Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
19
листопада
Випуск
№ 1346 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

«Айдарівець» Владислав Зборовський: «Медик – такий же солдат, але з зайвим наплічником за плечима» [Випуск № 1242]

До Рівного завітав відомий військовий медик Владислав Зборовський. Під час Революції Гідності він рятував поранених на столичному Майдані, а з початком війни подався захищати державу в лавах добровольчого батальйону «Айдар». За відвагу та хоробрість влітку чоловіку вручили орден «Народний герой України». На Рівненщину медик приїхав налагодити товариські відносини та поділитися досвідом з місцевими колегами. 
- Пане Владиславе, розкажіть, які сьогодні проблеми постають перед військовими медиками, та як їх подолати?
- Сьогодні в середовищі медиків існує певний вакуум, скажімо, ті ж добровольці та кадрові військові між собою майже не спілкуються. Тому зараз один з найважливіших потенційних кроків – це об’єднання тактичних медиків та парамедиків у певну спільну платформу, де буде відбуватися спілкування та обмін інформацією. 
- Чому військовим медикам так необхідно тісніше спілкуватися між собою?
- Наразі нам важливо створити єдиний стандарт для викладання тактичної медицини та протоколів дій в бойових умовах. Нині чимало груп тактичних інструкторів викладає за різними протоколами, хто вже якому навчився. Рік чи півтора тому, коли війна розпочалася, багато хто зрозумів, що принципи класичної академічної освіти не працюють. Я тринадцять місяців служив у батальйоні «Айдар», в його медичній службі. Певний час мені доводилося виконувати обов’язки начальника медичної служби батальйону. І я з власного досвіду знаю, як часто медикам доводиться імпровізувати. І хто щоб не думав, а в наших реаліях медик – такий же солдат, але з зайвим наплічником за плечима.
- Невже за півтора роки ситуація не змінилася на краще?
- Я, та й чимало моїх колег, намагаємося на неї вплинути. Сьогодні різні методики приводяться до єдиної норми, єдиного правильного розуміння, як вчити надавати медичну допомогу на полі бою, аби досягнути меншого відсотку смертності, чи хоча б відсутності інвалідності. А ще ми активно вивчаємо досвід країн НАТО.
- Владиславе, Ви нещодавно повернулися з Естонії. Проходили там якесь додаткове навчання?
- Загалом у складі нашої групи перебували 20 осіб. Це було важливе навчання, адже там розповідали про нові протоколи та алгоритми дій. Вони дозволили тим країнам, які використовують ці алгоритми для воєнно-польової медицини, суттєво зменшити смертність. В Європі нас вчили хороші спеціалісти, які вміють і лікувати, і викладати. Ми тепер майже стовідсотково зможемо вийти у складі групи з оточення, разом з пораненими.
- Чому ж тоді всі українські медики не використовують закордонний досвід?
- Українські медики намагаються створити свій алгоритм надання медичної допомоги на базі закордонних, до яких теж є чимало запитань. Зрештою, війна між Росією та Україною відрізняється від усіх тих війн, в яких брали участь бійці НАТО. Крайніми операціями були Іракська та Афганська, але там велася зовсім інша війна, де не було такої щільності артилерійського вогню, як застосувала Росія проти нас на сході України. Там не було такої близькості до «Великої землі», де розташовані стаціонарні госпіталі. Тому, коли вони говорили про евакуацію з країни гелікоптерами навіть легких поранених, то ми говоримо про те, що через двадцять хвилин на авто опиняємося в найближчій мирній лікарні. Це зовсім різні ситуації. Тому такого досвіду, як у нас, в них немає. На жаль, скопіювати для себе їхні протоколи ми не можемо. Але тепер ціною багатьох врятованих та навіть загублених життів українських бійців медики всього світу навчяться працювати в умовах «гібридної війни».
Спілкувався Володимир Струс

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.