Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
19
листопада
Випуск
№ 1346 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Прозріння [Випуск № 1234]

Про антиукраїнську сутність російської церкви в Україні , про незворотні процеси масового переходу храмів УПЦ МП під юрисдикцію Київського Патріархату, яке відбувається на хвилі всеукраїнського прозріння, ведемо розмову з головним редактором „Духовної ниви”, відомим церковним діячем Михайлом Якимовичем. - Після анексії Криму з боку РФ та військового втручання Росії на Донбасі, питання єдиної православної церкви в Україні постало особливо гостро для українського суспільства. Однією з найбільш резонансних тем в цьому відношенні є становище УПЦ (МП) в умовах війни. Патріарх Кирило, що є одним з творців ідеології «русского мира», неодноразово називав війну на Донбасі братовбивчою, не визнає реального втручання Росії, а також неодноразово робив відверто негативні політичні заяви щодо державного устрою України. Офіційні заяви УПЦ (МП) містять заклики до миру, проте не висловлюють засудження вторгнення РФ на територію України, а війну на Донбасі називають «братовбивчим протистоянням», «громадянським конфліктом», «розбратом та ворожнечею», «зіткненням інтересів Заходу та Сходу». Саме ці факти, на вашу думку, дають поштовх до переходу під юрисдикцію УПЦ КП? - Безперечно, це є однією з першопричин виходу громад з підпорядкування УПЦ МП і переходу під юрисдикцію УПЦ Київського Патріархату. Вірянам УПЦ МП відкриваються очі. Те, що колись було для них таємним, поступово стає явним. І очевидним стало, що «духовний Гебельс російського міра» патріарх Кіріл ще й благословив Владіміра Путіна на анексію Криму та агресію Росії на Сході України. Тому процес переходу громад з УПЦ МП в УПЦ КП вже є незворотнім, це є добровільний вибір наших братів і сестер з УПЦ МП. І якщо ще недавно священики з УПЦ МП не відспівували героїв, які полягли на Майданах, в боях з ворогом, не молились за їх упокій, не служили молебнів за здоров’я, за визволення нашої Батьківщини від нашестя чужинців, то нинішня непроста ситуація в державі, консолідація суспільства на відсіч московському агресору заставляє УПЦ МП хоч би задуматись над своїм місцем в майбутньому. І в цій Церкві вже також є прогресивна частина духовенства, яка має бажання відділитися від Москви, бути незалежною від «святительської маячні» шовініста Кіріла. Духовенство і вірні УПЦ МП наяву побачили, як після анексії Криму, московський патріарх Кіріл підпорядкував собі одну з найбільших та й найбагатших в матеріальному плані Кримську єпархію разом із її керуючим, митрополитом Лазарем. Та й напряму йому підпорядковані три українські Лаври: Києво-Печерська, Почаївська та Святогірська. «Замазалось» духовенство УПЦ МП через «канонізацію проффесора Януковича». Хіба православні вірні не бачили, як в 2004, 2010 роках духовенство УПЦ МП, на президентських виборах, агітувало за нинішнього втікача-біженця «царя Віктора Януковича», який разом із своїми «подєльніками» васалами розграбував Україну, довів її до банкрутства, знищив Збройні Сили; правоохоронні органи, СБУ підпорядкував через керівників-росіян, громадян Росії новітній московській імперії – Російській Федерації. Як хресними ходами, з портретом Януковича, ходили по Хрещатику, ставили ці портрети в храмах. А це не що інше як зрощення Церкви із світською владою, представники якої служили інтересам сусідньої північної держави, яка завжди вороже ставилась до всього українського, зажди була агресором. Так що вірні УПЦ МП, на щастя, вже починають «відділяти зерно від полови», поступово московський туман спадає з їх очей, і вони вже почали відрізняти «вовків в овечих шкурах». - Процес переходу церковних громад з УПЦ (МП) до УПЦ КП вже отримав свою специфічну назву - «парад переходів». Кількість випадків переходу церковних общин з одного патріархату в інший шляхом вирішення цього питання на загальних зборах збільшилась з часів Євромайдану. Зараз їх зафіксовано більше 30, більше 10 лише