Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
18
липня
Випуск
№ 1328 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Рубікон незворотній [Випуск № 1263]

Петро Порошенко опиняється за півкроку від власноруч розкладеної пастки

Одразу ж після завершення активної фази Революції Гідності Петро Порошенко продемонстрував неабиякий хист робити бізнес на самих лише солодких обіцянках. Це у нього почало виходити настільки бездоганно, що безнадійно позаду виявилися навіть Тимошенко з Ляшком.
Закінчення АТО за лічені тижні, продаж власної фінансової імперії, не кажучи вже про люстрацію, швидкі реформи і безкомпромісну боротьбу з корупцією… На ділі все загубили абсолютно нездорові амбіції як Президента, так і Прем’єра. Причина проста: у номенклатурному українському середовищі, в якому вони обидва формувалися як політики, жити інакше просто не вміють. Там звикли, що мати владу – це бути хазяїном, якого громада боїться понад усе. У той же час в уяві учасників Майдану керівників країни бачили як не більше, ніж найманих працівників, яким громада може як дати роботу, так і позбавити її.
Варто визнати, більш-менш так-само владу постмайданної України уявляли також і наші західні партнери, насамперед США. Реалії такі, що сьогодні вся наша економіка невідривно залежить від фінансових вливань заходу. Реальних кроків для досягнення фінансової незалежності у нас, за великим рахунком, так і не почали. Водночас, прагматичні капіталісти не звикли викидати гроші на вітер. Саме тому сьогодні вони, на відміну від українського суспільства, виступають категорично проти дочасних парламентських виборів.
Безглуздо витрачати мільярди доларів впродовж зайвих півроку ніхто не хоче, а надто зважаючи на те, що півтора роки тому у Верховній Раді проєвропейські сили сформували цілу конституційну (!) більшість. Те, що її зруйнували банальні жадібність і брехня, у тамтешніх політиків просто не вкладається в голові. Можна не сумніватися, без швидкого вирішення парламентської кризи і реальної боротьби з корупцією грошей просто не дадуть. Крапка.
Черговий візит до Сполучених Штатів Порошенко проводить в амплуа двієчника, який з тріском завалив іспити. Він приречений вислуховувати гнівні сентенції, при чому навіть не від Президента Обами, а від його заступника Джо Байдена. І це при тому, що іще якийсь рік тому Обама особисто годинами спілкувався не лише з нашим гарантом, а навіть з прем’єром Яценюком. Як бачимо, магія їх запальних англомовних спічів раптом втратила свою дію.
Воно й не дивина, бо ж США на увесь світ славляться своєю фінансовою розвідкою, яка дозволяє їм оперативно відслідковувати фактично кожну доларову транзакцію у світі. З допомогою хитромудрих оборудок з фірмами -«прокладками» їх надурити фактично неможливо. Саме тому Порошенку довелося реалістично оцінити, що ж саме відчував його колега Путін на останньому саміті «G20»…

Реалії без телевізійного глянцю

Порошенка і Яценюка на заході розглядають не більше, як, грубо кажучи, власних прорабів, які  отримують фактичну зарплатню у вигляді фінансових траншів, а відтак зобов’язані звітувати реальними «актами виконаних робіт». Погляньмо на них прагматичними американськими очима і що ми побачимо?
Закон про заочне засудження Януковича депутати і дотепер не прийняли. Виявляється, опозиція – і навіть не стільки вчорашні «регіонали», скільки чинні депутати від «Батьківщини», «Самопомочі» та РПЛ – банально не вірить у щирість намірів Президента і боїться, що за допомогою нових законів переслідувати почнуть, в першу чергу, саме їх. Якщо згадати минулорічний прецедент з Ігорем Мосійчуком, побоювання виглядають не такими вже й безпідставними.
Під час революції багато говорили про корупціонерів старої злочинної влади. Саша-стоматолог, Юра Єнакіївський, Курченко, Ахметов, Фірташ і далі за списком. Ясно, що більшість з них нині перебуває не в Україні, але вам доводилося чути, що кримінальні провадження ведуть бодай  хоча б по комусь з їх наближених соратників?
Натомість наша Генпрокуратура нещодавно отримала дозвіл на вилучення речей і таємних документів, що належать громадській організації «Центр протидії корупції», яку очолює рівнянин Віталій Шабунін. Його соратниця Дарія Каленюк вважає, що, отимавши доступ до їх банківської таємниці, ГПУ з високою імовірністю вже має також і дозволи на прослуховування та стеження за їх конфіденційною перепискою.
Останнім штрихом кар’єри  опального Шокіна стала розправа над найактивнішими заступниками. Здійснено арешт квартири Віталія Каська і звільнено Давида Сакварелідзе. Обидва були офіційними слідчими у справі так званих «діамантових прокурорів», яка могла би дати чимало наводок на більшість «бонз» сучасної прокуратури. Усунувши Сакварелідзе, Шокін насамперед позбавляє свого наступника необхідності одразу ж бруднитися об неприємні справи. Водночас виводить з-під удару близького до Президента Ігоря Кононенка, який разом з соратником Яценюка Миколою Мартиненком фігурує у справі оборудок навколо Одеського припортового заводу, яку розслідували люди Сакварелідзе.
Нині Петро Порошенко сором’язливо виправдовується, що Сакварелідзе звільняли без його відома, тим часом глава парламентської фракції БПП Юрій Луценко просто з трибуни дякує (!) безславно звільненому Генпрокурору за те, що він перший насмілився почати реформу прокуратури. І жодного сарказму: найімовірнішими наступниками Шокіна називають його таки відданих соратників Юрія Севрука та Юрія Столярчука, а їх найбільшою заслугою – значний досвід роботи в генпрокуратурі…
Не менш кричущою є і ситуація з новим Кабміном. Збанкрутілий Яценюк, чий рейтинг скотився у межі одного (!) відсотка далі веде велику гру, опираючись насамперед на значну фракцію Народного фронту у Верховній Раді. Найвірогідніший претендент на крісло глави Уряду Володимир Гройсман, не криючись, розповідає, що міністерства МВС та юстиції швидше за все далі очолюватимуть відповідно Арсен Аваков та Павло Петренко, бо (!) Арсеній Яценюк не погоджується віддавати їх за жодних умов… Приймаючи активну участь у кулуарних торгах за новий Уряд, глава парламентської фракції НФ Максим Бурбак висуває умову, що в новій коаліції за жодних умов не мусить бути Опозиційного блоку. В той же час про інші фракції  колишніх «регіоналів» - «Відродження» та «Волю народу» - і словом не згадує.

