Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
22
вересня
Випуск
№ 1338 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Новини України [Випуск № 953]

Бій биків

Ну що, панове, як вам черговий бій биків? Я в восхіщеніі! Королєва в восхіщеніі! (с) Шкода тільки, що фоток малувато і відео. Взагалі ж — Шуфрич і Луценко молодці. Свою місію розважання народу виконали на всі сто. Бо якщо проблеми з хлібом народ ще якось переживе, то видовища — ето наше всьо!

Володимир Йадороб, infocorn.org.ua

Загалом, Луцик сам напросився. Заговорив про «чоловічу розмову» - будь добрий вигрібати. Але, як виявилося, відповідати за свої слова Юра не дуже хотів. Бо Шуфрич — це далеко не стюардеса і навіть не Льончєг Космос. Шуфрик — він спарцмєн і може якщо і не з лука застрелити, то щонайменше панкратіону «прийоми смертоносні» (с) показати.

І коли Юра кричить, що Шуфрик ховається за депутатською недоторканістю, то звучить це дуже мляво і непереконливо. Бо якщо тебе образили як мужик мужика — дай здачі. А якщо дати здачі боїшся через якусь там недоторканість — значить, і не мужик ти зовсім, а перш за все чиновник. Тим більше, після бою махати руками (в бою ховаючись за охоронцями), обзиваючи кривдника «чмом» - можуть тільки, звиняйте, послідні сцикуни.

Коротше, карма догнала Луценка і дала йому добрячого копня під зад. З чим ми його, звісно, вітаємо з нагоди ювілею. Скаржитися нема чого — коли Юра товк Черновецького чи місив персонал франкфуртського аеропорту, він ходив гордий, як гусак. А тут здувся і забздів. «І думал Буткеев, мне челюсть круша — и жить хорошо, и жизнь хороша!» (с).

А загалом Шуфрич щось дуже вже розходився. То він Гелетея на поєдинки викликає, то Льовочкіну б’є писок, то тепер Луцику. І це попри те, що паралельно він бере активну участь у боях у парламенті. А карма — це така штука, якій пофіг, Луценко чи Шуфрич, міністр чи депутат. Вона рано чи пізно люлєй відвалить усім, згідно зі списком індивідуальних заслуг, нікого не обділить. І на кожного нарваного Шуфрича знайдеться свій паяльник зі зворотною різьбою.

А як вам цікаві подробиці лотерейної діяльності трьох відомих БЮТівців, розказані їхнім колегою по фракції? Не знаю, чи настільки там все кримінально, як каже Яценко, але завдяки його словам спіймався на брехні ще один учасник «справи педофілів» - Терьохін. Він у свій час заявляв, що Уколова знать не знає, і що ледь не вперше його бачить. Аж тут виявляється, що у них спільний бізнес. Тож тепер і цей спалився на брехні. Останній з них.

P.S. Українська Гельсінська спілка з захисту прав людини оголосила найзначніших порушників прав людини - лауреатів Всеукраїнської антипремії правозахисників «Будяк року - 2009». «Будяк року» - це премія, яка вручається за «видатні» порушення прав людини.

Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко отримав антипремію «За систематичні порушення прав людини». За словами В.Чемериса, це обумовлено тим, що впродовж 2009 року МВС порушувало презумпцію невинності громадян, а також без рішення суду і достатніх підстав перешкоджало мирним зборам.

«За брутальне порушення прав на охорону здоров’я» антипремію присудили міському голові Харкова Михайлу Добкіну, який, як відзначив А.Бущенко, ліквідовував протитуберкульозний стаціонар. У результаті цього Харків залишився без єдиного стаціонару для хворих туберкульозом.

Крім того, Сіверськодонецька міська рада отримала «будяк» «За порушення екологічних прав», а одеський міський голова Едуард Гурвіц - «За систематичні перешкоджання в проведенні мирних зборів».

За словами організаторів антипремії, сухі гілки будяка разом з дипломами як нагорода будуть відправлені лауреатам поштою.

 

Демократія — це не Тимошенко

«Істина і справедливість, - писав Арістотель, - за своєю природою сильніші від своїх протилежностей». Отже, перманентні поразки істини і справедливості у ході виборчої кампанії в Україні можуть свідчити лише про одне: про звичайну природу речей не йдеться.