на Рівненщині. Це окремі вияви патріотизму чи уже тенденція? - Тут я зроблю невеличке уточнення. На Рівненщині вже 15 парафій перейшло з УПЦ МП в УПЦ КП. І це вже – тенденція. Як я вже сказав, цей процес – незворотній, і він буде з часом посилюватись. Але завіряю, що ніхто примусово в УПЦ КП не втягує. Навпаки, за роки Незалежності України як центральна, так і місцева влада надавала преференції Українській Православній Церкві Московського патріархату. - Згідно з результатами дослідження, більшість опитаних українців (74%) відносять себе до православ’я, 8% – до греко-католицизму, майже по 1% – до римо-католицизму і протестантських та Євангелічних церков. Просто християнами себе вважають 8.5% опитаних, не відносять себе до жодного з релігійних віросповідань 6%. Серед тих, хто вважає себе православними, відносна більшість (38%) відносять себе до Української Православної Церкви Київського патріархату, майже 20% – до Української Православної Церкви Московського патріархату, 1% – до Української автокефальної православної церкви, а 39% – вважають себе просто православними. Як так може бути, коли загальна кількість парафій УПЦ МП перевищує кількість парафій УПЦ КП? - До тих, хто вважає себе православними, до УПЦ Київського Патріархату відносять себе більше 50 відсотків вірних. Навіть у південних і східних областях, крім Донбасу та Одеської області, прихильників Київського Патріархату більше ніж Московського. Соціологи тут навмисне занизили кількість православних, які вважають себе вірними Української Помісної Церкви Київського Патріархату і відсоток цих вірних вивели в окрему графу «просто православні». Так є незначна частина православних вірних, яка не визначилась із приналежністю до тої чи іншої юрисдикції і періодично змінює її, але вона аж ніяк не складає 39 відсотків. Церква – демократична інституція, вона – не провладна якась партійка, що може через надання посади чи якогось місця праці, якихось матеріальних преференцій «заманювати» громадян України. Церква – це корабель спасіння, і хто має бажання – той в ній спасеться. А те, що кількість парафій УПЦ МП поки що перевищує кількість парафій УПЦ КП, то тут є логічне пояснення. До 1991 року всі православні парафії були під юрисдикцією однієї Церкви – Руської Православної Церкви (уточнюю Руської, але аж ніяк Російської – М.Я.). Православні парафії України мали свій Екзархат, Екзархом якої був Блаженнійший митрополит Філарет – нинішній Святійший Патраірх Київський і всієї Руси-України Філарет Української Православної Церкви Київського Патріархату. У 1992 році частина духовенства УПЦ МП об’єдналась з тодішньою УАПЦ і утворила УПЦ Київського Патріархату. Під впливом зовнішніх сил, частина архієреїв УПЦ МП зрадила свого Предстоятеля і в незаконний спосіб організувала так званий «Харківський собор», де, під натиском російських спецслужб, залишилась в юрисдикції Москви. Чи не вбачаєте ви, дорогі брати і сестри, якоїсь спорідненості та закономірності? Через 20 років у тому ж Харкові Янукович підписав, так звані «Харківські угоди», згідно з якими передав Севастопіль в оренду військово-морській базі Російській Федерації ще на 25 років, хоч термін першої оренди завершувався лише в 2017 році. Чи не було це репетицією анексії Криму? Хто підтримав «зелених чоловічків» в Криму, а згодом сепаратистів на Сході України? Відповідь проста. Анексію Криму, як і агресію на Сході України, організував Новий Каїн – правитель Росії Владімір Путін, а благословив його поплічник – духовний Каїн в патріаршому куколі – Кіріл (Гундяєв). А пригадайте, як місцева влада, регіонали зустрічали цього «святошу» в Рівному в 2009 році біля Свято-Воскресенського кафедрального собору, хто бігав з білими трояндами та витирав чорний лімузин «Мерседес». Сьогодні вони на місцевих виборах представляють так званий «Опозиційний блок», яким керує в області – Василь Берташ, в Костополі – його брат по батькові – Олексій Лозян і т.