Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
18
липня
Випуск
№ 1328 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Зґвалтування Берліна: невідома історія війни [Випуск № 1241]

У Росії виходить у продаж примітна книга - щоденник офіцера Радянської Армії Володимира Гельфанда, в якому без прикрас і купюр описані криваві будні Великої Вітчизняної війни.
Дехто вважає, що критичний підхід до минулого неетичний або просто недопустимий, враховуючи героїчні жертви і загибель 27 мільйонів радянських громадян.
Інші вважають, що майбутні покоління повинні знати про справжні жахи війни і заслуговують на те, аби побачити неприкрашену картину.
Кореспондент ВВС Люсі Еш спробувала розібратися в деяких маловідомих сторінках історії останньої світової війни.
Деякі факти і обставини, викладені у її статті, можуть бути неприйнятними для дітей.
У Трептов-парку на околиці Берліна згущаються сутінки. Я дивлюся на пам'ятник воїну-визволителю, що височіє наді мною на тлі вечірнього неба.
Солдат заввишки 12 метрів, що стоїть на уламках свастики, в одній руці тримає меч, а на іншій його руці сидить маленька німецька дівчинка.
Тут поховані 5 з 80 тисяч радянських солдатів, що загинули у битві за Берлін у період з 16 квітня до 2 травня 1945 року.
Колосальні пропорції цього монумента відбивають масштаби жертв. На вершині постаменту, куди ведуть довгі сходи, видно вхід до пам'ятної зали, освітленої, наче релігійна святиня.
Мою увагу привернув напис, який нагадує, що радянські люди врятували європейську цивілізацію від фашизму.
Але для декого у Німеччині цей меморіал - привід для інших спогадів.
Радянські солдати зґвалтували незліченну кількість жінок на шляху до Берлiна, але про це рідко говорили після війни - як у Східній, так і в Західній Німеччині. І у Росії нині про це мало хто говорить.

Щоденник Володимира Гельфанда

Багато російських ЗМІ регулярно відкидають розповіді про зґвалтуваннях як міф, створений на Заході, але одне з численних джерел, які розповідають нам про те, що відбувалося, - це щоденник радянського офіцера.
Лейтенант Володимир Гельфанд, молодий єврей родом з України, від 1941 року і до кінця війни вів свої записи з незвичайною щирістю, незважаючи на чинну тоді в радянській армії заборону вести щоденники.
Його син Віталій, який дозволив мені почитати рукопис, знайшов щоденник, коли розбирав папери батька після його смерті. Щоденник був доступний у мережі, але тепер вперше публікується у Росії у вигляді книги. Два скорочених його видання виходили у Німеччині та Швеції.
Щоденник оповідає про відсутність порядку і дисципліни у регулярних військах: мізерні раціони, воші, рутинний антисемітизм і нескінченне злодійство. Як він розповідає, солдати крали навіть чоботи своїх товаришів.
У лютому 1945 року військова частина Гельфанда базувалася недалеко від річки Одер, готуючись до наступу на Берлін. Він згадує, як його товариші оточили і захопили у полон німецький жіночий батальйон.
"Позавчора на лівому фланзі діяв жіночий батальйон. Його розбили наголову, а полонені кішки-німкені оголосили себе месницями за загиблих на фронті чоловіків. Не знаю, що з ними зробили, але треба було би стратити негідниць безжально", - писав Володимир Гельфанд.
Одна з найбільш показових розповідей Гельфанда стосується 25 квітня, коли він був уже в Берліні. Там Гельфанд уперше в житті прокатався на велосипеді. Проїжджаючи вздовж берега річки Шпрее, він побачив групу жінок, які тягли кудись валізи і вузли.
"Я запитав німкень, де вони живуть, ламаною німецькою та поцікавився, навіщо вони пішли з дому, і вони з жахом розповіли про те горе, яке заподіяли їм передовики фронту у першу ніч приходу сюди Червоної Армії", - пише автор щоденника.
"Вони тикали сюди, - пояснювала красива німкеня, задираючи спідницю, - всю ніч, і їх було так багато. Я була дівчиною, - зітхнула вона і заплакала. - Вони мені зіпсували молодість. Серед них були старі, прищаві, і всі лізли на мене, всі тикали. Їх було не менше двадцяти, так, так", - і залилася сльозами".
"Вони ґвалтували при мені мою доньку, - вставила бідна мати, - вони можуть ще прийти і знову ґвалтувати мою дівчинку". - Від цього знову усіх пройняв жах, і гірке ридання пронеслося з кутка у куток підвалу, куди привели мене господарі. "Залишайся тут, - раптом кинулася до мене дівчина, - ти будеш зі мною спати. Ти зможеш зі мною робити все, що захочеш, але тільки ти один!" - пише Гельфанд у своєму щоденнику.

