Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
19
листопада
Випуск
№ 1346 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

П’ять кілограмів паперу та вишневе дерево [Випуск № 1259]

Плакати, летючки, гасла, що з’являлися з-під руки Зота, Бея, Старого (псевдоніми Ніла Хасевича), не давали спокою радянській владі. У 1947 році в перестрілці з опергрупою НКВС загинула зв’язкова одного з підрозділів УПА,  яка пробиралася до Луцька. У неї знайшли дві книжечки Хасевича — «Дереворити» та «Книжні знаки», які пролежали в архівах Волинського КДБ 45 років. Самого Хасевича безуспішно шукали, але не знаходили слідів до 1952 року — «людину-невидимку»  добре сховали побратими. Для зручності пересування вони зробили Нілу навіть спеціальний велосипед. Врешті, з Москви в усі управління КДБ західних областей України  були розіслані фотокопії альбому «Волинь у боротьбі», що потрапив до рук енкаведистів. Мабуть, надто сильно він дошкуляв, якщо з самої Москви було віддано наказ знайти й знешкодити його автора.  Керівником операції призначили тоді капітана Бориса Стекляра. У книзі «Со щитом и мечом», що побачила світ у 1988 році у львівському видавництві «Каменяр», нарис відомого московського кадебістського літератора Теодора Гладкова «Прийшов із війни лейтенант» призначався для прославлення одного з чекістів — Бориса Стекляра. А втім, саме завдяки хизуванням-одкровенням у цій книзі знаємо не лише ім’я вбивці, а й про останні хвилини земного шляху Ніла Хасевича.
Борис Стекляр добре пам’ятає травневий ранок 1951 року, коли отримав, очевидно, найнезвичніше для себе завдання: «Це «добро» нам прислали із Москви, — пояснив полковник. — Суть справи полягає в тому, що цей альбом з провокаційною метою нині широко розповсюджується на Заході. Його підкидають у посольства, журналістам-міжнародникам, делегатам сесії Генеральної Асамблеї ООН... Нам доручено терміново розшукати автора альбому і покласти край його антирадянській діяльності».
Спеціально створеній опергрупі допоміг випадок: в одному із захоплених бункерів знайшли зашифровані документи — грипси. Найзначнішою знахідкою КДБ стала не здобута вибухівка та зброя, а записка, яку вдалося розшифрувати. Її зміст був короткий: «Заготували для вас п’ять кілограмів паперу, вишневе дерево». Хоч імені Ніла Хасевича в записці не було, кадебісти відразу здогадалися, кому те все могло знадобитися.  Врешті, після низки допитів, арештів, аналітичних напрацювань було виявлено місце перебування Ніла Хасевича — криївку на хуторі за кілометр від села Сухівці, що неподалік селища Клевань. У криївці їх цікавив лише один повстанець — Хасевич.
Звернімося до нарису «Прийшов із війни лейтенант»: «Операцію із захоплення Зота капітан Стекляр призначив на 4 березня 1952 року... «Виходьте! Інакше закидаємо гранатами!» — крикнув Стекляр. Відповіддю було мовчання. Отже, переговори не відбулися. Чекіст витягнув із сумки гранату РГД і шепнув командиру відділення... Сержант точно на півметра, не вище, підняв важку ляду... Цього вистачило, щоб метнути в лаз гранату. Глухо прогримів під ногами вибух... Почекавши трохи, капітан дав сигнал солдатам підняти затичку і знову наказово вигукнув: «Хто живий — виходьте! Інакше пустимо гранати в хід». Ніхто не вийшов... Живих у бункері не виявилося. При світлі акумуляторного ліхтаря Стекляр побачив три трупи. Один без ноги — це був Зот. У руці бандит стискав автомат».
На Стекляра після загибелі чекали винагороди. А тіла Ніла Хасевича і його побратимів привезли для опізнання. Дмитро Удодик, колишній вояк УПА, згадував (його спогади записав рівненський письменник Степан Бабій): «Це було 1952 року в Клевані, колишньому райцентрі на Рівненщині, до якого входили Білівські хутори, де в криївці був убитий Ніл Хасевич. Повстанців привезли напівголими, звалили на сніг. Посадили в рядок. Його посадили під дубом. Чекісти привозили завжди вбитих для показу людям. Це робилося і на глум, і на пострах населення, щоб деморалізувати... Коли вже енкаведистам набридало видовище, вони вивозили трупи в окописька. Десь так і тіло Ніла Хасевича знайшло свій останній притулок». Очевидно, в Клевані , як і довколишніх селах, — ще немало тих, хто бачив це сумне видовище у березні п‘ятдесят другого.  
Тарас СИДОРЧУК

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.