Олег Проценко, “УП”

Задзеркалля політичних технологій, маніпуляцій і неправди - ось той життєвий простір, в якому процвітають найуспішніші кандидати на посаду глави держави.

Є випадки кумедно-повчальні, такі як пан Противсіх. Є просто кумедні. Такі як Яценюк. Арсеній Петрович, наприклад, так завзято розпочав передвиборчу кампанію свого Я, що не спромігся чітко сформулювати свого бачення ще чогось, окрім себе самого.

Українці вже тривалий час спостерігають його портрети на біл-бордах у найрізноманітніших ракурсах. І, власне, виглядає так, що це і є не лише форма, а й зміст його кандидатури. Відтак напрошується висновок, що буде потім?... На 17 січня у Яценюка залишиться тільки один ракурс. І дай, Боже, щоб це була просто потилиця...

А є випадки й досконалі. Ще б пак, вона над цим найбільше працює. Можна припустити, що не випадково корпоративний колір Тимошенко білий, не випадково подарували Юлії Володимирівні білого тигра. Темнота, яку сіє і вирощує навколо себе Тимошенко, вимагає висококласного маркування власних сил, та й чорну кішку шукати у темній кімнаті було б неможливо.

Темнота у державній статистиці, яку запроваджував і відстоював уряд, темнота щодо правдивих конституційних позицій БЮТ, темнота щодо цільового призначення «грипозного мільярду», темнота у газових відносинах двох країн (даруйте, правильніше буде сказати двох прем’єрів), темнота, зрештою, у всьому, що стосується бодай якоїсь визначеності у самої Тимошенко і навколо неї.

У цьому відношенні добре Яценюку: політичне мистецтво візуалізації образу, врешті-решт, ні до чого не зобов’язує. Мовляв, подобається більше портрет інфанти Маргарити роботи Веласкеса, то не голосуй за портрет Арсенія Петровича.

Інша справа з Тимошенко, бо вона таки працює, тобто діє. Можливо, це єдиний допоки випадок в українській історії, коли бездіяльність була б більш бажаною та очікуваною, аніж рішучі кроки. Чому? А тому що ці кроки мають не те що ленінський ритм, «крок вперед, два кроки назад», а просто-таки Попандополівське «разбегусь в разные стороны».

Чергове підтвердження такої всебічної орієнтації Тимошенко нещодавно було продемонстроване прес-службою Кабінету Міністрів. Йдеться про заяву Генерального секретаря ЄНП Антоніо Лопес-Істуріса на Конгресі ЄНП в Бонні.

На перший погляд, банальна маніпуляція з виступом європейського політика. З огляду на обридливе ставлення українського суспільства до всіх кандидатів в цілому, то той-таки Василь Васильович так само міг би розповсюдити прес-реліз, стверджуючи, що європейці закликають український народ підтримати його заклик йти вперед і покінчити з нинішньою корумпованою, непрофесійною владою в Україні.

У контексті саме Тимошенко цей міжнародний інцидент характерний з інших причин. По-перше, ми в черговий раз побачили наявність авторитарних ноток у пропаганді Тимошенко. Тобто коли окрема особа та її воля підміняють значно змістовніші поняття, заступають собою певні (в даному випадку політичні і світоглядні) цінності.

Спершу Юлія Володимирівна видає себе не більше не менше як за Україну, граючись займенниками, далі підміняє собою ні багато ні мало - саму демократію.

По-друге, жодного сумніву немає в тому, що це реверанс у бік проєвропейського електорату, оскільки давно відомо, що Тимошенко політично підпирається Москвою, а обмовка за Фрейдом пана Олійника нещодавно в черговий раз привернула увагу до цього факту.

Отже, слід було якомога швидше «заспокоїти» і дати відповідний сигнал іншій частині потенційного електорату. На такому маятнику властиво і тримається Тимошенко, її виборча кампанія, її діяльність як посадовця і політика.

Звісно, європейців не так легко провести. Вони виходять з того, що демократія, хоч і є надбанням європейської історії та політичного досвіду, одночасно є цінністю універсальною.

Саме на цій універсальності базується інтерес Європи, решти світу, і окремо ЄНП до української ситуації та до майбутнього нашої держави. А демократія - це ще й діалог, який треба вміти провести (так принаймні характеризував її Авраам Лінкольн).

