Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
12
листопада
Випуск
№ 1345 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Нічого спільного з гебістською Росією [Випуск № 1253]

Серед деяких російських медійних персон, які називають себе лібералами, зараз знову пропагується помилковий міф, нібито українці і росіяни, це єдиний народ (ну, або майже єдиний), і, мовляв, тільки досить прибрати Путлера, як раптом раптово, ні з того, ні з сього, в Росії виникне демократія європейського зразка і від цього Україна захоче подружитися з Росією. І це після всього того, що Росія зробила з Україною. Причому, Україна просто так захоче «подружитися», сама по собі, не мотивовано, ніби це не країна, а психічно хворий пацієнт. Очевидно, так думають про Україну ці російські «ліберали», а насправді тіж самі запеклі шовіністи. Прийшов час аргументовано зруйнувати цей міф, спочатку нав'язуваний нам Путлером, а потім і трансльований певними особами, іменованими себе російськими "лібералами".
Українці - це європейський слов'янський народ, такий же за менталітетом і більшістю соціокультурних ознак, як поляки, словаки, чехи, словенці, чорногорці, хорвати, македонці, боснійці та ін. слов'янські народи.
З усіх слов'янських народів, українці більше за інших - постраждали від російського імперського ярма, великодержавного шовінізму, голодомору, 70-ти років радянської, а потім і 24-х років російської окупації. Українці були окуповані Радянським Союзом. Радянська окупація фактично відрізала українців від цивілізованого слов'янського світу братніх європейських країн. Це страшна і велика трагедія українського народу. У період окупації, в Україні фашистським чином знищувалася українська культура і українська мова, а також сама українська нація, зокрема, шляхом штучно створеного голодомору та інших особливо тяжких масових злочинів.
Комуністи знищували кращих українців у таборах, а кого не змогли знищити - примусово висилали до Сибіру, в Північний Казахстан, на північ за тисячі кілометрів від їх Батьківщини. І замість них з території колишнього СРСР ввозили в Україну росіян та російських нацменів.
Більшовики і комуністи, таким чином, спеціально "розмивали" українців іншими неслов'янськими народами для того, щоб назавжди знищити українську націю і українську державу - і замість них створити сірих, безликих, радянських людей-рабів, манкуртів, без роду і племені.
Більшовики і комуністи здійснювали проти українців справжній геноцид, що насправді прирівнюється до  багатосерійних особливо тяжких злочинів, які не мають термінів давності для притягнення вбивць до кримінальної відповідальності. І саме Росія, як правонаступник СРСР, що розпався, несе відповідальність за злочини радянського режиму проти народів України, - українців, поляків, євреїв, кримських татар та ін.
На жаль, на  початку 90-х років минулого століття, після розпаду СРСР, нова Україна не провела десовєтизацію, хоча б за скромним зразком країн Балтії. Зокрема, всіх громадян колишнього СРСР, які проживали в Україні, після розпаду совка автоматично документували українськими паспортами. І при цьому жодного з них не просили підтвердити своє національне походження.
Приміром, в Україні досі проживає багато росіян, які є предками радянських злочинців-катів з НКВД, що брали участь в окупації України та у вбивствах тисяч українців.. Особливо багато таких росіян проживає в анексованому Криму та на території окупованого Донбасу. Мало того, що ці "люди" ніколи не вважали Україну своєю Батьківщиною, так ще й ставилися до українців як до своїх класових ворогів, яких, згідно з марксистсько-ленінською теорією, належало знищувати. Ось приблизно така була установка у тих жителів Криму і Донбасу, які підтримали російських окупантів.
У період радянської окупації України комуністичні (окупаційні) влади намагалися призначати на різні державні та управлінські посади в Україні переважно етнічних росіян за походженням. Як показує  практика, саме вихідці з території Росії є найбільш лояльними до диктаторських режимів. Отже, вони здатні бути "гвинтиками" у реалізації будь-якої політики, навіть найбільш цинічної і злочинної.
Аналогічні тенденції збереглися і у сучасній Росії по відношенню до України. Фактично до перемоги Євромайдану в лютому 2014 року, незважаючи на формальну "незалежність", після розпаду совка Україна продовжувала перебувати під зовнішнім колоніальним управлінням з боку Росії. Російська влада продовжувала свою зовнішню політику по відношенню до України, фактично, аналогічну політиці радянських окупаційних властей. А отже збереглися традиції щодо призначення на ключові посади в українській владі етнічних росіян, або осіб, економічно пов'язаних з Росією.
