Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
19
листопада
Випуск
№ 1346 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Піар на крові [Випуск № 1233]

Аналіз кривавих подій понеділка під Верховною Радою у кожного з нас свій. І зараз з екранів телевізорів нас просто бомблять думками апологетів єдиної істини. Однак, вважаю, що з подібним аналізом, як хірургу зі скальпелем, головне - не нашкодити. 
Вважаю, що ситуація неспонтанна, вона назрівала давно. Невдоволення багатьма процесами в країні закипало, і влада не могла про це не знати. І що-небудь замовчувати, чимось тиснути по-старому на людей сьогодні не можна. Не ті методи, не той вже народ, не та ситуація в країні.
Я категорично проти будь-якого особливого статусу для Донбасу. У нього може бути тільки один статус- українська територія, з українськими законами та українською мовою. І ось тоді ми можемо говорити про унітарність України.
Ми у понеділок бачили, що коїлось в ВР і наскільки необхідно було саме зараз владі прийняти зміни, що ведуть до децентралізації.
З одного боку - всі ще зовсім недавно вимагали цього, звинувачуючи владу в тому, що вона затягує цей процес. Натомість - влаштували обструкцію. Але, впевнений, ті, хто сидять перед екранами телевізорів, не знають, не читають пропоновані поправки і їхня думка формується якраз на думках авторитетних для них політиків. І це недоопрацювання тих, хто вважає інформування населення необов'язковою справою. Тому що інфовакуум все одно заповниться. Інша річ чим. І тому балаган, влаштований в стінах ВР з завиванням сирен і криками: "Ганьба", вважаю театралізованою виставою. Кожен рвався на трибуну, щоб висловити свою думку, думку своєї партії і запам'ятатися електорату. 
Трагедія під стінами Ради. Упевнений, там стояло багато хлопців-патріотів, що прийшли туди, щоб сказати НІ особливому статусу Донбасу. Інша справа, як це використовували в політичній піарщині. „Свобода”, радикали Ляшка, новостворений „Укроп” Коломойського у першу чергу привели людей під Раду, щоб підняти свої рейтинги перед місцевими виборами.  Чи планували вони кровопролиття? Навряд, бо це одразу вдарило б по їх авторитету. 
Провокація влади? Теж навряд, бо вибух гранати однозначно вигідний Москві і одночасно б’є по  міжнародному авторитету української влади, яка нічого не зробила для безпеки протестуючих і вивела під Раду замість спецзагонів необстріляних молодих нацгвардійців.
 Чому МВС, СБУ допустили протистояння саме під стінами ВР і  не зробили нічого, щоб не лилася кров? Це дійсно провокація, чи у когось по тупості своїй просто здали нерви? Ось цих "чому" багато. Але без фактів просто  пережовувати це все сенсу не бачу.
Зауважу тільки одну деталь. Яка політична сила у цій ситуації залишилась незамазаною і лише стратегічно виграла. Правильно, знову „Батьківщина" на чолі з суперхитрою Тимошенко, яка і голосувала проти змін до Конституції і до кидка гранати нібито ніякого відношення не має. В останній момент зреагувала – блискуче пройшла між двох крапель. "Фсьо просчітано".
Зверніть увагу, як радісно проголосував за зміни до Конституції Опозиційний блок – ну, невже не лакмусовий папірець? Теж "Фсьо просчітано" – до останнього депутата.  Тобто, план Медведчука-Путіна, по всьому виходить, знову спрацював?
Наразі точно зрозуміло одне. І влада і ті, хто виходять на вулицю, повинні зробити висновки. Влада не повинна абстрагуватися від народу, а народ не повинен намагатися переносити владу на вулицю. До правової держави нам ще далеко, так визначте поки хоча б для себе, що ви маєте право робити, а що не повинні. І граната в руці - це ще не право на істину.
Прислухаймося до мудрих слів Святішого Патріарха Філарета:
„Закликаю політиків і всіх громадян: не повторюймо старих помилок і власними руками не руйнуймо Україну! Історія яскраво свідчить, що криваві революції, на відміну від мирних, під якими б гаслами вони не відбувалися і чим би не виправдовувалися, завершувалися міжусобицею, ослабленням держави, ворожнечею в народі. В умовах, коли Україна переживає кремлівську агресію, відкриття озброєного «другого фронту» в Києві – це ніж у спину нашої Незалежності та державності. Політичні питання в демократичному суспільстві мають вирішуватися виключно мирним, правовим шляхом.
Так, багато що і багато хто в українській політиці потребують критики. Але критика ця не повинна руйнувати країну, щоби в гонитві за кращим не втратити те, що є доброго і зараз – як це сталося в часи після Богдана Хмельницького і на початку ХХ століття.
Я сердечно співчуваю рідним і близьким загиблих бійців Національної гвардії Ігоря Дебріна, Олександра Костини, Дмитра Сластнікова і молюся за спокій їх душ. Прошу у Бога зцілення для поранених. Повторюючи слова гетьмана Івана Мазепи: «Жалься, Боже, України, що не вкупі має сини!», молитовно прошу мудрості та виваженості для політиків і всього народу.
Нехай Бог береже всіх нас і Україну!»

Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.