Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

ЗАГАРБНИЦЬКІ ВІЙНИ МОСКОВЩИНИ 1147-2014 [Випуск № 1264]

Продовження. Початок в №13(1263)

Різня в Батурині Французький посол у Росії із жахом доносив у Париж: "Московський генерал Меншиков приніс на Україну всі страхіття помсти та війни. Всіх приятелів Мазепи безчесно катовано. Україна залита кров'ю, зруйнована грабунками й виявляє скрізь страшну картину варварства переможців". Про те, що робили москвини зі своїми одновірцями, очевидці свідчать: "Позбувшися сердюків, Меншиков ударив на міщан беззбройних, що були в своїх домах і зовсім у задумах Мазепи участі не брали, вибив їх усіх до ноги, не милуючи ні статі, ні віку, ні самих молочних немовлят. Після того пішло грабування міста військами, а їхні начальники та кати тим часом карали перев'язаних сердюцьких старшин та цивільних урядників. Звичайна кара для них була живцем четвертувати, колесувати й на палю вбивати, а далі вигадано нові види тортур, що саму уяву жахали. Та й чи дивна подібна жорстокість у такій людині, як Меншиков?". "Трагедію свою Батуринську завершив він огнем і розтопленою сіркою: усе місто і всі публичні його будівлі, себто церкви та урядові будинки з їх архівами, арсенали і магазини з запасами, з усіх кінців запалено і обернено на попелище. Тіла побитих християн та немовлят кинуто на вулицях і поза містом. Меншиков, поспішаючи з відступом і бувши чужий людяності, полишив їх на поталу птицям небесним і звірам земним, а сам, обтяжений незліченими коштовностями та скарбами, міськими й національними, і забравши з арсеналу 315 гармат, одійшов від міста і, переходячи околиці міста, палив і руйнував усе, що траплялося йому на дорозі, обертаючи житла народні на пустелю". Протягом листопада 1708 - липня 1709 pp. в Україні "изменников более 30 тысяч порублено". Оті "урядові будинки з їх архівами", - вельми характерна заувага. Річ в тім, що московський геноцид не обмежувався винищенням самих неросійських народів (а насамперед, численнішого з них - українського), але й викреслював ці народи з історії. Зокрема київська історія України була украдена, аби продовжити свою, московську, історію - в минуле. А післякиївську - знищували. Одразу після перемоги над шведами й українцями московський цар Петро І "тут же на полі бою у своїм наметі написав політичний тестамент". Текст його було знайдено вперше у 1754 р. у французьких дипломатичних архівах. Своїм наступникам на московському престолі Петро І дав такі поради: 1. Держати російський нарід у стані безпереривної війни, аби не дати угаснути войовничому запалові російського жовнярства. Відпочинок давати тільки для того, щоби поліпшити державні фінанси, скріпити армію і вибрати вигідну хвилю для нападу. В той спосіб робити, аби мир служив війні, а війна мирові і то все в інтересі поширення меж і добробуту Росії. 1. При кожній нагоді встрявати у справи європейських держав, особливо ж Німеччини, котра тим більшу і безпосередню має вагу, чим до неї більше наблизитися. 2. Розділити Польщу, піддержуючи в ній внутрішні заколоти та постійні сварки. Вельмож здобувати собі золотом; ділити на сойми, деморалізуючи їх, щоби мати вплив на вибори королів. Ввести в Польщу російське військо і держати доти, поки трапиться нагода залишити його там назавжди. 3. У торгівлі шукати зв'язків у першу чергу з Англією, бо та держава найбільше нас потрібує для своєї фльоти і може бути найбільш корисною для розбудови нашої. 4. Безупинно розширяти державні межі Росії вздовж Балтики на Північ, а вздовж Чорного моря на Південь. 