Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Олег Тарасюк. Щирий доброволець. Пам’ятаємо! [Випуск № 1248]

Нещодавно на могилі Героя Олега Тарасюка освятили кам’яний козацький хрест. Він – один з багатьох рівненських бійців АТО, які склали голову у горнилі битви з підступним ворогом, що забажав підкорити нашу Україну. Але один нюанс виділяє Олега Тарасюка з-поміж інших – він пішов воювати добровільно, разом з іншими такими ж відчайдухами, не мріючи отримати військові звання чи медалі. А тільки тому, що любив Батьківщину!
- Олег Тарасюк був більш досвідченим за інших, адже він – кадровий морський розвідник, - розповідає бойовий побратим Героя Давид Ніколаєв. - Тому на передовій він робив багато корисної роботи. Боєць з міцним духом був. І ми практично не дивилися на накази, всі завдання самі виконували, адже краще за керівництво бачили ситуацію. Гадаю, ми своє завдання виконали - до Іловайських подій, а там сталося те, що сталося.
Давид Ніколаєв не хоче згадувати Іловайський котел. Вочевидь, незрозумілі рішення військового керівництва та, як наслідок, сотні втрачених солдатських життів, сьогодні інакше як зрадою трактувати не можна. Тоді, 10-го серпня 2014-го року, від кулі снайпера обірвалося життя Олега. Він очолював рівненську розвідгрупу з 12-ти людей, яка допомагала «Азову» штурмувати селище. Загинув смертю хоробрих, в бою.
- Перші добровольці – це були якраз ті щирі добровольці, які тоді й не думали, буде смерть чи ні. Ми просто йшли відстоювати свою територію. Ніхто не хотів вмирати, але всі йшли свідомо, не заради орденів, а просто тому, що йшла окупація, а ми, добровольці, хотіли відстояти державу. В нас було дуже багато «випадків», але, проводжаючи полеглих в останню путь, все-одно хлопці йшли, йшли далі, далі, далі… До того, як нас зрадили. І зараз так само є добровольці, які йтимуть вперед і нічого їх не зупинить, - підсумовує Давид.
Раніше Олег щодня провідував матір, і зараз цього їй бракує найдужче. Пані Галина нахилилася над могилою сина та не може стримати сліз.
- От як мені тепер пережити це, що зробити? – ридає бабуся. - А мені якось треба жити. Ноги вже не тримають, тож доводиться ходити на палицях. А він такий здоровий та міцний був. Маю ще двох синів, підтримують, але ж не вистачає Олега. Він щодня допомагав, їздив до мене, поважав, не шкодував нічого. Щодня приїде та сміється, гукає ще здалека «Мамо!», а зараз виглядаю його, та й немає звідки виглядати. Вже й не дочекаюся, хіба що на тому світі та побачимося.
Провідати могилу Олега прийшли військові, родичі та друзі. Багато хто приїхав здалека. Пані Ганна – жінка брата загиблого військового. Пригадує, полеглий герой мав власне підприємство у Рівному та торгував європейськими тракторами. Також за власний кошт привів до ладу озеро в рідному селі.
- Хороша, чуйна людина, люблячий син своєї мами. Тяжко нам, дуже тяжко щоразу приїжджати на кладовище та згадувати. Так само шкода дітей та внуків. Вам не передати, яка то була любляча людина. Честь і хвала йому, що він загинув за свою країну та за свою рідню, щоб нам усім було добре. Не розумію тих людей, які кажуть «А чому пішов?», «А навіщо?», «А що воно дало?». Бо воно багато дало. Так само не розумію людей, які відкупляються від цього всього. Бо ці жінки живуть зі своїми чоловіками, діди – зі внуками, і як їм в очі дивитися не соромно?
В Олега залишились дружина, двоє дітей та двоє онуків. Пані Ганна намагається регулярно провідувати їх та підтримувати у ці важкі часи.
- Ми завжди гарно дружили та спілкувалися. Душа тягнеться щораз сюди, коли ми буваємо у Рівному. Бо самі ми з Гощанського району, село Курозвани, де Олег народився. Але, коли б ми не були, ми приїжджаємо постійно, увесь час його згадуємо, і будемо пам’ятати стільки, скільки будемо жити. А оцей Герб України і слова «Слава Героям» на його хресті значать – «слава всім, хто загинув за Україну, завдяки їм ми можемо дихати вільно!».

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.