Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Ой, хто, хто Миколаю служить... [Випуск № 954]

Українській традиції благодійництва не одна сотня років. Уособленням цієї традиції є святий Миколай, котрий і сьогодні надихає нас на добрі діла. Цьогоріч учасники всеукраїнського мистецького благодійного фестивалю «Різдвяна Зуза-2009-2010», який уже втретє проводиться в Рівному, знову спрямували свої зусилля на те, щоб згуртувати небайдужих для того, щоб свято Миколая прийшло до всіх, а надто до тих, кому увага суспільства особливо потрібна, - до дітей, обділених батьківською турботою. І учасники фестивалю упевнені, що дарувати не менш приємно, ніж отримувати подарунки. Тож коли днями в кафе-кондитерський «Мелін» в рамках фестивалю відбулося свято Миколая для дітей, з певних причин не дуже розбалуваних подарунками, раділи всі — і організатори (уже традиційно до акції долучилися фірма «терен», рівненське представництво компанії «Кока-кола», ПП «Приват Плюс», мистецька галерея «Зуза» та кафе-кондитерська «Мелін»), і маленькі учасники свята — вихованці підліткових клубів «Юність» і «Пролісок» та Рівненського притулку для неповнолітніх.

Звичайно, дорослі до свята готувалися ретельно: подбали, щоб було чим почастувати гостей, щоб було чим їх розважити. І дітлахи радо й щиро брали участь у забавках, яких було безліч у святого Миколая, котрий керував святом, пригощалися солодощами, а потім навперебій розповідали вірші, загадки, казочки, співали пісень, щоб отримати з дідового мішка подарунка. Гамору й сміху було багато, було навіть трохи сліз, коли у якійсь рухливій забавці маленький гравець стукнувся об когось лобом — чого не буває... Та на те й є святий Миколай, щоб втішати — добре слово й подарунок з чарівного мішка одразу повернули і веселу усмішку, і бажання погратися й побешкетувати. Святковий настрій, дзвінкий сміх і радість в очах малечі захопили й дорослих, котрі, здавалося, уже готові включитися в дитячі ігри.

Коли веселощі трохи вщухли (настав час спробувати ласощі), дорослі мали змогу побачити, що не лише вони готувалися до свята: діти також, очікуючи на прихід святого Миколая, не гаяли дарма часу, тож кафе знову цього року прикрасили їхні малюнки, щирість і відкритість яких і розчулюють, і повертають нас у чистий світ дитинства, котрий так треба зробити щасливішим, особливо для тих, кому не вистачає домашнього тепла, батьківської любові й турботи. Тому при погляді в дитячі оченята, у яких цього вечора скакали веселі бісики, мимоволі спадало на думку, які прикрощі пережили вони у своєму житті, чому обділила їх доля батьківською ласкою й тими гараздами, котрих всі ми так прагнемо.

Не хотілося в цей вечір щось розпитувати у дітей про їхнє життя, щоб не нагадувати про сумне, але з одним з учасників свята, 16-річним Сашком, який, ділячись враженнями від свята, сказав, що давно так не сміявся, таки розговорилися. Хлопчина зараз живе в Рівненському притулку, а потрапив туди аж з Харкова — сам пішов з дому, де жити стало неможливо: мати зловживала алкоголем, а наслідки цього відомо які. З місяць перебивався на вулиці, а потім якось дістався Рівного і тут знайшов прихисток. Хлопець серйозний і дорослий, збирається вступити в училище, хоче бути водієм. На матір образи не тримає, але такий сум і біль були в його очах, коли сказав, що вона чомусь не хоче його знати...

А скільки таких складних дитячих доль в одному лише Рівному! Тому багатоголосе «дякуємо!», що прозвучало наприкінці свята, - і нагорода тим небайдужим, хто вділив дещицю, щоб святий Миколай прийшов до цих дітей, і заклик до всіх, хто має душу й серце, відкрите до співчуття. Нехай малеча, котрій не пощастило на початку життя, все-таки вірить, що добро перемагає.

Лариса Кітова.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.