А тепер зважте на якість діалогу, в якому бере участь Тимошенко. Переконаний, що ті ж таки європейці дуже добре пам’ятають його початок. Вони вимагали визначеності, чітких позицій. А на той час, у 2006 році, виходячи, як завжди, з відповідної сьогочасної кон’юнктури, Тимошенко вважала за потрібне виголошувати зовсім протилежні речі.

Беручись інтенсивно за курс на інтеграцію до європейських політичних об’єднань, Юлія Володимирівна вказувала наліво і закликала «рухатися у напрямку до Соцінтерну».

27 травня 2006 року на з’їзді БЮТ Тимошенко заявляла: «Ми - сильна європейська політична сила. Ми обов’язково будемо членами міжнародних партійних об’єднань. Ми будемо дивитися у бік Соцінтерну, тому що сьогодні це найбільш суттєва і найбільш популярна політика в світі». Дарма, що лідер Партії європейських соціалістів Марек Сівец називав програму БЮТ «некоректною та розпливчастою».

Сьогодні далекий відголосок соціалістичних мрій Тимошенко знайшов відображення в програмі кандидата хіба що запозиченим гаслом українських соціалістів Олександра Мороза - «побудуємо Європу в Україні».

Натомість, домінує в нинішній програмі правий духовно-культурний аспект. Перша частина програми Тимошенко дуже нагадує Віктора Андрійовича, зрештою як і її бажання «освоїти» ЄНП.

Один київський чиновник якось сказав, що тільки дурень не міняє свою позицію. Тимошенко змінює її дуже часто. Ну що ж, добре що вона хоча б присутністю своєї партії в європейських структурах долучилася до процесу інтеграції України до європейського світу. Дякуємо!

А відтак у всій цій історії з самопроголошенням Тимошенко її підтримки з боку ЄНП нас має цікавити лише той факт, що невизначеність і непрогнозованість її орієнтацій та політичних позицій є вкрай важким тягарем для суспільства, історичний і цивілізаційний вибір якого раз-по-раз збивають на манівці політтехнологічним шарлатанством.

Якщо вибір зроблено, то й поводитися слід по-європейськи. Блудити європейською підтримкою - річ абсолютно зайва. Європа підтримувала і буде підтримувати українську демократію. Але демократія - це не Тимошенко.

 

Одному з кандидатів не знайшлося пари для дебатів

Центральна виборча комісія визначила порядок участі кандидатів у президенти в теледебатах.

За результатами жеребкування, 4 січня 2010 року в теледебатах візьмуть участь Юрій Костенко та Сергій Тігіпко.

5 січня в дебатах візьмуть участь Анатолій Гриценко та Олександр Пабат, 11 січня - Людмила Супрун та Інна Богословська, 12 січня - Олександр Мороз та Олег Тягнибок.

13 січня на екрані дебатуватимуть Петро Симоненко і Олег Рябоконь.

14 січня в прямому ефірі виступить Олег Ратушняк (йому пари не дісталося, оскільки в дебатах беруть участь 13 кандидатів).

15 січня відбудуться дебати між Михайлом Бродським та Василем Противсіх.

Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, Арсеній Яценюк і Володимир Литвин від участі в теледебатах відмовилися.

Теледебати будуть проходити на каналі Перший національний з 19:45 до 20:45.

«Українська правда»

 

Тимошенко тринькає держбюджет на свої вибори

Віктор Янукович обвинувачує Юлію Тимошенко у використанні бюджетних коштів на проведення виборчої кампанії. Про це він сказав журналістам у Миколаєві у вівторок, повідомляє Інтерфакс-Україна.

На думку Януковича, небажання уряду направляти в парламент проект держбюджету на 2010 рік пов’язано з наміром використовувати бюджетні кошти вручну, у тому числі на проведення виборчої кампанії.

«Це пов’язано з тим, що уряд не хоче прозоро використовувати гроші платників податків...Якщо подивитися, як проводиться виборча кампанія, ми побачимо, що сьогодні Прем’єр-міністр проводить свої PR-акції тільки за рахунок бюджету», - заявив він.

Крім того, Янукович нагадав, що уряд так і не відзвітував про виконання держбюджету в 2009 році. За його словами, бюджетні кошти також були використані непрозоро.

«Вони (уряд ) практично весь цей рік його (державний бюджет 2009) використовували на свій розсуд, порушуючи закони України, Конституцію, без узгодження з Верховною Радою використовували бюджетні кошти», - сказав Янукович.

