Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Молдова сьогодні. Україна учора чи завтра? [Випуск № 1257]

Каталізатором молдавського Майдану, як і в Україні, стала неприборкана корупція. Навіть після отримання безвізового режиму в Молдові збереглися ідеальні для неї умови, не в останню чергу через те, що Президента там і дотепер обирають в Парламенті, за схемою, яку так і не змінили з часів правління комуністів.
Вперше пострадянські «червоні» виграли парламентські вибори іще у 2001 році, набравши більше половини голосів виборців, розчарованих падінням рівня життя внаслідок реформ, які здійснювалися їх попередниками під тиском міжнародних фінансових структур. Завважимо, що існував у Молдові і власний збройний конфлікт, на сході (Придністров’я). Вивести його з гарячої фази стало можливим тільки після втручання російських військ, головнокомандувачем яких, щоправда, в ті часи був покійний нині демократ Борис Єльцин.
Старий комуніст Володимир Воронін, таємно переобираючись, двічі очолював Молдову. В 2009 р. чинного Президента тріумфально обрали також і головою Парламенту. Утім, через чотири місяці, в результаті дострокових парламентських виборів, які супроводжувалися вуличними заворушеннями, владу безславно втратив…
Минуло шість років і Кишинів накрила іще сильніша хвиля протестуючих, які тепер бажають усунути вже так-звану «проєвропейську коаліцію». Градус суспільної напруги досяг піку, коли стало відомо про загадкове зникнення одного мільярда доларів США  з рахунків трьох молдавських банків. Як виявилося, кошти, за прямого сприяння влади і насамперед її «сірого кардинала», колишнього претендента на пост Прем’єра Володимира Плахотнюка, банально вивели на рахунки офшорних фірм.
За деякими джерелами, олігарх, політик і власник найбільшого в країні телерадіохолдингу Плахотнюк є другом і бізнес-партнером Петра Порошенка, а отже методи його роботи, вочевидь, мають чимало спільного з українською владною практикою. Маю на увазі практику вибивання міжнародних траншів на здійснення реформ і витрачання їх невідомо на що, прикриваючись агресивною політикою Росії, несприятливою економічною кон’юктурою і усім, що лиш фантазія дозволяє. Було б бажання, а причина завжди знайдеться!
Росія, безумовно, була, є і в найближчому майбутньому точно буде нашим непримиренним світоглядним ворогом. Утім, тотальна корупція і безкарність нашої власної «еліти» на фоні масового зубожіння наших власних співгромадян – явище іще більш підступне і небезпечне, аніж будь-яка зовнішня загроза.
Чимало українських політиків сьогодні наголошує, що нам насамперед необхідні економічні реформи, які дали б змогу в найкоротший підняти рівень життя маленького українця. Утім, молдавський досвід красномовно свідчить, що самі по собі вони жодною панацеєю не є. Адже без усунення старих корупційних схем нова економіка належно не запрацює.
Лише за умови комплексних змін, можна досягти справжнього поступу. Нашим основним завданням є перехід в режим так-званого відкритого доступу, коли влада втрачає монополію на отримання державних прибутків. «Сірі кардинали», лобісти, таємні агенти впливу – без них таки не обходиться навіть у розвинених економіках, де існує невідворотність покарання за цілком конкретні правопорушення. У нас же (як, в принципі, і у тій-таки сьогоднішній Молдові) для цієї публіки створено просто тобі тепличні умови.  
Одні пройдисвіти з апломбом розповідають, що реформи йдуть повним ходом, просто ми, невдячні відмовляємося їх помічати. Інші горлають про підняття зарплат і зниження тарифів… В усьому цьому гаморі, як завжди, губляться голоси найбільш притомних.
У випадку остаточного загострення української кризи молдавським сценарієм ми навряд чи відбудемося. Свіжа пам'ять про кров Небесної Сотні ніколи не дозволить справжнім патріотам стати пліч-о-пліч з російською п’ятою колоною. В той же час розчарування в ідеалах Майдану неабияк піде їй на користь, як, власне, і клептократія тих, хто, дорвавшись до влади, вчепився у неї собачою хваткою.  
Ідея перевиборів, які сьогодні чимало-хто вважає панацеєю, навряд чи знайде підтримку у наших західних партнерів. Стара змішана система, яку чинне скликання без громадського тиску ніколи не скасує, заведе в парламент іще більше деструктивних і відверто українофобських сил. За таких перспектив ні США, ні Європу аж ніяк не грітиме ідея зайвих півроку спонсорувати нашу дихаючу на ладан економіку, яку на Заході вже почали порівнювати з дірявим відром, яке не заповниш, скільки б у нього не лив.
Тому в усіх нас лишається єдиний вихід – нарощувати громадський тиск на владні структури, ставлячи перед ними чіткі вимоги структурних змін. З питанням «Хто винен?» ми всі вже давно визначилися: винна стара корумпована система і ті, хто вперто не бажає її змінювати, побоюючись втратити легкі гроші з численних «потоків».  Що робити, власне, також ясно – організовувати і брати активну участь в акціях громадського протесту за впровадження чітких норм, які працюють в усьому цивілізованому світі. Все це варто робити з холодним розумом, не піддаючись зайвим згубним емоціям. Лише за таких умов ми і Путіну не підіграватимемо, і підтримку цивілізованого світу збережемо.  
«Життя по-новому» нам колись гучно обіцяв чинний Президент. Як це робити, тепер мусимо показати йому самі, адже той, хто хоче змін, починати мусить із себе. Ніхто, крім нас самих, ніколи не змінить. Але тільки такі зміни будуть справжніми і незворотніми.

Максим КОЛОМИС

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.