Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
25
червня
Випуск
№ 1325 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

День святого Миколая Чудотворця [Випуск № 953]

Цикл новорічних та різдвяних свят починається, власне, 19 грудня – у День відзначення смерті св.Миколая, одного з найбільш шанованих слов’янами святих. Хто тільки не брав собі у покровителі св.Миколая Чудотворця – і мореплавці-мандрівники, і кораблебудівники, і селяни (Миколай вважається опікуном худоби), і сироти, а загалом – кожна віруюча людина.

У всіх тяжких, складних справах, там, де необхідна стійкість, працьовитість, безкорисливість, віруючі люди, а часто й невіруючі покладаються на заступництво цього святого. Не дарма переклад його грецького імені означає «переможець людей» – йдеться, безумовно, про його перемоги над гріхом у людині. Сам святий завжди був взірцем безкорисливості – гроші, майно не мали для нього нiякої вартості. Не дивно, що День пам’яті св. Миколая Чудотворця відзначається не один раз на рік. Уже в перші християнські часи Київської Русi 22 травня відзначався день Миколи теплого – на згадку про перенесення 1087 року мощей святого з міста Мир (Лікія) до Бару (Італія), де вони перебувають і зараз. (До речі, відзначення перенесення мощей великого східного святого до католицького Риму – то ще один доказ того, що Київська Русь не поспішала приймати ту чи іншу сторону в розколі християнства 1054 року).

Про популярність святого в Україні яскраво свідчить і кількість храмів у Києві, йому присвячених. На Подолі, як не піднімеш очі, то все побачиш той чи інший храм св.Миколая. Були в Києві і Микільська слобода, і Миколаївський міст (ланцюговий), і Микільський узвіз, і Микільський військовий собор (збудований Іваном Мазепою), і Пустинно-Микільський монастир. Таких присвят було так багато, що навіть після радянського спустошення дещо залишилося.

На відміну від багатьох інших святих, життя яких овіяне легендами, св.Миколай – історична особистість; його ім’я зафіксоване в списку єпископів – учасників першого Вселенського християнського собору 325 року, який зiбрав римський імператор Костянтин Великий. Як відомо, на цьому соборі розпочато формулювання тексту сповідування християнської віри – відомого всім «Вірую».

Свято зимового св.Миколая відзначалося з давніх-давен. У Західній Україні до цього дня випікають спеціальне печиво – «миколайчики», які кладуть дітям під подушки разом з іншими подарунками. На сході кроплять свяченою водою стайні, клуні, худобу. І саме після зимового Миколи розпочинався в Україні веселий «сезон» вечорниць – час веселощів, пісень, жартів, кохання і сватання.

Здавна існувало повір’я – якщо на ніч під св.Миколая загадати благочестиві побажання, то святий їх обов’язково виконає. Хоча, може, і не зразу. Як би хотілося прокинутися ранком і знайти під подушкою досі недоступні й такі необхідні кожному розкішні речі – скажімо, ім’я шляхетної і мудрої людини, яку ти з радістю і без найменших сумнівів обрав би Президентом. Або список дуже сумлінних, освічених і безкорисливих, як св.Миколай, депутатів та чиновників – імена тих людей, які мають у своєму житті одне-однiсiньке покликання, одну-однiсiньку амбіцію: служити країні, народу, робити все заради поліпшення його життя.

Клара ГУДЗИК, «День».

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.