Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
18
червня
Випуск
№ 1324 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

КАТУВАЛИ СТРУМОМ ТА ПОГРОЖУВАЛИ ЖИТТЯМ СИНА – ЯК У ЧЕЧНІ ТИСНУТЬ НА ПОЛОНЕНОГО МИКОЛУ КАРПЮКА [Випуск № 1262]

Київську журналістку та правозахисницю Марію Томак до Рівного привела біда одного з наших земляків. Миколу Карпюка у березні 2014 року незаконно затримали на території Російської Федерації й нині намагаються чинити над ним так зване правосуддя. Чоловік знаходиться під вартою в Грозному - столиці Чеченської Республіки. Марія нещодавно побувала там, але ниточка розслідування привела її до Рівного – тут дівчина зустрілась з друзями, побратимами та рідними Миколи, щоб записати їх слова на камеру й представити як доказ його невинності в суді. У щільному графіку активістки нам вдалось знайти час для розмови. Ось що вона розказала про нинішнє становище політв’язня Миколи Карпюка. - Коли Ви взялись за справу Миколи Карпюка, з чого довелось починати?
- Влітку минулого року почули його історію, знали, що є такі політв’язні як Микола Карпюк і Станіслав Клих (ще один полонений українець, якого судять у Грозному – ред.). Тоді навіть не було відомо, де Микола перебуває і чи взагалі живий. Ми сконцентрувались на тому, щоб знайти для нього адвоката в Росії, який принаймні міг би до нього потрапити, взятись за справу і здійснювати його юридичний захист. Пробували різні варіанти, різних людей підбирали, але зумів до нього потрапити тільки Докка Іцлаєв. Він і зараз опікується Карпюком.
- Я знаю, що ви у Рівному не лише як журналіст та правозахисник, а ще й проходите свідком по справі. Як так сталось?
- Так, я фігурую як свідок, тому що мене про це попросив сам адвокат, оскільки ці всі люди, з якими я спілкувалася з кінця весни і які належать до організації УНА-УНСО (а вона в Росії, як відомо заборонена) не можуть їхати в Грозний до суду і давати свідчення, бо це для них небезпечно. Але, зважаючи на те, що завдяки старанню адвокатів нам вдалось добитись Суду присяжних, то є надія, що він об’єктивно подивиться на цю справу, оскільки у нас немає інформації про тиск на присяжних. Більше того, керівництво Чечні, в першу чергу Рамазан Кадиров, досі  не намагалися втручатися в цей процес - це повністю Федеральна справа, що в принципі може нам зіграти на руку. Я проходжу як свідок тому, що спілкуюся з усіма людьми, які можуть допомогти своїми свідченнями Миколі, я буду їх голосом там, у залі засідань. Не скажу, що й для мене цілком безпечні поїздки в Грозний, бо я так само є учасником Майдану, допомагала військовим, і теоретично, якщо захочуть, то й мене «спакують»,  але будемо надіятись, що цього не станеться.
- Ви опрацювали велику кількість інформації, познайомились з багатьма причетними до справи людьми й, очевидно, можете скласти більш-менш реальну картину того, як Микола Карпюк опинився в руках російських спецслужб.
- Я можу робити висновок з тих свідчень, які дав сам Микола. Він виїхав в Росію з власної волі, тому що його колеги з «Правого сектору» домовились про переговори з людьми з оточення Путіна. Тоді назрівала анексія Криму і була, хоч наївна, але надія вплинути на розв’язку цивілізовано, діалогом. Можливо, Микола відчував певний захист або хтось дав йому гарантії безпеки, а потім підвів – важко сказати. Є такий цікавий момент, про який ми ще не говорили. У Миколи в день зникнення була призначена на ранок зустріч з одним із білоруських революціонерів. Микола її не скасовував, не переносив – але так і не прийшов туди, не подзвонив і не попередив. Словом, це вказує на те, що він не планував затримуватись в Росії. Далі, як ми знаємо, на нього був накладений адміністративний арешт за начебто порушення режиму перетину кордону в Брянській області, а  уже потім  його відправили на Кавказ. Там Карпюка переміщали з міста в місто – фактично ховали, щоб адвокати, чи рідні не могли знайти та надати захист. Навіть для нашого Консула не організували побачення з в’язнем.
- Що йому зараз інкримінують та як відбувається судовий процес у Грозному?
- Йому інкримінують дуже серйозну статтю. Його звинувачують в участі у Першій Чеченській війні, а саме створення банди і вбивство російських військовослужбовців. Інкримінують участь в боях, зокрема на Площі Мінутка – загалом обвинувальний висновок на 800 сторінок. Там згадуються не тільки Микола Карпюк та Станіслав Клих, а й такі діячі як Тягнибок, Ярош, Корчинський і навіть Яценюк.
