Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

РЕВОЛЮЦІЯ НА ГРАНІТІ: 25-та РІЧНИЦЯ ІСТОРИЧНОЇ ПОДІЇ [Випуск № 1238]

Рівно 25 років тому у Києві розпочалася студентська акція протесту, яку пізніше назвали Революцією на граніті. Її організатори вимагали від керівництва радянської України не підписувати новий Союзний договір, а також провести позачергові вибори до Верховної Ради. Аби довести всю серйозність своїх намірів, студенти розпочали голодування. Загалом вони провели без їжі 15 діб. Житель Здолбунова Андрій Кардаш, який був учасником тих подій, розповів, як все було. 25 років тому Андрій Кардаш був першокурсником одного із львівських вишів і членом «Студентського братства». 2 жовтня 1990 року студенти зі Львова та Києва розбили в центрі столиці радянської України наметове містечко й оголосили безстрокове голодування. Втім, як пригадує Андрій, розпочати акцію планували ще 1-го жовтня.
- Студенти вже мали бути готові до виходу на акцію. Ми приїхали і щось того не було - все було якось мляво. Прийняли рішення не починати з Майдану, а почати з того, щоб підняти трохи студентів. Ми взяли плакати в руки, транспаранти в руки, мегафони в руки і пішли по київських вишах.
Так на граніті, яким була викладена Площа Жовтневої революції, з’явились матраци, палатки й сотні протестантів. Молодь висунула до влади ряд вимог: не допустити підписання нового Союзного договору, провести вибори до Верховної Ради УРСР, відправити у відставку голову Ради міністрів та повернути на територію України солдатів, що служили по всьому Радянському Союзу. Щоб досягти цього, студенти розпочали голодування.
- Перший день дуже хотілося їсти, другий ще більше хотілося їсти, третій ще більше. А потім почали забувати, що таке їсти, пили лише воду, а на п’ятий день взагалі вже забули про їжу. От на третій день хотілось навіть з асфальту підняти і з’їсти, - пригадує Андрій Кардаш.
З часом до активістів почали приєднуватись сміливці і з інших областей. Кияни ж приносили теплий одяг та книжки. Поруч ходили міліціонери, демонстрантів хоч не розганяли, але стояли проти них стіною. Студенти ж влаштовували акції під стінами Верховної Ради і через 15 днів голодування їх почули. Депутати прийняли постанову, яка нібито задовольняла вимоги страйкуючих, проте фактично виконали лише одну обіцянку — у відставку пішов голова Ради міністрів Віталій Масол. 
- Воно дало якийсь поступ загалом для держави. Тому що люди почали розмовляти, щось вимагати і країна поступово мінялася. Ті всі революції, які далі відбувалися, - я думаю, що ця була стартова, - роздумує нині Андрій.
Братчики, які пройшли революцію і досі підтримують між собою дружні стосунки і зараз не сидять, склавши руки, - розповідає Андрій. Хто став волонтером, а хто вояком. Вони пообіцяли зустрітись 17 жовтня у Києві, аби пригадати, як все починалось.
- Ми були раді, що почалась така перебудова, непевні часи. Ми були раді, що вчимося, ніяких життєво важливих рішень не треба приймати - якраз ми закінчимо університет і через 5 років все поміняється, ми будемо жити супер. І пройшло 25 років, а ми далі боремося за це щасливе життя, розумієте..?
   
Ірина Михалевич

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.