Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Влада не встигає за народними вимогами [Випуск № 1245]

Крим у темряві. Підрив стовпів ліній електропередач спровокував паніку на півострові: кримчани згрібають з полиць магазинів свічки, купують дизельні генератори, шикуються в черги перед ще працюючими банкоматами ... Кінець світу в Криму традиційно розколов суспільство на материковій Україні. Одні захоплюються діями таємних підривників і навіть зловтішаються, інші співчувають і називають подію не інакше, як варварством. У кожному разі звинувачувати у трагедії потрібно в першу чергу владу. Та нібито навмисно ігнорує ключові запити українців, яким не все одно. За два роки окупації Київ так і не зміг сформувати більш-менш чітку стратегію по Криму. З одного боку, влада запевняє, що це українська земля і народ ніколи не змириться з втратою півострова. Крим рано чи пізно повернеться до складу України, оскільки світ ніколи не пробачить Росії настільки нахабну агресію, підкреслює президент Петро Порошенко під час численних інтерв'ю. З іншого боку - сам Київ мало що зробив у цьому напрямку. Так, визнав захоплені території окупованими. Так, туди не їздять потяги і не літають літаки, на цьому і все. Складається враження, що високопоставлені чиновники вирішили просто не помічати кримську проблему. Нібито якщо закрити очі, то її і не буде. І якби не кримські татари, яких така страусина позиція Києва, як мінімум, обурює, то ця гра в хованки з реальністю була б успішною.
Незважаючи на заспокійливі мантри влади «не забудемо, не пробачимо», Київ фактично визнав Крим втраченою територією. І навіть почав вибудовувати відносини з украденим регіоном. Досить згадати скандальний договір про постачання електроенергії, який вітчизняні чиновники уклали з представниками «Кримського федерального округу Російської Федерації». Здавалося, всіх все влаштовувало. Ось тільки татари та інші громадяни, занадто серйозно сприйняли гасло «Єдина країна!», не захотіли миритися з таким станом справ (а точніше, відсутністю хоч якихось виразних дій з боку центральної влади). Пішла продуктова блокада Криму.
Громадські активісти ось вже два місяці як не пускають фури з їжею на півострів. Безстрокова акція, нагадаємо, стартувала 20 вересня. Прямих заперечень не було ні від президента, ні від прем'єра. Сам Порошенко всіляко підкреслював, що блокада - ініціатива громадських активістів. Українська демократична влада не може цьому перешкодити, лише має намір захищати мітингувальників від провокацій. Минуло два місяці блокади, і тільки зараз президент запропонував Кабміну припинити вантажне сполучення з Кримом. Що й потрібно було довести.
Після того, як шум навколо продуктової блокади влігся, пішли розмови про подальше відключення Криму від електрики. Таку ідею, зокрема, озвучував глава Меджлісу Рефат Чубаров. На цю тему йшли переговори з владою, і закінчилися вони нічим. А поки чиновники займалися улюбленою справою - всіляко затягували питання з енергоблокадою Криму, активісти взялися встановлювати справедливість на свій лад. На початку жовтня була перша спроба підриву ЛЕП, 20 листопада послідувала друга, більш успішна. Намір ремонтних бригад відновити дві електроопори наштовхнулося на опір активістів. Для вирішення питання незабаром підтягнули силовиків, і лише широке висвітлення в ЗМІ дозволило уникнути кровопролиття. Держава, як і раніше, залишається осторонь.. Відсутність чіткого розуміння у чиновників того, що робити з Кримом, веде до самодіяльності на місцях. Спочатку це була перекрита траса, тепер підірвані лінії електропередач - все це, між іншим, підсудні речі. Що далі?
Нинішня влада повторює помилки старої. Вона також воліє не помічати проблем, що накопичилися або затягувати по максимуму з їх вирішенням. Живе з надією, що само собою розсмокчеться. Влада безініціативна, тому бал правлять зневірені радикали. Вони встановлюють справедливість так, як самі її собі уявляють. Влада не встигає за народними вимогами. Що й не дивно, адже у високих кабінетах працюють по-старому, повільно і неефективно. Ситуація ж така, що реагувати потрібно миттєво, не можна пускати вирішення важливих питань на самоплив.
Якщо Порошенко і компанія не будуть прораховувати наперед, вирішувати болючі для українців питання, консультуватися при цьому з громадськістю, то буде так, як зараз. Ініціатива залишиться в руках активістів. По суті, у нас зараз дві України: одна - стара бюрократична машина, часто відірвана від реальності; інша - громадські активісти, які рвуться в бій, намагаючись вирішувати питання з ходу. І так уже склалося, що обидві один одним незадоволені. При цьому існувати порізно не можуть. Тому владі і слід грати на випередження, а не потім похапцем шукати рішення. Потрібен діалог між цими двома умовними Українами. І чим швидше він налагодиться, тим краще. Навіщо випробовувати країну на міцність ще одним Майданом?

Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.