Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

ПРОЩАННЯ З «АРАМІСОМ» [Випуск № 1247]

Не минуло й двох тижнів відколи дубенчани поховали воїна-земляка Романовича Олега, як знову надійшла трагічна звістка – у перший день зими на Донеччині, біля населеного пункту Красногорівка, загинув Дмитро Напрієнко. Йому було 24, він не встиг створити сім’ю, але уже став героєм для України. 
Корінний дубенчанин Дмитро навчався у Дубенському НВК «школа-гімназія». Після закінчення педагогічного коледжу продовжив навчання у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка, здобуваючи гуманітарну освіту – викладача іноземної філології. Але, незважаючи на відсутність військового досвіду, хлопець пішов на фронт добровольцем, було це у грудні 2014-го року. Там він освоїв спеціальність кулеметника, а потім і снайпера мотопіхотного взводу. Героїчно воював під Донецьком, за що бойові побратими дали йому характерне прізвисько – «Араміс». Що сталось 1 грудня, при яких обставинах загинув Дмитро Напрієнко досі лишається загадкою. Але друзі загиблого навідріз відмовляються погоджуватись з офіційною версією. Ось що у соцмережі написала його товаришка Катерина Бростовська:
«Сталася біда – 1 грудня під Красногорівкою Донецької області загинув мій друг Напрієнко Дмитро. Обставини смерті невідомі, вірніше (якщо вірити заключенню, то Дмитро – застрелився). Він був кулеметником, а декілька тижнів тому став снайпером мотопіхотного взводу І мотопіхотної роти в/ч пп В0116 (БТрО «Волинь»).
Поспішний та необґрунтований висновок експертизи, відсутність будь-яких чітких пояснень із боку військового керівництва – змушують сумніватися у причині смерті Дмитра. Всі ті, хто знав героя, не вірять, що це правда. Діма шаленів від війни, від ризику. Йому припадали до душі спартанські армійські умови. Любив засинати на землі, дивлячись на чисте зоряне небо, а не в бліндажах, як інші. Мав загострене відчуття справедливості, обурювався, якщо хтось поводився негідно. Він так любив Життя, що навіть не мав своїх сторінок у жодній із соцмереж.
Прошу вас, якщо ви знаєте, як допомогти, маєте: знайомих, які стикалися із схожою проблемою; зв’язок із журналістами у районі міста Красногорівка, або хтось із ваших знайомих проходить службу у в/ч пп В0116 (БТрО «Волинь») – ДОПОМОЖІТЬ!!!
Нехай душа Героя спочине з миром!»
 Перед цим військовий комісар Рівненської області Михайло Твердохліб публічно запевнив:
- Я разом з міським головою даю вам (дубенчанам – ред. ) слово, що ми все зробимо, щоб довести – доброволець, який пішов з честю захищати Україну, він брав участь в антитерористичній операції і виконав свій  обов’язк перед дубенчанами, перед нами, а ми маємо виконати обов’язок перед ним.
Коли тіло хлопця привезли на малу батьківщину, на прощання із ним прийшло чи не все місто. Труну несли на руках живим коридором, дубенчани схиляли голови та ставали на коліна. Траурна церемонія завершувалась на майдані Незалежності, де зібралась велика кількість людей. Серед них і рідні, і друзі, військові, чиновники і незнайомі люди, і, звісно ж, не могли не приїхали бойові побратими:
- Найкращі нас покидають. Він є і буде нашим героєм. Для нас він став за цей час рідним братом, - говорить бойовий товариш Сергій. 
- Згадується, якою ти людиною був і яким ми тебе будем завжди пам'ятати. Ти був насправді з вільним серцем, щирим другом, прекрасним сином, людиною, яка здатна насправді людяні вчинки, - пригадує друг Олександр.
 Поховали молодого героя на кладовищі «Млинівське». Світла пам’ять про нього завжди житиме в наших серцях.

Марія Палій

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.