Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

ЖИТТЯ ПО-НОВОМУ У РІВНОМУ ЗНОВУ ВІДКЛАДАЄТЬСЯ? [Випуск № 1234]

Сьогодні у тренді казати багато гарних слів. Про неминучість реформ, оновлення системи, справедливість. Втім, як усе це виглядає на практиці ніхто з нас допоки навіть не уявляє. І нинішня ситуація напередодні виборів міського голови Рівного і депутатського корпусу – красномовне тому свідчення. В ідеалі вибори мера мали би бути процесом, максимально дистанційованим від політики. Кандидати на посаду головного менеджера обласного центру сперечаються у професійній площині, змагаючись виключно за допомогою власних, унікальних рецептів вирішення кожної конкретно взятої проблеми, зусиллями цілком конкретної команди людей. Враховуючи, що після Революції Гідності серед рівнян суттєво зріс запит на зміни, обирати було би варто серед молодих, енергійних і прогресивно мислячих. Когось подібного, ясна річ, годі й шукати в обридлих списках старих політичних партій. Висуватися на пост голови міста можна і самостійно, однак, не маючи підтримки у міськраді, навіть найкращий мер не зможе реалізовувати свої ідеї належним чином. Адже саме в тамтешніх кулуарах прийматимуться визначальні рішення по кожному значущому для Рівного питанню. Згідно з чинним законодавством, на рівні міських рад фактично закріплюється партійна диктатура, адже кандидат, навіть набравши більше від всіх, може не стати депутатом, якщо його партія не подолає 5% бар’єр. Більш того, кандидатів, висунутих місцевими організаціями, треба погоджувати з центральним апаратом партій, яка за потреби має право їх відкликати. Незважаючи на те, що міська рада апріорі є органом, що представляє МІСЬКУ ГРОМАДУ, здійснюючи від ЇЇ імені та згідно з її інтересами функції та повноваження міського самоврядування. ДО ЧОГО ТУТ ПАРТІЇ? А, враховуючи той факт, що жодна молода партія у Рівному сьогодні не може похизуватися значною підтримкою, вирішуватимуть усе ті ж самі люди, які, можливо, трохи перетасуються по різних списках. Думаєте, вдасться навчити старих псів новим трюкам? У частині виборів мерів міст новий закон прийнято хвалити. Насамперед через те, що він передбачає робити це у два тури у випадках, якщо переможець одразу ж не набере більше половини голосів виборців, або ж, принаймні, не відірветься від найближчого конкурента на понад 20%. Депутати Верховної Ради часто говорили, що така система дозволить не допустити до керівництва містом таких собі «випадкових» людей. «Випадковим» людям за таких умов і справді важко перемогти, попередньо не спланувавши усе до дрібниць. Про що говорить бодай той факт, що сьогодні відкрито про наміри очолити місто заявляє лише чотири кандидати. Окрім Володимира Хомка і Дмитра Якимця, це скандальний депутат міськради Олександр Лащук та координатор волонтерської групи «Допомога армії–Рівне» Вікторія Шинкаренко, рейтинги яких на сьогодні коливаються у межах статистичної похибки. Незважаючи на те, що іще півроку тому журналістське середовище активно обговорювало ще з десяток потенційних кандидатур, насамперед власника Рівненського льонокомбінату Євгена Червонюка, директора «Санком-Рівне» Святослава Євтушенка, депутата міськради Олександра Нестерука, екс-голову Рівненської облдержадміністрації Сергія Рибачка, сьогодні намір висовувати власну кандидатуру усі четверо одностайно спростовують. Швидше за все, попереднє рішення кожен змінив після певних домовленостей з кимось рейтинговішим. Зрозуміло, не за так. Раніше чинний мер в таких умовах легко б переміг, тепер же доведеться думати ще і про другий тур, який точно буде. А відтак допомогу доведеться «вигризати» за допомогою суто українських технологій: масованої реклами на бігбордах, чорного піару проти конкурентів, проплаченої «джинси» у ЗМІ, «соціальних пакетів» для виборців. Окреме ноу-хау – активізація так званих благодійних фондів, які під вибори активно роздаватимуть допомогу, ремонтуватимуть під’їзди, встановлюватимуть дитячі майданчики, організовуватимуть екскурсії та розважальні заходи. Воно наче б і не погано, якщо закрити очі на те, що законодавство трактує як підкуп виборців не лише роздавання коштів кандидатами, але і надання ними різного роду товарів та послуг. Звісно ж, на щось вони таки витратяться, але ж після виборів все це можна буде «відбити» з лихвою. За наш з вами кошт. У штабах кандидатів замість рецептів процвітання міста обговорюються ефективне розміщення проплачених статей та сюжетів, створюються методички для «ботів» у соцмережах, визначається тактика дій проти конкурентів. Українські реалії неодноразово і досить наочно демонстрували, що ті, хто має гроші на все вищевказане, є переважно людьми без особливих моральних установок і дуже швидко виявляються ставлениками влади, або ж конкретних фінансових кланів. Не зважаючи на це, у новому законодавстві не має жодних комплексних рецептів, які б дозволяли унеможливити «технології», які впродовж останніх 20 років незмінно визначають наше майбутнє. Подібне «змагання ідей» між основними конкурентами вже триває повним ходом. І де ж тут ознаки «життя по-новому»? Отож бо й воно…
Максим КОЛОМИС

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.