Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Класика на рівненській сцені [Випуск № 1239]

Останнім часом чимало відомих особистостей із сфери мистецтва проводять власні творчі вечори, під час яких дають своє бачення ситуації в державі, розповідають про цікаві моменти з особистого життя. 6 жовтня у приміщенні МПК «Текстильник», який все більше перебирає на себе функцію такого організатора, й було організовано одну з таких зустрічей.
Не буду переповідати, так би мовити, сюжетну інтригу; вона уже міцно сформувався у свідомості місцевих любителів сцени, які пройшли по життю поруч із багатьма сценічними чи кінообразами, сформованими творчим тандемом «Степанков-Роговцева». Наголошу лише на наступному.
Спілкування з видатним митцем, а Ада Миколаївна Роговцева є, беззаперечно, саме такою постаттю, є справді подією. Подією тому, що перед нами жива легенда у найкращому її варіанті, тобто є можливість для співставлення багатьох чинників, які сформувалися або формуються у тебе під час спілкування з мистецтвом театру. І Катерина Степанкова, яка також брала участь у цій зустрічі, давала можливість це навіть ще більше відчути.
Така зустріч є подією тому, що сьогодні поступово відходить з авансцени життя минула епоха, втілена у відповідних цінностях і стереотипах, здобутках і проблемах, творчих експериментах і прорахунках. Її характерною рисою, принаймні на професійній сцені, як і в образотворенні чи інших художніх виявах, був високий професійний вишкіл. І вдихнути дух цієї епохи, бути хоча б часточкою душі причетним до цієї події – це також вже інший вимір буття.
Буде невірним стверджувати, що та епоха, втілена навіть у сценічних образах однієї Роговцевої, була однозначно поганою чи гарною. Вона була епохою! Вона й залишається епохою у широкому сенсі цього слова, адже несе у собі відблиск минулої професійної школи, свою філософію творчої праці, спадщину яскравих постатей, оригінальних характерів, які певною мірою сформували життя цілого покоління людей колишньої країни. Ця епоха мала своїх майстрів сцени, що стояли у витоків багатьох творчих експериментів, які й дали можливість ствердитися на світовій сцені, у світовому культурному просторі такому поняттю, як український театр чи національне кіно.
Уже чимало десятків років в образотворчому мистецтві існує його якісна характеристика, яка висловлюється короткою фразою – «Старые мастера». Це значить, що певна картина, образ,  явище не потребує жодної аргументації. Це, так би мовити, класика у найвищому сенсі її прояву.
І цей вечір, думаю, зайвий раз переконав нас у тому, що українська театральна школа – це справді постаті, які ніколи не зникнуть з культурного обігу. І вчитися у них – це не лише наш обов’язок, але й засіб для подальшого збереження себе у світовому культурному просторі. Він засвідчив також, що сьогодні в Україні формується нова генерація менеджерів мистецтва, здатна не лише заробляти гроші, але й активно формувати смаки публіки.
Сергій Виткалов

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.