Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Знущання над героєм [Випуск № 1235]

Вже не перший місяць в Україні триває кимось інспірований процес кримінального переслідування учасників бойових дій на східному фронті, особливо учасників добровольчих батальйонів. Зрозуміло, що війна породжує не лише героїв, а й різного роду пройдисвітів, пристосуванців, і навіть відвертих бандитів. Але це зовсім не означає, що потрібно масово переслідувати людей, які ризикували життям, захищаючи свою землю від окупанта. Тому ніколи не повірю, що більше ста заарештованих на сьогодні айдарівців-добровольців є небезпечними для суспільства кримінальними злочинцями, яких потрібно позбавляти волі. Мою переконаність підтверджує драматична історія останніх років життя справжнього героя, командира контррозвідки батальйону „Айдар” Андрія Валерійовича Степанкова (позивний „Штефан”).  Андрій завжди був патріотом України, з 1990 року був в УНА-УНСО, ще школярем ходив на мітинги за незалежну Україну. „Штефан” має величезний військовий досвід і після Революції Гідності навчав військовій тактиці добровольців на базі під Києвом. Минулого року в травні він пішов добровольцем від УНСО захищати Україну у батальйон „Айдар”, приховавши від всіх, що він втратив праву ногу вище коліна ще у 1995 році і ходить на протезі. „Штефан” відзначився тим, що під його керівництвом було звільнено місто Рубіжне (без єдиної втрати особового складу). У серпні минулого року Андрій повернувся поранений додому, до Києва. Цього ж року, 25-го червня, в його квартиру увірвалася луганська міліція і заарештували „Штефана”, причому під чужим ім'ям Степанков Олександр. Удома у Андрія, окрім дружини Олени, залишилися 5-ти літня дитина і 70-ти літній інвалід батько. Міліція відвезла „Стефана” в Луганську обл. місто Старобельск, суд призначив йому утримання в СІЗО до 25 серпня. Андрія звинуватили в незаконному затриманні сепаратиста і незаконному заволодінні транспортного засобу. Припускаємо, що це було зроблено зумисне, бо до Старобельська нічим добиратися, туди не ходять ні потяги, ні автобуси. Дружині і адвокату доводилося наймати машину і по зруйнованих мостах та по практично відсутній дорозі їхати до Андрія на суди і слідчі дії. У Андрія немає правої ноги вище коліна - зараз він не може самостійно пересуватися. Його мучать фантомні болі, він потребує постійного лікування артриту. Якщо йому не робити дорогі ін'єкції " Дипроспан" або " Метаджект", то усі суглоби опухають і сильно болять. Ліки, які дружина передавала йому, забрали менти - не дозволено ув'язненим лікуватись. Для Андрія знаходження в непристосованій для інваліда камері СІЗО - справжнє катування. Він навіть писав дружині прощальні листи, боячись, що не доживе до звільнення. Вже на першому судовому засіданні ошелешені власною тупістю судді, які проживають в окупованому Луганську і отримують зарплату з українського бюджету, мусили визнати: два з половиною місяці вони розслідували судову справу відносно Олександра, а тут до них після двох з половиною місяців дійшло, що перед ними не Олександр, а Андрій. І все це завершилося феєричною постановою місцевого суду, згідно з яким Андрія звільнили з-під варти в залі суду, визнавши тим самим, що 2,5 місяці він провів у СІЗО незаконно. Від переживань в залі суду Андрію Степанкову стало погано і він потрапив до реанімації. Але під будівлю лікарні відразу ж приставили озброєну охорону, а вранці представники правоохоронних органів увірвалися до відділення лікарні, забрали звідти Степанкова, і на носилках доставили до зали суду, де йому знову мали обрати запобіжний захід - арешт ."Міліція нагнала автоматників під будівлю лікарні. Вранці вони увірвалися в реанімаційне відділення, виламали двері, заблокували реанімаційне відділення, затримали його (Андрія Степанкова. - ред.) в порядку статті 208 КПК (затримання уповноваженою посадовою особою) і на носилках доставили до суду, де знову хотіли обрати все той же запобіжний захід ", - зазначив адвокат Андрій Мамалига. На наступному судовому засіданні ,за словами адвоката, Степанкову пред'явлено ту ж саму підозру відразу за кількома статтями Кримінального кодексу України. Зокрема за статтею 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини) і за статтею 289 (незаконне заволодіння транспортним засобом). Мамалига також повідомив, що прокурор заявив клопотання про слухання справи в закритому режимі. На засіданні також був присутній до його честі народний депутат Ігор Мосійчук. Завдяки спільним зусилля адвоката і народного депутата Мосійчука суд змушений був прийняти рішення про те, щоб відпустити „Штефана” на поруки. Андрій Степанков зараз на волі, але сотні його побратимів несправедливо утримуються в восьмимісних тюремних камерах, у яких перебуває до 32 підозрюваних. Тисячі його вихованців і друзів, які проявляли чудеса героїзму на передовій, до цього часу не отримали статусу учасника бойових дій і учасника АТО. Приміром, бойовий офіцер Сергій Пандрак – „Сивий”, який втратив на фронті ногу, до цього часу не отримав не лише заслуженого статусу, а й навіть одноразової матеріальної допомоги по інвалідності. Така несправедливість має стосунок до тисяч воїнів добровольчих батальйонів. Як бачимо, їм не тільки не допомагають, їм шиють сфабриковані справи і намагаються виключити активістів з суспільного життя. Так далі тривати не може. Своє вагоме слово мають сказати ветерани АТО, активісти громадських організацій, волонтери, депутати, які ще не втратили совісті. Разом ми змусимо владу переглянути свою теперішню позицію і розпочати дбати за наших героїв і віддати їм належну шану.
Сергій Степанищин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.