Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
22
травня
Випуск
№ 1320 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

УЧИТЕЛІ БРЕХНІ ПІД МАСКОЮ «ЗАХИСНИКІВ ПРАВОСЛАВ’Я» [Випуск № 1258]

Продовження. Початок у номерах 1256, 1257, 1258.

Але, й сьогодні московські єресіархи вводять свою паству в ту саму єресь, тільки  тепер уже  чотиримовну, твердячи, що душа наша закорінена не в рідній українській мові, яка проросла із товщі тисячоліть нашої історії, а в церковнослов’янській, яка прийшла до нас аж у Х столітті й ніколи не була живою розмовною мовою нашого народу. «Відмовившись від церковнослов’янської, – пишуть новітні єресіархи, – ми знищимо саму душу нашого народу».
Отже, відмовившись від рідної, ми свою душу не знищимо. А як відмовимось від стонадцять разів спотвореної й перекрученої на московський копил (згадаймо слова академіка Фортунатова!..) церковнослов’янської (тобто старої болгаро-македонської мови), то одразу душу втратимо?!
Згадаймо богонатхненну працю святих Мефодія і Кирила, які колись увели в слов’янські церкви «варварську», «кухонну», «базарну» мову слов’ян, саме для того, щоб спасти їхні душі від церковної «германізації»!
Та де ж, Господи, межа цьому агресивному, нахабному невігластву, яке навіть саме себе не соромиться?! Де межа відвертій, голій брехні, яка вже навіть наготу свою не намагається приховати, розраховуючи на наше незнання чи сліпу довірливість!

ІІ.4. «Ви, що ззовні праведними являєтеся перед людьми, всередині ж лицемірства і беззаконня повні…»
Скільки «пафосу» довкіл буцім «незалежної» й буцім «Укранської» Православної Церкви Московського патріархату! Геть і копію Грамоти покійного Патріарха Алексія_ІІ докладено!.. Не сказано тільки те, що ця, буцім «незалежна» й буцім «Українська» Церква за Статутом є підпорядкована Московській патріархії й зобов’язана виконувати всі рішення Синоду Російської Православної Церкви – пункт, який фактично анулює всю риторику про незалежність так званої Української Церкви.
А що важить Патріарша Грамота про відмову від претензій на майно в Україні проти законів про приватну власність? А в Україні ж на сьогоднішній день, мабуть, не залишилось жодного храму й шматка землі біля нього, який би не був прихватизований Московським патріархатом! І прихватизовувались вони майже одразу після виходу Патріаршої Грамоти, виданої й направленої в Мінюст для замилювання очей. Куди не глянь – скрізь брехня й лицемірство! Бо якщо ви, справді, зрозуміли, що в Україні ні на що не маєте права претендувати й Патріаршою Грамотою чесно відмовляєтесь від претензій, то з якою метою ви з такою шаленою швидкістю й настирністю видурюєте те майно в релігійних громад і оформляєте як приватну власність МП?? Бо знаєте, що та Грамота в жодному суді, який буди розглядати питання права власності, правочинною не буде, бо суди керуються не Грамотами (незалежно від того, Фільчині вони чи Алєксєєві…), а Законом.
Ви смієте висувати звинувачення нашому Святійшому Патріарху в тому, що він не був патріотом України, бо був митрополитом і Патріаршим екзархом МП? А де ще в той час щонайбільший патріот України міг задовольнити свої духовні потреби, окрім Церкви Московського патріархату – єдиної Церкви, яка купила собі легальне існування, ще в 20-х роках пішовши на співпрацю із безбожницькою владою (з червоним дияволом, як писали Соловецькі стрці, анафемствуючи її) і посіла усі статки інших церков. Ви, захисники московського лжеправославія! Ви смієте звинувачувати когось у «захопленні храмів»?! А де українські храми Київської митрополії, насильно узурпованої Московським патріархатом у XVIІ столітті?! Де храми Української Автокефальної та Греко-Католицької Церков – Великомучениць ХХ століття?! Вам не пече в п’яти кров українців-вірян пролита в стінах чи під стінами цих храмів, які ви з диявольською самовпевненістю й нахабством вважаєте своїми?
Ви в докір нам ставите, що і Леся Українка, і Франко молилися, а Шевченко читав Псалтир церковнослов’янською мовою? А якою ще мовою він міг його читати, як усі богослужбові книги, перекладені в XVI на поч. XVIІ століття на українську мову були Москвою вилучені із вжитку і здебільшого знищені взагалі? Та що говорити про Біблію чи Псалтир, коли навіть українські букварі були заборонені, а з 1769 року до полювання за ними та вилучення їх навіть із приватного користування була залучена й Українська Церква, що з 1686 року була НЕКАНОНІЧНО (силою й облудою) приєднана до Московського патріархату. Чуєте? Я ще раз повторюю: неканонічно приєднана! І недалекий той час, коли Вселенське православ’я на повний голос, офіційно заявить те, що не раз озвучувало «пошепки»: «Канонічними територіями Московського патріархату є тільки ті, що належали йому до 1659 року». А це значить, що жодного квадратного сантиметра канонічних територій в Україні Московський патріархат не має. І всі його заяви про його  канонічні права на нашу землю – суть облуда, брехня, нахабство і зневага не тільки до православних канонів, а й до Заповідей Божих.
Отямтесь! Якщо у ваших душах ще жевріє бодай іскорка віри, бодай іскорка страху Божого, – припиніть брехню! Перестаньте бути ворогами України і її народу! Я звертаюсь до вас не як до ворогів, а як до людей, які із-за цілковитих відсутності знань: історичних, лінгвістичних, релігієзнавчих і богословських, – просто потрапили під вплив нахабно-брехливої московської пропаганди, на яку Росія кидає мільярди, відриваючи їх від вічно голодного й вічно покірного російського народу. Ваша недолуга брошура теж, до речі, профінансована грішми, відірваними від рота якогось напівголодного вологодського чи чебоксарського пенсіонера…
Але зрозумійте: ви живете не в Росії, де чим більше збрешеш про Україну чи її визначних людей, тим більше грошей дають, а в Україні – суверенній державі, яка вже потроху вчиться захищати свою правду, гідність і честь. І за наклепи на неї тут тепер теж можуть «дати», тільки не російськими рублями, а українською буцегарнею. І не тому, що українці раптом злими стали, а тому, що нарешті почали розуміти істину, відому у цілім світі: нікому не можна дозволяти «пчихати» на свою Вітчизну і її святині!
Якщо хтось ще цього не зрозумів, то має усвідомити, що через «пчихи» інфекція (сиріч, зараза) поширюється. а це може в масову й затяжну хворобу перейти, як ото в Криму в нас чи на Донбасі.
А «захисники» із Ліги у своїй брошурі стільки «напчихали», наче у них хронічний нежить, «сєвєрным вєтром» принесений. Воно й не дивно, коли ніс увесь час «на сєвєр» повернутий. Бо там, на «сєвєрє», теж так «пчихають» у наш бік, аж бульки з носів вискакують! Люди кажуть, що як частіше і сильніше давати по тих носах, то нежить як рукою здіймає, і всі «пчихи» враз припиняються. Простенькі ліки, а, кажуть, – дуже помічні…
Бажаю усім здоров'я і щастя, миру й любові, надії і віри!
Слава Україні!

