Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Новий рік починається з Бандери [Випуск № 1250]

Роки спливають, а ім’я ідеолога українського націоналізму залишається одним з найпопулярніших в Україні. За ступенем народної шани з ним може конкурувати хіба Тарас Шевченко. Але якщо Великий Кобзар лише починав будити приспану націю, то Степан Бандера продемонстрував її здатність боронити своє право на самовизначення, в тому числі і зі зброєю в руках. Від будь-кого, хто б на це право не зазіхнув. Прапор визвольного руху Слово «бандера» у перекладі з португальської означає «прапор». Випадковість? Не думаю…В 2008 році саме Степан Бандера до останнього дня лідирував в народному голосуванні на сайті програми «Великі українці», яка тоді виходила на телеканалі «Інтер». Лише в останній момент лідером штучно зробили князя Ярослава Мудрого. Цьогоріч Степан Бандера знову опинився у лідерах. Цього разу в конкурсі на назву нового літака «Ан-178». Назва «Бандера» набрала майже в чотири рази більше голосів, аніж варіанти «Кіборг», «Надія» і навіть «Майдан». Як і варто було сподіватися, цей факт неабияк наполохав наших одвічних ворогів у Росії. Там з погано прихованою нервовістю тут-таки запропонували дати новому російському винищувачу назву «СМЕРШ»… Польща виносила Бандері смертельний вирок, Гітлер посадив його у концтабір, КДБ. переслідувало українського героя майже два десятиліття, аж поки їх агент зрадницьки не убив його у Мюнхені. Радянська система в той час здавалася могутньою і непорушною, але спливе трохи більше 30 років і вона безславно розпадеться, а ім’я Степана Бандери і далі лишатиметься прапором для кожного свідомого українця. Навіть мертвий він лякає апологетів російської імперії і тому стають все більш велелюдними смолоскипні марші, які українські націоналісти традиційно влаштовують на честь свого провідника. Доходить навіть до смішного: інтернетом шириться мем «Росіянине, пам’ятай! Вживаючи алкоголь 1 січня, ти святкуєш день народження Степана Андрійовича Бандери! Слава Україні!» Покладатися виключно і тільки на себе Він народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів, що на Івано-Франківщині, в родині греко-католицького священика, який у 1918 р. став депутатом парламенту Західно-Української Народної Республіки. В 12-ть років на Степана справив неабияке враження акт злуки ЗУНР і УНР. Новій державі не судилося протриматися довго, але в свідомості молодого Степана і тисяч його однолітків вона закарбувалася на усе життя. У 1928 р., не маючи ще й 20 років, Бандера стає членом Української військової організації (УВО), яку тоді очолював Євген Коновалець. В той час на Галичині, окупованій Польщею, провадилася політика жорсткої «полонізації», покликана раз і назавжди викорінити в українців почуття національної свідомості. Поляки почували себе так, ніби Україна є їх одвічною територією і це викликало рішучий спротив. В 1934 році молодий Бандера стає одним з організаторів убивства жорстокого міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького. Його затримали і засудили до смертної кари, але за амністією її в останній момент замінили довічним ув’язненням в камері-одиночці. Після нападу Німеччини на Польщу охорона тюрми, де тримали Бандеру, панічно розбіглася і його звільнили побратими. В 31 рік він очолює радикальне крило Організації Українських Націоналістів, яке складалося загалом з молодих націоналістів, незадоволених нерішучістю керівника ОУН Андрія Мельника, який був обраний після вбивства радянською агентурою Євгена Коновальця. Основні протиріччя між «мельниківцями» і «бандерівцями» полягали в тому, що перші не вірили у власні сили і виборювати незалежність воліли, співпрацюючи з нацистською Німеччиною. В той же час «бандерівці» слушно зауважували, що бачити Україну незалежною не зацікавлена жодна іноземна держава, а тому покладатися потрібно виключно на самих себе. Для цього «бандерівці» ініціювали створення збройного підпілля. Прибічники Мельника були категорично проти такого кроку, побоюючись роздратувати Німеччину. Жертовність в ім’я ідеї Буквально за місяць до нападу Німеччини на СРСР агенти НКВД арештували батька Бандери та двох його сестер. На закритому засіданні військового трибуналу Київського військового округу без прокурора і захисника йому винесли смертний вирок і другого ж дня розстріляли. Сестер Марту і Оксану, знову ж таки без суду, відправили на довічне поселення у Красноярський край. Там їх аж до 1953 року переганяли з місця на місце кожних 2-3 місяці. Дещо пізніше арештували і третю сестру Володимиру. На той час вона була матір’ю п’ятьох дітей, наймолодшому з яких не виповнилося і 10 місяців. Разом з чоловіком вона отримала 10 років