"Пробив час помсти!"

Німецькі солдати до того часу заплямували себе на радянській території жахливими злочинами, які вони вчиняли протягом майже чотирьох років.
Володимир Гельфанд стикався зі свідченнями цих злочинів разом з тим, як його частина просувалася з боями до Німеччини.
"Коли кожен день вбивства, кожен день поранення, коли вони проходять через села, знищені фашистами... У тата дуже багато описів, де знищували села, аж до дітей, знищували маленьких дітей єврейської національності... Навіть однорічних, дворічних... І це не протягом якогось часу, це роки. Люди йшли і це бачили. І йшли вони з однією метою - мстити і вбивати", - розповідає син Володимира Гельфанда Віталій.
Він виявив цей щоденник вже після смерті батька.
Вермахт, як вважали ідеологи нацизму, був добре організованою силою арійців, які не опустяться до статевого контакту з "унтерменшами" ("недолюдьми").
Але ту заборону ігнорували, каже історик Вищої школи економіки Олег Будницький.
Німецьке командування було настільки стурбоване поширенням венеричних хвороб у військах, що організувало на окупованих територіях мережу армійських публічних будинків.
Важко знайти прямі свідчення того, як німецькі солдати поводилися з російськими жінками. Багато жертв просто не вижили.
Але в Німецько-російському музеї у Берліні його директор Йорг Морро показав мені фотографію з особистого альбому німецького солдата, зроблену у Криму.
На фотографії - тіло жінки, розпластане на землі.
"Виглядає так, ніби її вбили при зґвалтуванні або після нього. Її спідниця задерта, а руки закривають обличчя", - каже директор музею.
"Це шокуюче фото. У нас у музеї були суперечки про те, чи потрібно виставляти такі фотографії. Це війна, це сексуальне насильство у Радянському Союзі за німців. Ми показуємо війну. Не кажемо про війну, а показуємо її", - говорить Йорг Морро.
Коли Червона армія увійшла до "лігва фашистського звіра", як називала тоді радянська преса Берлін, плакати заохочували лють солдатів: "Солдат, ти на німецькій землі. Пробив час помсти!".
Політвідділ 19-ї Армії, яка наступала на Берлін вздовж узбережжя Балтійського моря, оголосив, що справжній радянський солдат настільки сповнений ненависті, що думка про статевий контакт з німкенями буде йому огидна. Але й цього разу солдати довели, що їхні ідеологи помилялися.
Історик Ентоні Бівер, проводячи дослідження для своєї книги "Берлін: падіння", що вийшла у світ у 2002 році, знайшов у російському державному архіві звіти про епідемію сексуального насильства на території Німеччини. Ці звіти у кінці 1944 року надсилали співробітники НКВС Лаврентію Берії.
"Їх передавали Сталіну, - говорить Бівер. - Можна побачити за відмітками, читалися вони чи ні. Вони повідомляють про масові зґвалтування у Східній Пруссії і про те, як німецькі жінки намагалися вбивати себе і своїх дітей, щоб уникнути цієї долі".

"Жителі підземелля"

Інший щоденник воєнного часу, який вела наречена німецького солдата, розповідає про те, як деякі жінки пристосовувалися до цієї страхітливої ситуації у спробах вижити.
З 20 квітня 1945 року жінка, ім'я якої не називається, залишала на папері безжальні у своїй чесності спостереження, проникливі і місцями присмачені гумором повішеника.
Автор щоденника описує себе як "бліду блондинку, завжди одягнену в одне і те саме зимове пальто". Вона малює яскраві картини життя своїх сусідів у бомбосховищі під їхнім багатоквартирним будинком.
Серед її сусідок - "молодий чоловік у сірих штанях і окулярах у товстій оправі, що після уважнішого розгляду виявляється жінкою", а також три літні сестри, як вона пише, "усі троє - кравчині, збилися в один великий чорний пудинг".
Продовження в наступному номері.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.