5. Наблизитися як тільки можна до Цар-городу й до Індії. Хто там запанує, той стане дійсним володарем світу. В тій ціли підбурювати війни то на Туреччину, то на Персію. Побудувати корабельні на Чорному морі, поволи заволодіти тим морем, рівно ж як і Балтійським, бо вони необхідні для осягнення того проекту. Приспішити упадок Персії і досягти Перської затоки. Коли буде можливим - відновити через Сирію колишню торгівлю з Левантом і допустити аж до Індій, котрі є шпіхліром світу. А як там будемо, тоді обійдемося без англійського золота. 1. Вдержувати дбайливо союз із Австрією. Удавати, що піддержуємо її наміри, аби перебрати владу над Німеччиною, а другою рукою підбурювати проти неї амбітність німецьких князів. Подбати, щоб вони обидві звернулися до Росії за допомогою і встановити над їх землями рід протекції, яка буде підготовкою до майбутнього панування над ними. 2. Підговорити австрійського короля, аби він прогнав турків з Європи, а коли він завоює Царгород, то нейтралізувати його, або втягнувши у війну зі старими європейськими державами, або відступити йому частину ним завойованого з тим, аби пізніше все те відібрати. 3. Коли Швеція буде розібрана, Персія переможена, Польща підбита, Туреччина завойована, наше військо об'єднане, Чорне й Балтійське моря під охороною наших кораблів, от тоді треба дуже потаємно запропонувати кожному зокрема наперед урядові версальському, а потім урядові віденському, поділити з ним владу над світом. Як один із них прийме пропозцію, що станеться з певністю, коли підлестити їх амбіції й самолюбству, тоді використати його на те, щоби знищити другого. Потім знищити й того, що лишиться у боротьбі, якої вислід не підлягатиме жадним сумнівам, бо Росія і тоді безроздільно володітиме цілим Сходом і великою частиною Європи. 10. В тім разі, що зрештою не є правдоподібним, коли б вони обоє відмовились від російської пропозиції, то треба зробити так, аби між ними постали сварки й вони вичерпали себе взаємно у боротьбі. Тоді в рішучій хвилі Росія обрушиться на Німеччину зі своїм військом, що його приготує зарання. В той же час дві сильні фльотивирушать, одна з Архангельського порту, а друга з Азовського моря. Ті фльоти будуть нагружені азійськими ордами, охороняти ж їх будуть воєнні фльоти Чорного й Балтійського моря. Посуваючись Середземним морем і океаном ті орди заллють Францію з одного боку, Німеччину - з другого. А як ті дві країни будуть переможені, то решта Європи піде під ярмо легко і без спротиву. У той спосіб можна й належить підбити Європу!..". 1711 — війна проти Туреччини. 1722—1724 — війна проти Персії-Ірану. У 1725 р. "Ведомости московские" перейменовано на "Ведомости Российские". Підручний царя Петра І О. Меншиков надіслав до посла в Копенгаген таку директиву: "Во всех курантах печатают государство наше Московским, а не Российским, и того ради извольте у себя сие престеречь, чтоб печатали Российским, о чем и к прочим ко всем Дворам писано". Так "Московское государство" змінило свою природну віковічну назву, перетворившись у Російську імперію. "Цією назвою Московія прагнула показати свою культурність перед народами Заходу і полегшити дипломатичні переговори московського уряду. Петро І уводив назву Росія для того, щоб ввести в оману Європу, буцімто Московія не підкорила Україну, буцімто московський і український народи є одним і тим же народом, що нібито мають спільну історію, і що боротьба Мазепи не мала національно-державного характеру, а була внутрішньою боротьбою за владу в державі" (такий погляд висловлено у праці "Україна", виданої 1973 р. в Шанхаї). Зміна назви відбулася внаслідок захоплення московськими царями українських земель, що сформували Київську Русь та Білорусію, саме це перейменування послужило історикові Михайлові Грушевському підставою заявити: "Ми є народ, у якого вкрали назву". 1733-1735 - війна з Польщею. 