Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
17
грудня
Випуск
№ 1350 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Роковини кривавого Щастя [Випуск № 1233]

Обстрілів на Донбасі стає то більше, то менше, втім, війна за справжню незалежність України іще дуже далека від завершення. В офіційній версії влада оперує трьома буквами – АТО, а відтак у багатьох наших співгромадян сформувалося поняття, що війна – то щось таке далеке, що трапляється хіба з кимось іншим. Втім, трагедії на кшталт тої, що 5 вересня 2014 року трапилася на українському блок-посту під Щастям іще раз переконують: жорстокий російський ведмідь не зупиняється ні перед чим і по-справжньому його зупинити можна хіба кулею поміж очі.
В один з перших днів вересня до українського блокпосту, неподалік Щастя під’їхала колона з кількох танків та бронемашин під жовто-блакитними прапорами. Десантники з 8 львівської бригади не підозрюючи лихого, підпустили гостей надто близько, а ті раптом почали впритул нищівно їх розстрілювати, у підсумку загинуло близько 30 українських бійців. Одному з них, однак, судилося вижити. Він зумів виповзти з оточення і покликати на допомогу. Щоправда, врятувати побратимів змоги вже не було…
Як виявилося, блокпост захопили новітні яструбки, що насправді були десантниками з Псковської дивізії РФ, а також найманцями з батальйону «Русич», які відомі своєю підкресленою жорстокістю та шовінізмом.
5 вересня до захопленого блок-посту під’їхав взвод батальйону «Айдар» під командуванням тернополянина Андрія Юркевича на прізвисько «Грізлі». У двох автівках розташувалися 32 бійці, в тому числі п’ятеро членів «УНСО». Під’їжджати до блок-посту прийнято повільно, на швидкості не більше 20 км/год, з вимкненими фарами і увімкнутою аварійкою. Саме так і під’їжджали “айдарівці». Востаннє вони були тут буквально напередодні, тож почувалися цілком безпечно.
Назустріч з блок-посту вийшло двоє військових без опізнавальних знаків, тримаючи в руках важкі кулемети «ПК-М». «Хто такіє?», - запитали у прибулих. На що "Грізлі", що сидів у вантажівці поруч з водієм, одразу ж відповів: «Айдар!»
- «Айдар?!», - гучно перепитали переодягнені найманці і одразу ж після цих слів по вантажівці почали стріляти з танків та вогнемета «Шмєль». 12 «айдарівців» загинули на місці, решта отримала тяжкі поранення…
Колишній командир відділення «Айдару» Сергій Сивий (Пандрак) розповідає, що тоді, буквально за лічені години до оголошення перемир’я, у зрадницький спосіб загинули його побратими з УНСО Андрій Атаманчук («Атаман»), Олег Вишневський («Вишня»), Вадим Шалатовський («Хмель») , а брати Дмитро і Володимир Хом’яки і дотепер вважаються зниклими безвісти. Пізніше в одній з російських документалок пан Пандрак побачив, як фанатики з «Русича» знущаються над паспортом та УНСОвським хрестом Андрія "Грізлі". Його на відео також було видно, тоді іще цілого і неушкодженого. Ховали ж його вже з відрізаними ногами та головою…
У іншому кадрі збоченець вирізає емблему «Русича» на щоці полоненого «айдарівця». Далі видно, як знущаються над Дмитром Хом’яком…
Російським збоченцям недовго довелося утримувати захоплений блокпост. Боєць, що вижив після першого обстрілу, викликав на допомогу десантників з 80 бригади, яка розташовувалася за 3 кілометри від місця трагедії. Нападників перебили до ноги. На звільненому блок-посту знайшли обгорілі тіла з розпоротими животами…
«Андрій Юркевич був моїм заступником у відділенні, - згадує Сергій Сивий (Пандрак), - згадую його як справжнього патріота, сміливого і незламного. Свого часу він безперервно цілих 5 місяців провів на Майдані. На фронті опинився вже в травні, одним із перших, лишивши вдома дружину з дитиною». Окрім братів Хом’яків, кожен з загиблих виховував по двоє дітей, які відтепер зосталися сиротами. Їх родини, на жаль, і дотепер не отримали допомоги від держави. За ініціативи побратимів-айдарівців, їм виділили по 10 тисяч гривень допомоги. Зараз спільно із спілкою учасників бойових дій та АТО «УВО» вони ж займаються виготовленням та встановленням пам’ятників на могилах. 
5 вересня, на роковини трагедії зведена команда УНСО-Захід з Рівненщини та Волині вирушить до Тернополя на панахиду і встановлення пам’ятників на могилах Андрія Юркевича і його луганського побратима Федора Федоровича, мати якого попросила поховати сина поруч з командиром Андрієм Юркевичем на Тернопільщині, аби над його могилою не поглумилися негідники, яких на Донбасі і по цей день не бракує… 
Трагедія під Щастям – лише один з красномовних епізодів того, що насправді діється на фронтах війни. Справжня російсько-українська війна, на якій ворог задіює найпотужнішу зброю і найзвиродніліших вояків, за якими давно плаче, щонайменше, психіатрична клініка. Обличчя загиблих героїв краще за будь-що свідчать, чого варта та братня дружба, міф про яку дехто продовжує нав’язувати українцям і дотепер…
Максим КОЛОМИС  

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.