Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

«Замість того, щоб впасти, у нього пересилила відвага», - батько Героя Євгена Рєпіна [Випуск № 1259]

Євген Рєпін пішов на війну в 20 років, добровольцем. Спершу він був кулеметником-розвідником, але за через свої виняткові здібності став снайпером 81-ої Новоград-Волинської десантно-штурмової бригади розвід-роти УНСО. Проявив себе з найкращого боку, не раз успішно виконавши поставлені перед ним бойові завдання. Він міг би стати видатним військовим офіцером, якби не був справжнім Героєм. Бо у вирішальну мить не втік, а розвернув свою зброю у ворожий бік. Про подвиги Євгена нам розповів його батько Віктор Логвиненко. Син народився, коли чоловіку було вже півстоліття - 18 серпня 1994-го року.
Він мені відразу сподобався, як тільки його винесли з пологового. Звичайні діти якісь не такі, а тут з’явилася рідна душа. Після цього він ріс, і кожен день був для мене святом. Прямо скажу, тоді важко було фінансово, країна потерпала від штучно створеної кризи, але заради нього їздив до Білорусії та возив контрабанду. А Женя ріс надзвичайно непосидючим та допитливим дитям.
Рахувати і читати Євген навчився у три з половиною роки, пригадує батько. Каже, все завдяки покійній бабусі Марії Василівні.
Царство їй небесне! Вона його навчила в шахи та шашки грати, завдяки їй він був дуже розвинутою дитиною на свої літа. Його не хотіли навіть з дитсадка відпускати, бо він завжди віршики читав і гумор різний знав. Звісно, його політичною освітою займався я. Він знав з дитинства, що Ленін – бандит, і ким був Сталін. Знав про Степана Бандеру і що УПА – це зачатки нашої української армії, і як ми з 1920-го року не можемо побудувати гідну державу.
Євген після закінчення школи вступив до Рівненського технічного коледжу НУВГП на спеціальність ремонтника обладнання підприємств хімічної і нафтогазопереробної промисловості. Вчитися, розповідає Віктор, хлопець не любив. Його цікавили різні види бойового мистецтва. Ними він володів майстерно, адже мав міцну статуру. І це стало йому в нагоді, коли розпочалася Революція Гідності.
На Майдані Женя був з першого дня і до останнього, але там обійшлося і жодна куля українських бандитів в нього не поцілила. Там же стріляли у своїх не лише російські перевдягнуті спецназівці, але й наші зрадники. Коли повернувся додому, трохи побув та сказав, що піде воювати.
Прийшовши у батальйон, Євген отримав хрест УНСО. А за високий зріст в 190 сантиметрів та міцну статуру хлопця нарекли «Геркулесом».
Він пішов служити на початку вересня, службу проходив у Новоград-Волинському. Навчався легко, зарекомендував себе добре. Хлопці з розвід-роти потім розповідали, що він прийшов повністю підготовленим, у військовому плані та ідеологічному. А він ще з 10-ти років вмів користуватися автоматом, як ложкою, та й пістолетом – теж. Це все навчив його я. На фронті йому нічого не требу було казати, завжди він розповідав іншим.
Загинув Євген Рєпін 20-го березня 2015-го року під час розвідувального рейду поблизу села Водяне Ясинуватського району під Донецьком. В боях за аеропорт вони з побратимами потрапили у ворожу засідку, і зав’язався бій. Військовослужбовець прикривав пораненого в бою товариша. Сепаратисти відкрили вогонь по їхніх позиціях, внаслідок чого полягли обидва бійці. Євгену було лише 20.
Коли він почав тягнути назад свого товариша Максима Рядзанича, мав на грудях кулемета. Це побачила «сепарська» погань, а стріляти вона вміла. Ворог спочатку побратима добив. А коли Женя розвернувся, замість того, щоб впасти, в нього пересилила відвага. Тоді, може, й варто було прикинутися мертвим. Мій син розвернув кулемета, але противник мав виграш в часі. І «вкатав» Жені три кулі в шию. Дві, очевидно, вийшли через потилицю, одна пішла всередину. Чомусь написали, що в нього осколкове поранення. Вони ж з’явилися пізніше, коли хлопці витягали Женю, а з того боку «крошили» в те місце з мінометів. Максима Рядзанича витягнули на другий день, його тіло добу страждало від кулеметів. Штани Жені посічені, але вже без крові. А вся кров була на светрі та куртці, там, де пробита шия сина. Я досі ношу куртку, в котрій воював та загнув Женя.
Поховали Євгена Рєпіна 25-го березня на Алеї Героїв Рівненського кладовища. Указом Президента України від 15-го травня бійця посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького «За мужність». А восени рівненською владою йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.