Іще одні вибори без вибору…

Нова опозиція в обличчі фракцій Юлії Тимошенко, Андрія Садового та Олега Ляшка, відчувши запах майбутніх перевиборів, цинічно «стриже» опозиційні дивіденди, змагаючись, як і водиться, здебільшого у популізмі.
Першість тримає принижена на останніх виборах Юлія Тимошенко, чий рейтинг сьогодні зростає чи не найшвидше, даючи підстави говорити про чергове «відродження з попелу».  Сьогодні вона, про око, ніби й погоджується увійти в нову коаліцію з БПП та НФ, однак аналітики запевняють: єдиною причиною є звинувачення американських партнерів у безвідповідальній політиці розхитування. Не бажаючи бути дескридитованою, Леді Ю цинічно вирішила почати парламентську кампанію з тези «ми хотіли в коаліцію, але нас не пустили» і висунула ряд власних умов, які є неприйнятними насамперед у розрізі співпраці з Міжнародним валютним фондом.
«Самопоміч» демонструє готовність посадити у крісло Прем’єра технократичну Наталію Яресько, однак при цьому відмовляється вступати у коаліцію. Варто завважити, вимоги висовує доволі притомні: ухвалення закону про вибори за пропорційною системою з відкритими списками, новий склад ЦВК та відкритий конкурс на посаду Генерального прокурора. У «радикалів» вимоги радикально простіші – крісло спікера для Олега Ляшка. Не менше і не більше.
Не бажаючи йти на поступки, БПП та НФ роблять відчайдушну спробу створити коаліцію на двох. Користуються, як і водиться, випробуваними номенклатурними методами. В першу чергу, викинули з Ради бунтарів з БПП Єгора Фірсова та Миколу Томенка. Фракція слухняно за це проголосувала, прострочена ЦВК (та, розпуску якої вперто домагаються потенційні партнери з «Самопомочі») тут таки «освятила» усе відповідним рішенням. Фірсов, протиснувшись до трибуни, втрату мандату пояснив тим, що безкомпромісно боровся проти «сірих кардиналів»  Кононенка, Березенка та Грановського.
Нову коаліцію оперативно доукомплектовують двома свіжими, а відтак і зговірливішими депутатами. До них тут таки додають звільнену з «Самопомочі» Ірину Суслову та екс-радикала Артема Вітка. Спікери найбільших фракцій нині гордо розповідають, що для нової більшості лишилося рекрутувати менше десятка «багнетів». Робиться це, щоправда, не так швидко, як хотілося б, а відтак у  США Порошенку довелося їхати усе іще без нової коаліції…
Тим часом в Україні продовжується знецінення гривні, прискорено готуються закони про розпродаж землі сільськогосподарського призначення та масштабну приватизацію прибуткових державних підприємств. 70% українців підійшли до межі остаточного зубожіння.
Олігархи, і насамперед люди Ахметова та Бойка, всіляко намагаються законодавчо затвердити капітулянтські мінські домовленості і на цій риториці суттєво нарощують рейтинг, що показали зокрема і останні довибори в Кривому Розі, де представник «Самопомочі» Семен Семенченко приголомшливо програв екс-регіоналу Юрію Вілкулу. І навіщо взагалі було проводити ті вибори?
Рейтинг вчорашніх, варто визнати, росте насамперед щурячій метушні у Парламенті. Рейтинги сьогодні найшвидше зростають з одного боку в Опозиційного блоку, з іншого - у «Батьківщини» та «Свободи», а відтак замість прискорено реформуватися отримаємо перспективу чергового протистояння цінностей. Усвідомлюючи це, Путін радісно потирає руки і, як стало відомо, на нараді з представниками російського бізнесу, наполегливо радить останнім не полишати українського ринку, бо зовсім скоро тут, мовляв, прийдуть до влади зовсім інші сили.
Чи допустить цього Петро Порошенко? Нині навіть його соратники визнають, що останнім часом він почав дуже багато брехати, при цьому щиро дивлячись в очі. Президент-інтелектуал палить останні мости між собою і вчорашніми революціонерами. Сумнівно, що сам цього не розуміє. Який саме жереб кине український Цезар, прогнозувати відверто складно. Водночас до його Рубікону – рукою подати.
Максим КОЛОМИС

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.