуло 196 років від дня народження українського генія Тараса Шевченка, автора невмирущих «Заповіту», «Гайдамаків», «Кавказу» — творів, без яких сьогодні неможливо уявити українську літературу.

У цей Тарасів день, щоб покласти квіти до пам’ятника Великому Кобзареві, на майдан Незалежності прийшли сотні рівнян, які шанують власну історію. До того ж, усі бажаючі мали змогу взяти участь у поетичному марафоні «Іду на сповідь до Тараса», де шанувальники читали вірші Кобзаря. Цього року на центральному майдані міста зібралася неймовірна кількість школярів та студентів.

Пізніше, о 14 годині, урочистості з нагоди дня народження Тараса Шевченка продовжилися в облмуздрамтеатрі виступами та концертом (благословив зібрання Митрополит Рівненський та Острозький Євсевій, - авт.), а під вечір рівняни знову зібралися на майдані Незалежності, щоб запалити «Тарасову свічу», і о 18 годині за ініціативи Рівненської обласної організації УНП та обласної «Просвіти» біля підніжжя пам’ятника Тарасові Шевченку запалали сотні свічок. Як не дивно, але Рівне — єдине місто в Україні, де проходять подібні заходи.

Першою до людей звернулася голова Рівненської обласної організації Української Народної Партії Світлана Ніколіна:

«У ХХ столітті геніальний український поет й правозахисник Василь Стус написав вірш, який починається такими рядками:

«Сто років як сконала Січ.

Сибір. І соловецькі келії.

І глупа облягає ніч

пекельний край і крик пекельний».

Цілком очевидно, що так і залишився б наш край «пекельним», якби не було б дарованого нам Богом Тараса Шевченка. Не було б Тараса — не було б і України.

— Тарас ніколи не був гайдамакою чи воїном, який воював зі зброєю в руках. Його зброєю було слово, якого боялися більше, як меча. Доказом тому є те, що з шевченковим словом люди йшли через усе своє життя, — підсумувала очільниця обласної УНП.

Голова Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України Лідія Рибенко під час свого виступу вже традиційно стала на захист українського слова в Україні. Вона звернула увагу присутніх на проблему тотального засилля іноземної друкованої продукції, що реалізується в нашому обласному центрі, та наповнення радіоефіру місцевих радіостанцій низькопробною й бездуховною російською попсою.

Дуже емоційними були виступи рівненського поета Степана Бабія та письменника Євгена Шморгуна.

Голова фракції УНП в Рівненській обласній раді Олег Ковальчук нагадав товариству про те, що 9 березня українці вшановують не лише Тараса-Кобзаря, а й Тараса Бульбу-Боровця — засновника УПА та повстанця, народження якого в один день із Тарасом Шевченком теж можна вважати символічним. Адже ці два велетні зробили чи не найбільше для України. Якщо перший пробудив для світу її мову та відродив українську душу, то другий у вогні світової війни відстоював її Незалежність, звертаючись до українського духу, гартуючи його для подальшої боротьби за державність.

— Шановна громадо! Я не хотів би применшувати можливості людей, котрі збираються чи біля Тараса, чи в інших місцях. Згадаймо 300 козаків, які стримували напір багатотисячної армії. В них була сила духу. І саме вона дозволяла робити подвиги, про які пам’ятають усі майбутні покоління. В нас, усіх тих, хто шанує цього великого творця також є сила українського духу, який не дасть зламати ні нас, ні Україну. Давайте будемо послідовними й нагадаємо владі про те, що люди на мітингах та зібраннях неодноразово зверталися до міської та обласної рад з проханням виділити кошти на спорудження пам’ятника Тарасові Бульбі-Боровцю на бульварі Директорії, де нині знаходиться наріжний камінь, освячений митрополитом Рівненським та Острозьким Євсевієм. Пам’ятник обов’язково має постати й постане на тому місці, — наголосив пан Ковальчук.

Як і в минулі роки, перед громадою виступив заслужений артист України, поет і художній керівник народного театру «Ярило» Олексій Заворотній. Цьогоріч він з досконалою акторською майстерністю прочитав уривок з поеми «Сон».

Проте найбільший подив та захоплення у шанувальників Тараса викликав виступ учня 3 класу СШ №13 Северина Лащука. Прочитавши вірш «Минають дні, минають ночі», хлопчина гордо проголосив «Слава Україні!».

Згадаймо також слова з минулорічного виступу нашого побратима Василя Червонія, який рік тому із притаманними йому запалом біля підніжжя Шевченка сказав:

— Головний заповіт Кобзаря українці сповна виконали лише в 1918 році. «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте», — здобули Українську державу. У 1941, у 42-му, 43-му, 44-му і аж до 1952 року українці також виконували Шевченків головний заповіт. Не лише гинули самі, а й були здатні вражою, злою кров’ю окропити свою волю. І тому ми завдяки виконанню НИМИ, А НЕ НАМИ заповіту Тараса Шевченка маємо УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ. Тепер стоїть питання: «Чи здатні ми пам’ятати та виконувати той заповіт і в разі необхідності діяти так, як діяло покоління Тараса Шевченка, Клима Савура, Симона Петлюри чи Тараса Бульби-Боровця?».

Давайте також дамо відповідь самі собі на просте питання: «Хто ми є? Раби німі? Чи ми є нащадками козацького роду Тараса Шевченка і Тараса Бульби-Боровця? Чи ми з вами здатні виконати заповіт Тараса і «вражою злою кров’ю окропити волю», якщо це буде потрібно, чи в змозі це зробити наші владці? Чи ми будемо й далі спостерігати, як іноземці чи інородці топчуться по святинях нашого народу?» — емоційно наголошував тоді наш Василь.

10 березня 1861 року життя Т. Шевченка обірвалося. Однак для мільйонів українців його образ довіку залишатиметься живим, творчий геній Шевченка є найяскравішим зразком нашої національної величі. Земля, здатна народжувати таких людей, безумовно, заслуговує на місце в числі найвеличніших країн світу.

Харизма постатей Шевченка, Франка, Стуса, Ольжича, Хвильового, Червонія не дала й не дасть згаснути вогню національної самовизначеності серед столітніх буревіїв ворожої експансії та лихого сьогодення.

Завдяки їм потужний імперський маховик так і не зміг розчавити нашу самосвідомість, розчинивши в чужому середовищі інших народностей. Марними були усі зусилля сотень писак-манкуртів, які своїми блюзнірськими панегіриками намагалися очорнити їх світлий образ: народ завжди бачив, за ким правда і від кого йде світло справжньої революційної думки. Сьогодні можна впевнено говорити: без Шевченка ми би ніколи остаточно не відбулися як нація, тому пам’ять про нього була, є і навіки залишатиметься святою для кожного справжнього українця.

Після завершення акції, громада рушила на проспект Миру до наріжного каменя, що стоїть на місці майбутнього пам’ятника Т.Бульбі-Боровцю, щоб вшанувата Тараса-повстанця покладанням квітів.

Олександр ДЖИГИРЕЙ


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.