Ваша Галина Могильницька – письменниця, заслужений працівник освіти України і просто жінка, що любить Бога, світ, Ним створений, і всіх вас.



Святе Письмо та богослови про рідну мову в Церкві.
1. «… І коли всі вони переповнились Духа Святого і почали говорити іншими мовами, яким Дух промовляти дав… А коли цей гомін спричинився, то зібралася сила народу, – та й диву далися, бо кожен з них почув, що вони розмовляли їх власними мовами. І всі чудувалися й дивувалися і казали один до одного: «Хіба ж вони не галілеяни – ці ось усі, що говорять? Як же кожен із нас чує власне наріччя, що в нім ми народилися?» (Діяння 2.1-13.)
Заувага до речі. В євангельському тексті, в переліку людей із різних країн, що були присутні й чули, як їхніми мовами заговорили галілеяни, вказано, що були там і «люди зі Скіфії». А тодішня Скіфія – це якраз сучасна наша українська територія, де і в ті давні часи поруч із скіфами жили й наші прадавні предки-хлібороби (Чи не їх ото історики називають скіфами-орачами???). То, можливо, серед «людей із Скіфії» були й наші прадавні предки й чули в тому різномовному гомоні й нашу прадавню мову? Недарма ж Андрій Первозванний на Київських кручах опинився, щоб землю нашу благословити…
2. «Але коли я прийду до вас, браття, і Боже Слово говоритиму чужою мовою, то який зиск матимете?»
Св. Апостол Павло. Послання до Коринтян
3. «В церкві волію п’ять слів сказати зрозумілою мовою, щоб і інших навчити, аніж п’ять тисяч – чужою мовою».
Св. Апостол Павло. Послання до Коринтян
4. «Греки під час молитви вживають грецьких слів, римляни – римських. Кожен молиться й по змозі славить Бога своєю власною мовою, – і Господь чує всіх, хто молиться, на всіх мовах».
Ориген, ІІІ століття н.е.
5. В єдиній Вірі нічим не шкодить святій Церкві різноманітність звичаїв.
Григорій Двоєслов 4-й лист до Леандра.
6. Господи, Ісусе Христе, Боже наш! Ти людям подав мир свій і Дар Найсвятішого Духа… Ти, сьогодні цю благодать відкрито подав своїм учням і Апостолам, і вуста їхні язиками огненними зміцнив, і через них увесь рід людський почув Богопізнання на рідній мові своїй.
ІІ Колінопреклонна молитва на Святій Пятидесятниці.
7. Так говорить Господь: «Покараю Я всіх, що вони зодягаються в одежу чужинну!»
Кн. Пророка Софонії 1.8.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.