До складу Суду присяжних входять багато чеченських жінок, які не позбавлені почуттів, сентиментів, а от суддя дуже жорсткий, часом дуже брутально поводиться, не дає виступати свідкам захисту.
- Які аргументи наводить сторона обвинувачення і чим ви можете їм відповісти?
- Що стосується обвинувачувачів, то їх позиція дуже слабка, тому що все побудовано на свідченні однієї особи – це пан Малафєєв, який підтверджує участь Карпюка, Клиха і Яценюка у бойових діях. Це дуже цікавий персонаж – на цей час він вже мав термін за двома кримінальними справами і раптом (якраз початок Майдану) починає давати свідчення про його нібито участь у Чеченській війні, називається УНСО-вцем, хизується тризубом на шиї. Але я питала в хлопців з УНСО  - ніхто ніякого Малафєєва не знає і таке татуювання, кажуть, не типове для цієї організації.
По-друге, цей «свідок» має низку тяжких захворювань – у нього СНІД, гепатит С, він залежний від наркотичних препаратів – йому немає що втрачати. А всі інші свідки обвинувачення, які виступали у суді не підтвердили участь ні Карпюка, ні Клиха в тій війні. І тут є багато факторів суто юридичних. Наприклад, відповідно до Закону РФ вже збіг термін давності справи про «формування злочинної банди» - навіть якби це мало місце, розглядати і судити по цій статті уже пізно.
У мене склалася певна класифікація, чим саме займався Микола у тому проміжку часу (1994-1995 рр.). Він займався організацією УНСО, у нього були дрібні справи, які вимагали присутності у Рівному, максимум – Києві. Численні друзі підтвердили, що в ці роки, як і багато інших, він зустрічав Новий рік у великій компанії товаришів. І звичайно, дуже важливо – хвороба його матері, яка померла наприкінці березня 1995 року. Він доглядав за нею, вона жила у нього вдома – тобто його присутність була необхідною. Та й колеги з газети «Наша справа», яку редагував Микола, підтверджують, що він регулярно ходив на роботу і не відволікався на далекі поїздки.
- Ви нещодавно самі повернулись з Грозного. Чи вдалось вам побачитись з Миколою? Чи відомо у якому він стані, в яких умовах там перебуває?
-  Із ним тримає контакт адвокат Докка Іцлаєв. Він живе там і через день зустрічається з Миколою, приносить йому передачі, слідкує, чи не чиниться на нього тиск. З його слів я можу сказати, що Карпюк перебуває у відносно хорошому, принаймні нормальному стані, психічно стабільний і доволі по-бойовому налаштований. Його особисто я ще не бачила, з самого процесу його усунули в жовтні минулого року – суддя виставив його за неналежну поведінку. Теоретично він може написати заяву-каяття й попросити, щоб дозволили приходити на засідання, але він принципово не хоче цього робити. Його братам вдалося його побачити. Один з них – Валентин, навіть зміг потрапити до зали і потиснути Миколі руку – хоча б так. Але після того, як свідки захисту виступлять, а я сподіваюсь це буде, тоді брати зможуть з ним зустрітись і отримати побачення. Але моє враження таке, що суд буде робити все, аби свідків не пустити, бо їх бояться.
- А як здійснюється судилище над Станіславом Клихом?
- Коли хлопців тільки взяли, до них використовували найбільш жорсткі тортури. Миколу зламали тим, що йому почали погрожувати його родиною, тобто, що вони привезуть їх сюди і зроблять з його сином те, що вони роблять з ним. При цьому вони продемонстрували серйозність намірів тим, що розказали, яким маршрутом ходить до школи його син і таким чином змусили Миколу написати лже-зізнання про те, що він нібито був у Чечні. А Клиха ламали кілька місяців тортурами. Там панують методи Середньовіччя – підвішування, електричний струм, биття. Але вони вже відмовились від своїх свідчень під тортурами – як тільки у справу вступили адвокати.
Ми підозрюємо, що Клиха ламали також психотропними речовинами і так похитнули його здоров’я. Чули, як він на суді кричить – це був крик людини, що не в собі. Найгірше – це те, що Росія використовує їх як інструмент в боротьбі проти України, для ефектної картинки на телебаченні.

P.S. 24-25 березня відбудеться чергове засідання по справі Миколи Карпюка у суді міста Грозний. Сподіваємось, що Марію Томак та інших свідків вислухають, як це й належить органам правосуддя. Ми будемо стежити за розвитком цієї справи.
Розмовляла Ірина Михалевич

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.