1735-1739 - війна проти Туреччини, Криму та Молдови. Майже 100 тис. українських козаків та селян були мобілізовані. На війні загинуло 35 тис. українців. Крім того, Україна власним коштом утримувала до 75 російських полків. Видатки на забезпечення російських військ коштували 1,5 млн рублів, набагато більше, ніж її річний кошторис. Навіть московський зверхник Б. Волконський, призначений намісником в Україну, доповідав у Петербург: "До мого приїзду в Україну я ніколи не припускав, що вона так сплюндрована, що так багато люду померло. Наша армія забрала у тутешніх людей все зерно і всю худобу. Багато землі не засіяно, бо нема кому і чим. А треба ще стягнути з них 30 тисяч мір борошна та сіна". З 1738 р. українцям заборонялося продавати до європейських країн коней, хутро, згодом вовну й овець. Ці товари могли надходили тільки на російський ринок. 1741 — війна проти Польщі. 1741 —1743 — війна проти Швеції. 1756 —1762 — війна проти Німеччини. 1764 — Катерина II ліквідувала Гетьманську державу. Імператорським указом 10 листопада 1764 року Гетьманство було ліквідовано. 1768 —1774 — війна проти Туреччини та Молдови. 1775 - знищення Запорізької Січі Зруйнувавши Гетьманщину, придушивши українську духовність, російський імперіалізм, зрозуміло, не міг миритися з демократичною, волелюбною Запорізькою Січчю, яка поширювала прогресивні ідеї, зміцнювала в Україні незалежницькі прагнення, розвивала національну освіту. Тож після перемоги над Туреччиною, фактичного підкорення Кримського ханства (офіційно Крим увійшов до складу Російської імперії у 1783 p.), потреба в Запорізькій Січі, на думку цариці, відпала (Запорізька Січ була потрібна російському царизму доти, доки імперія розширювала свої південні володіння, пробивалася до Чорного моря), а існування цього освіченого "острівця свободи" в тилу імперії було надто небезпечним для монархії й суперечило колонізаторській політиці царської Росії. Великий загін регулярних російських військ на чолі з генерал-поручиком Петром Текелієм (вихідцем із сербського дворянського роду), який повертався з турецької війни 4 червня 1775 р. несподівано оточив Січ і вчинив повний розгром завдяки зраднику Запорізької Січі митрополиту Володимиру Сокальському який вмовив кошового Петра Калнишевського не чинити опору. Маніфест Катерини II "Об уничтожении Запорожской Сечи и о причислении оной к Новороссийской Губернии" був обнародований 3 серпня 1775 р. Хитра і досить розумна Катерина II, яка ревно дбала про свою репутацію "гуманістки і лагодійниці", зазначила у маніфесті, що "... всем же старшинам, кой служили порядочно и имеют одобренъя от НАШИХ военных начальников, объявить НАШУ ИМПЕРАТОРСКУЮ МИЛОСТЬ". Щоправда, в той же час вірна послідовниця Петра І виявила свою підступність і жорстокість. Петра Калнишевського і його старшину заарештували і довічно заслали на Соловки. 1787-1792 - війна проти Туреччини та Молдови, окупація Криму. 1788 -1790 - війна проти Швеції. 1792 — війна проти Польщі. 179 — війна проти Польщі. 1769 - війна проти Персії-Ірану. 1. - війна проти Франції. 2. — війна проти Англії. 1804 -1813 - війна проти Персії-Ірану. 1805 —1807 — війна проти Франції. 1805 —1812 — війна проти Туреччини та Молдови. 1806 — похід на Сахалін. 1808 —1609 — війна проти Швеції. 1812 —1814 — війна проти Франції. 1813 — війна проти Грузії. 1820 — похід до Казахстану. 1826 -1828 — війна проти Персії-Ірану. 1828 —1829 — війна проти Туреччини, Молдови, Валахії. Після ліквідації останньої Запорозької Січі (04.06.1775) 5 тисяч запорожців подалися на Дунай і створили Задунайську (Дунавецьку) Січ в межах турецьких володінь, яка проіснувала до 1828 року навпроти сучасного м. Вилково, Одеської області. Останнім гетьманом Задунайської Січі був Гладкий Йосип Михайлович, котрий привів 1,5 тис. козаків під Ізмаїл проти Туреччини; за що турки й знищили Задунайську Січ і жорстоко розправилися з усіма козаками і їхніми сім'ями, що залишилися в Січі. 1833 — похід на Константинополь. 