д. А в грудні 2004 року саме Василь Берташ, будучи тоді першим заступником тодішнього голови Рівненської облдержадміністрації, долучився до того, що всі храми в Корецькому районі перейшли у власність УПЦ МП, хоч деякі з них були пам’ятками архітектури. А одну з церков та парафій, через неуцтво зареєстрували на честь Зої Космодем’янської, яка відзначилась тим, що спалила конюшню з німецькими конями. А храм був названий в честь святих безсрібників Косьми і Даміана. Ось такий абсурд. А якщо згадати те, що під час керівництва областю Сороки-Берташа релігійні громади УПЦ КП реєструвались протягом 1,5-2 роки, чим грубо порушувався Закон «Про свободу совісті та релігійні організації». А згадайте, як вже за керівництва «помаранчевого» Ющенка, в Острозі, влітку 2005 року, Свято-Воскресенська парафія разом з настоятелем Ярославом, який в даний час – архієпископ Чернівецький і Кіцманський Онуфрій (Хаврук), перейшла в юрисдикцію УПЦ КП, то на довгий час храм закрили, а в Острог нагнали «петеушників» з Криму, які зловживаючи спиртним та наркотиками, «наводили порядок» в Острозі, підмінивши правоохоронні органи, які навіть не намагались припинити ці хуліганські дії. І що ж, через майже десять років ці «петеушники» вже блокували українські військові частини в Криму, допомагали «зеленим чоловічкам» з Росії анексувати Крим. І таких фактів не тільки в нашій області, а й в Україні – сотні. - Як, на Вашу думку трактувати те , що сталося в селі Мнишин Гощанського району. Ця ситуація вибивається з загальної тенденції. Адже тут все відбулося навпаки. - Щось подібне, що я розказав вище, відбулося і в Мнишині Гощанського району. Тут відбувся місцевий референдум. В листопаді 2014 року більшість православних виявила бажання перейти в юрисдикцію УПЦ КП (128 – за, 5 – проти). А тим часом місцева влада зробила все, щоб право власності на Свято-Покровську церкву в грудні 2014 року зареєстрували за релігійною громадою УПЦ МП. Парафіяни УПЦ КП зверталися з листом в Державну реєстраційну службу у Рівненській області, якою тоді керувала дружина регіонала, нинішнього опозиціонера, колишнього голови облради Юрія Кічатого – Тетяна Кічата, в минулому завіду-юча міським відділом ЗАГС, щоб вона призупинила реєстрацію права власності на Свято-Покровську церкву. Однак, ця пані оперативно, хоч і незаконно зареєструвала церкву, хоч вона є місцевою пам’яткою архітектури і перебувала у державній власності, за релігійною громадою УПЦ МП. І що ж Тетяна Кічата, вийшовши на пенсію державного чиновника, отримала ще й високооплачувану посаду державному підприємстві «Інформаційний центр» Мін’юсту України. Ось так на Рівненщині ілюструють колишніх регіоналів-чиновників. І пенсії високі отримують та ще й державними службовцями працюють, не дивлячись на те, що і антимайдани підтримували, і причетні до корупційних дій та хабарництва. На Рівненщині, авторитетно заявляю, «справа» Віктора Януковича живе і процвітає. Колишній регіонал Василь Берташ зумів зберегти свою більшість в обласній раді, 2/3 від складу – вірні виконавці його команд. І не керує цією обласною радою нинішній голова, синок покійного керівника російського блоку Рівненщини Михайло Кіріллов (прізвище має єдиний корінь із духовним Каїном РПЦ), а тим більше, так звані «нашоукраїнці» – павлюки, кособуцькі, філімонюки. Цією обласною радою керує і, треба віддати належне його організаторським і вольовим якостям, нинішній опозиціонер Василь Берташ. Тільки цікаво мені, до кого він в опозиції. Адже всі роки Незалежності України обіймав високі державні посади, був народним депутатом України. - Чи був перехід здійснений правомірно? - Так, перехід був здійснений правомірно. А з тими, хто перешкодив волевиявленню православних вірних з Мнишина Гощанського району, повинні розібратись правоохоронні органи. Як так сталось, що сільський голова Володимир Бойко підготував рішення на «прихватизацію» пам’ятки архітектури за громадою УПЦ МП? Бо саме це рішення стало підставою для державної реєстрації права власності.
Розмову вів Сергій СТЕПАНИШИН

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.