каторги, яку певний час відбувала, зокрема у Спаському таборі смерті. Незважаючи на всі поневіряння, жінці вдалося вижити і відбути строк до кінця. Пізніше до нього додали також поселення у Караганді і лише після цього жінці дозволили повернутися до дітей. У протоколі допиту о. Андрія Бандери на питання слідчого про політичні погляди він відповів, що є українським націоналістом, але не шовіністом. При тому єдино можливим устроєм для українців вважає єдину, соборну і незалежну Україну. Саме такі погляди сповідував і його син, про що йдеться навіть у нелегально видрукуваній пропагандистській брошурі «Хто такі бандерівці і за що вони борються?», яка на сході України поширювалася в тому числі і російською мовою. Радянська пропаганда довгі роки змальовувала бандерівців, як фашистські військово-терористичні банди, яким убивство усіх не українців приносить мало не маніакальне задоволення. У той же час у складі УПА, окрім українців, воювали цілі загони грузинів, азербайджанців, казахів і навіть євреїв. Усі вони билися водночас і проти нацистських, і проти радянських окупантів, а на Поліссі і Холмщині мужньо протистояли також і польській Армії Крайовій. Кілька днів незалежності Іще один міф про Бандеру стосувався того, що він начебто був таким собі вірним прислужником Гітлера. Між тим, молодий і запальний лідер українських націоналістів вже 30 червня 1941 року на велелюдному мітингу у Львові проголосив «Акт відродження української держави». Зробив це, не зважаючи на присутність там німецьких генералів. Близько 2 тис. оунівців слідом за фронтом вирушили на схід, отримавши завдання формувати українські органи місцевого самоврядування, перехоплюючи ініціативу у німців. Один з таких загонів очолив молодший брат Степана Бандери Богдан, який загинув вже через рік… Відновленій незалежності не судилося протривати і тижня. Вже 5 липня Бандеру арештували і відправили у Берлін, де пояснили, що в Україну німці прийшли як завойовники, а не як визволителі. Від нього вимагали публічно відмінити Акт відродження. Бандера відмовився і його кинули до концтабору Заксенгаузен, де на той час тримали також і брата Сталіна Якова Джугашвілі. Слідом за очільником ОУН (б) в Німеччину пішла його дружина Марта з тримісячною донькою Наталкою… На волю Бандеру відпустили лише наприкінці 1944р. Німці змушені були відступати з України і звільнення лідера організації, яка боролася проти Радянського союзу здавалося тактично вигідним. Між тим, вийшовши на волю, лідер ОУН (б) рішуче відкинув пропозицію про співпрацю. Приблизно в цей час прийшла звістка, що його братів Олексія і Василя в концтаборі Освенцім забили до смерті ув’язнені поляки… Життя після війни Після звільнення з концтабору Степану Бандері так і не довелося повернутися в Україну. Центральні органи ОУН базувалися на території Західної Німеччини. В 1947р. Бандеру обирають керівником усієї Організації українських націоналістів. Деякі закордонні частини організації, щоправда, закидають йому диктаторські амбіції. У відповідь Бандера вирішує подати у відставку та повернутися на Батьківщину. Відставка прийнята так і не була і керівником ОУН він залишився аж до трагічної смерті 15 жовтня 1959 р. Вбивцею виявився агент КДБ Богдан Сташинський, завербований після затримання за безквитковий проїзд у поїзді. Убивству керівника ОУН передувала здача ним кількох криївок УПА, до якої належала, зокрема його власна сестра. У треті роковини смерті Степана Бандери в суді виступила його донька Наталка. Вона сказала, що втрата батька була тяжкою, непоправною, але аж ніяк не єдиною втратою для неї, оскільки у боротьбі за Україну її родина по батьку і матері була буквально винищена. Її дід по матері, будучи полковим священиком, загинув іще у І Світову Війну. Бабуся і дядько загинули вже під час наступної війни. Мама підірвала здоров’я за роки поневіряння Німеччиною з малолітньою дитиною на руках. Від радянської еміграційної влади вони змушені були ховатися під вигаданими прізвищами. Свій виступ Наталка Бандера закінчила словами «Мій незабутній батько виховав нас в любові до Бога і України. Він був глибоко віруючим християнином і загинув за Бога і вільну, незалежну Україну». Після розстрілу Небесної Сотні українці отримали іще один приклад безпрецедентної самопожертви в ім’я рідного краю, а наша держава - страшний урок того, що, забуваючи власну історію, нація стає приреченою пережити її іще раз. Упевнений, цього ніколи не станеться, якщо українська влада нарешті почне любити Україну так, як її любив лідер Організації Українських Націоналістів... А серед українців і досі популярне гасла - Бандера прийде – порядок наведе!
Максим КОЛОМИС

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.