Завдяки радянській, а потім і російській окупації, Україна за більшістю економічних і технологічних показників відстала від сусідніх цивілізованих європейських країн приблизно на 100 років.
Додамо до вищевикладеного анексію Росією Криму, окупацію частини Донбасу і введення проти України декількох видів війн, які вже обійшлися Україні в десятки тисяч загиблих громадян, і економічних збитків в мільярди доларів США.
Фактично, за останні 100 років, будь-які дії колишньої російської імперії, колишнього СРСР, а тепер і сучасної Росії, спрямовані на знищення української нації та української державності.
Ось чому для українців немає у всьому світі більш найлютіших і найнебезпечніших ворогів, ніж росіяни.
Так про яку дружбу з узурпаторами і потенційними агресивними ворогами може йти мова?
Навіть якщо гіпотетично йдеться про відновлення економічних і добросусідських відносин між Україною і Росією, то ці відносини можуть бути відновлені лише при виконанні переліку наступних умов:
1) Звільнення Росією всіх окупованих територій України: анексованого Криму і окупованого Донбасу.  Виведення Росією з України всіх окупаційних військ як збройних банд найманців, так і офіційних збройних сил. Тотальна деокупація під контролем української влади та міжнародних організацій.
2) Набрання законної сили обвинувального вироку проти президента Росії Володимира Путіна, депутатів Держдуми, членів Ради Федерації, суддів Конституційного суду, представників Ради Безпеки, ряду військовослужбовців РФ та інших чиновників, а також російських журналістів і "громадських діячів". Загалом, щодо всіх тих, хто прямо або побічно причетний до анексії Криму та ведення агресивних воєн проти України. Причому обвинувального вироку міжнародного кримінального трибуналу.
Імовірність того, що Путін і частина осіб причетних до воєн проти України доживуть до міжнародного кримінального трибуналу, фактично дорівнює нулю. Але це не означає, що трибунал по Україні може почати свою роботу аж через десятиліття. Такий трибунал повинен бути створений в найближчі роки. Оскільки після набрання законної сили обвинувального вироку суду проти керівництва РФ, Росія, або те державне утворення-правонаступник, яке залишиться після її розпаду, неминуче має виплатити Україні компенсацію за всі збитки, завдані незаконною окупацією і війною. Тому з урахуванням характеру того клану, який  зараз править Росією, в Кремлі виникне ефект "павуків у банці".
Однак смерть Путіна чи інших російських вищепосадовців не буде перешкодою для винесення проти них обвинувачувального вироку. Цей вирок проти них може бути винесений і посмертно.
Росія, так само як і нацистська Німеччина, обов'язково повинна пройти свій Нюрнберзький трибунал по Молдові, Грузії, Україні та Сирії. Як кажуть, у "російського ведмедя" апетит приходить під час їжі. Інакше окупація Росією чужих територій і продовження її воєн проти всього світу будуть неминуче продовжуватися, причому в більш витончених і суспільно небезпечних формах, ніж зараз.
3) Здійснення в Росії чи в державному утворенні-правонаступниці, яка залишиться після її розпаду, тотальної декомунізаціі, десталінізації і депутінізаціі. Україна, так само як і інші країни, повинна мати справи з осудними країнами, що не марять ідеями вождизму, тоталітаризму і авторитарного світового панування в "багатополярному світі".
4). Компенсація матеріального збитку, заподіяного незаконної анексією Криму, окупацією Донбасу і війнами проти України. Росія, або те державне утворення-правонаступник, яке залишиться після її розпаду, зобов'язана відшкодувати Україні всі збитки, заподіяні своїми агресивними війнами.
Німеччина, після Нюрнберзького трибуналу, більше 60 років виплачує компенсації різним країнам за шкоду та окупації їх територій. І до теперішнього часу продовжує платити.
Росія, з урахуванням її економічного стану і "бажання" платити за свої злодіяння, або її правонаступник, виплачуватимуть компенсацію Україні не одне десятиліття, можливо, близько 100 років. Адже виплачувати компенсації Росії доведеться не тільки Україні, а й іншим країнам, а також різним суб'єктам господарської діяльності.
Можливо, Україна і Росія, або те, що залишиться від Росії, при виконанні всіх вищевказаних умов у повному обсязі, в майбутньому і відновлять добросусідські й нормальні економічні відносини. Але лише через кілька десятиліть, після зміни кількох поколінь. А до того – нічого спільного з гебістською, фашистською Росією.
Юрко Славутич

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.