1839 — похід на Хіву. 1843-1859 - війна з Чечнею, Дагестаном, Черкесією. 1847 — похід до Казахстану. 1850 - похід на Кош-Курган. 1853 — похід на Ак-Мечеть. 1853 -1856 - війна з Туреччиною, Францією та Англією в Криму. 1850 -1856 - похід на Коканд. 1865 - окупація Ташкента. 1866 -1868 - похід на Бухару. 1868 - окупація Самарканда. 1873 -1875 - похід на Хіву. 1877 -1878 — війна проти Туреччини. 1880 -1881 - похід до Туркменистану. 1884 -1885 - похід до Афганістану. 1901 - окупація Маньчжурії. 1904 -1905 - війна проти Японії. 1914 -1917 - війна проти Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії та Туреччини. 1. - війна проти Фінляндії. 2. - війна проти України. Не любов до українства керувала вчинками В. Леніна. Він змушений був іти на деякі поступки, аби за всяку ціну зберегти єдність більшовицької російської імперії. Самостійна Україна Ленінові не то, що не була потрібна, він не хотів не то, що будувати - він її смертельно ненавидів - писав 23 січня 1924 р. Микита Шаповал. - Після Петра І, Меншикова, Катерини II Ленін найбільш жорстокий з московських україножерів. З жорстокістю азіата він, на зразок своїх коронованих попередників, садистично нищив Україну. "Україна мусить бути без українців" цього старого лозунга московських царів ретельно В. Ленін дотримувався. Ну, а коли мільйони українських людських істот, заражених своїм українством, вимагають самостійності? Дайте її їм! Самостійну Україну найкраще збудуємо ми, москалі! У січні 1918 р. більшовицькі сили захопили Миколаїв, Одесу, Херсон та інші українські міста. Проти національної державності 16 січня 1918 р. розпочалося повстання підбурюваних комуністами робітників київського заводу "Арсенал", яке силам Центральної Ради вдалося придушити через 6 днів. Сталося це тоді, коли 420 студентів, гімназистів і юнкерів (300 з яких віддали своє життя за Україну) зі зброєю в руках героїчно стримували переважаючі сили російських більшовицьких інтервентів під Крутами. Вже після здобуття Полтави М. Муравйов похвалився: "Я наказав вирізати усіх оборонців місцевої буржуазії". Перед тим, як штурмувати столицю УНР Київ його головорізи піддали її варварському п'ятиденному артобстрілу. Вдершись у місто, російські червоногвардійці, розгнуздана солдатня і матросня у перший день вирізали три тисячі осіб, протягом двох наступних - ще дві тисячі. Вбивали, головно, українців. Розстрілювали "за кожне українське слово". Цю збройну агресію Російської Республіки в офіційній радянській історіографії потрактовано так: "...пришлось помочь Советизации Украины военной силой". Проголошений у грудні 1917 р. в Харкові український радянський уряд (цю акцію О. Романчук назвав "фарсом"), що сидів на закривавлених російських штиках, встановив режим терористичної окупації. Більшовицькі бандити йшли на села, нещадно грабували й знищували все. Винищувалися цілі села та їх мешканці. У Кисві сваволю й жорстокості творила Роза Шварц, у Миколаєві чекіст Богбендер наказував живих людей замуровувати у кам'яних стінах. Неймовірні катування застосовували у Харківській надзвичайці. Історія повторюється - через 749 років (після першого сплюндрування москалями Києва) московська орда знову влаштувала у Києві різню. Як бачимо і віра тут ні до чого - перші загарбники були православними, а останні більшовиками-атеїстами. Москаль завжди люто ненавидить українця. 1. - похід до Литви, Латвії та Естонії. 2. - похід у Білорусь. 1919-1921 - війна проти України. 3. - знищення армії Махна. Московські більшовики використали армію Махна, а потім по-зрадницьки її знищили. 1920-1921 - походи на Кавказ і до Персії-Ірану. 1920-1921 - окупація Грузії, Вірменії та Азербайджану. 1920-1925 - московсько-більшовицька орда повністю сплюндрувала Кубань. Далі буде...

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.