Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

ХРИСТОС ХРЕСТИВСЯ У РІЦІ ЙОРДАНІ, А РІВНЯНИ – У БАСОВОМУ КУТІ [Випуск № 1253]

Кілька сотень рівнян прийшли на Басів Кут, щоби долучитись до сакрального ритуалу – освячення води. Свято Водохреща, або, як його ще називають, Богоявлення – останнє з новорічно-різдвяного циклу. Саме у цей зимовий день віряни та навіть ті, хто нечасто ходять до церкви, випробовують свій організм крижаною водою. Від малого до великого – на свято Водохреща в ополонку наважуються зануритися всі. Адже, кажуть, що вода, освячена на Богоявлення, має лікувальні властивості. У Рівному біля водойми почали збиратися об 11 ранку – саме в цей час розпочалась служба Божа, яку провів архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон та  протоієрей Свято-Троїцької церкви Григорій. Як він зазначив, головне – це віра, з якою люди занурюються у воду. Важливо, по-справжньому – вірити у очищення душі і тіла, аби ця традиція не набула характеру популізму:
- Свято Водохреща для християнського світу є насамперед пам’ятним і урочистим. Цей день називають ще Богоявленням, адже, справді, у цей день Господь з’явився усій Трійці і всьому людству. Коли Син Ісус Христос прийшов на землю, то прийняв водне хрещення у ріці Йордані за участі Івана Предтечі , щоб приготувати йому прихід. Коли Предтеча побачив Його, то сказав, що він не достойний навіть розв’язати взуття Ісусові. Коли Господь увійшов в Йорданські води, він сказав, звершувати ось так, щоб збулась Правда. Ця Правда – це явлення Бога. Про Хрещення Ісуса Христа в Письмі зазначається, що над Ісусом перебував ангел. Для нас приємним є те, що лишилась традиція на згадку про ту подію і ми йдемо хресними ходами до водойми, щоб освячувати воду.
У кризі прорубали ополонку у вигляді хреста, який і правив за головну купіль. Дехто, не дочекавшись молитви, пірнав у воду від самого ранку, але переважно це були моржі зі стажем. Прихожани ж після благословення почали набирати освячену владикою воду, аби віднести її у свої домівки. Та все ж більшість присутніх прийшли сюди для спільної молитви і для занурення. Варто сказати, що температура на вулиці була не менше як -5 градусів за Цельсієм і 4 у воді. Між тим кілька сотень чоловік ринули на лід. Бажаючих скупатись виявилось настільки багато, що крига під їх ногами прогнулась і вкрилась тріщинами. Та людей і це не злякало – один за одним в холодну воду заходили чоловіки, жінки, молоді і поважні віком – усі прагли відчути на собі особливу благодать свяченої води.
-«Я купаюся кожного року, адже це надзвичайно корисно для душі та організму. Колись займався моржуванням, але тепер не маю часу,тому приходжу до ополонки тільки на Водохреще», - розповів рівнянин Анатолій.
А щоб все минулось без пригод, за пірнаючими стежили рятувальники, вони ж організували намет обігріву – з чаєм та печивом. А зовсім поряд козаки чарували над велетенським казаном. Хлопці із табору «Гайдамаки» зварили 130 літрів рибної юшки, якою пригощали всіх учасників свята.
На березі та біля ополонки можна було помітити й багато відомих осіб. На Басів Кут в цей морозний ранок прийшли, зокрема й голова обласної ради, секретар міськради, начальники управлінь та організацій. Важко було не запримітити вояків з шевронами відомих всім батальйонів. Бо, як розповідає Сергій Пандрак, для бойових побратимів християнські свята мають особливе значення:  
- Воїни «УНА-УНСО», «Азову», «Айдару» та інших бригад були учасниками святкування Водохреща. Дуже радісно, що до нас приєдналися побратими, як Віталій Павлов з 81-ої бригади та Василь Душман з 14 ОМБР. Саме напередодні  хлопцям дали триденну відпустку, яку вони розділили з нами. Тож ми  помолились з Іларіоном, а потім отці басівкутської церкви ще й освятили купіль на базі спортивного товариства «Україна», де зазвичай занурюються моржі. Звісно ж, наші хлопці скупались в крижаній, але цілющій воді.  
Утім, ніякі слова не передадуть той настрій та атмосферу, що панувала, а потім ще довго лишалась в пам’яті відважних пірнальників. Здавалось, чим сильніший мороз, тим яскравіше відчувалось задоволення. В чому секрет: у Божій благодаті, в силі волі, в гормонах щастя чи спільних позитивних переживаннях – однозначно відповісти складно. Вочевидь, всі ці фактори повпливали на  переживання, з якими люди покидали Басів Кут чи будь-яку іншу водойму. Тим, хто досі сумнівається чи боїться, варто хоча б раз у житті спробувати, можливо, навіть не чекаючи принагідного дня ще рік.

МАРІЯ ПАЛІЙ

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.