Як повідомлялося, перший віце-прем’єр Олександр Турчинов заявив, що уряд не внесе в парламент змінений проект держбюджету на 2010 рік, поки не одержить до нього пропозицій по його зміні від Верховної Ради.

 

Хто замінить Фірташа?

Оточення Прем’єра Юлії Тимошенко опрацьовує питання щодо залучення компанії «Ітера» як газового посередника.

Як заявив представник Президента Віктора Ющенка з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський, це робиться всупереч позиції керівників «Нафтогазу».

«Тимошенко формує умови для запровадження посередницьких тіньових схем на внутрішньому і зовнішньому ринках газу», - йдеться у повідомленні прес-служби Ющенка.

За інформацією Соколовського, за участі внутрішнього посередника - «Газпромзбут Україна» готуються схеми із перепродажу вже оплаченого газу, який розміщений в українських газових сховищах.

«Газпромзбут Україна» планує купувати газ в українських ПГС за цінами четвертого кварталу 2009 року - 200-208 доларів за тисячу кубометрів, а продавати - українським підприємствам за цінами наступного року 300 - 330 доларів», - йдеться у повідомленні.

«Мабуть, саме для таких тіньових схем, без найменшого державного інтересу, і була запроваджена на український внутрішній ринок ця 100% дочірня компанія «Газпрому» за домовленостями Тимошенко і Путіна», - пояснив Соколовський.

Коментуючи повідомлення про початок поставок туркменського газу до Китаю, він наголосив, що цей факт розвіяв міф урядів Тимошенко і Януковича про те, що Туркменістан, начебто, зобов’язаний поставляти свій газ тільки в Росію.

«Якби уряд реалізував домовленості Президента з керівництвом Туркменістану щодо прямих поставок газу, то й Україна вже сьогодні могла б отримувати туркменський газ за істотно нижчими ринковими цінами, ніж російські», - підкреслив Соколовський.

Крім того, він заявив, що найбільшою загрозою для енергобезпеки України за підсумками 2009 року є фінансовий стан «Нафтогазу».

«Величезна загроза - це стан «Нафтогазу», заборгованість якого становить понад 3 млрд. доларів», - сказав представник Президента в інтерв’ю дніпропетровським ЗМІ, повідомляє прес-служба глави держави. «Український газовий сектор з середини 2002 року фактично не реформується», - заявив Соколовський.

«Треба мати абсолютну відповідальність, що український газовий сектор і за ціновою політикою, і за взаємними зобов’язаннями постачальника і споживача, і за нормативно-правовою базою функціонує за принципами, запровадженими ще у ті часи», - зазначив він.

«Економічна правда»

 

Щаслива нація

Нарізаючи тупим до неможливості ножем скибочки лимону, я подумала: мабуть, якщо б в комп’ютері була програма для загострення кухонних ножів, мій чоловік їх би таки наточив.

Наталка Пастухова, для “УП”

Утім, так і в політиці: якби нинішні політики мали би програму кращого життя - ми би жили інакше. Натомість ми намагаємося розчавити нестерпно закислі мізки нашої свідомості, вірячи в те, що це не Вони на нас тиснуть - а просто ми надто пручаємося. І ми щасливі.

Ми розуміємо, що всі політики однакові, і не розуміємо головного - що ми такі самі. Просто ми з ними знаходимося в різних умовах. А поміняй місцями будь-кого з народу із тим, хто ссе цицьку державної кормушки - і вже за пару днів стане зрозуміло, що народ не кращий за своїх правителів.

Ми тут, унизу держави, жаліємося: влада паршива, уряд зажрався, опозиція - гнила.

А ми бідні-нещасні. Усе це брехня. Ми щасливі, бо не маємо вибору. Тільки в нас його ніхто не забирав. Ми його просто ігноруємо.

Ми - політичні наркомани. Знаємо, що це все фігня, що потім буде погано, але все одно приймаємо дозу передвиборчої агітації і віримо в те, що цей кайф і є справжнє життя.

Та вибори закінчаться і почнеться стандартна ломка. До нових виборів. До нової дози. Та чи довго так протягнемо - невідомо. А хіба ми хочемо це знати?

Ми щасливі. Бо встигаємо помріяти перед тим, як в черговий раз упасти обличчям у багнюку. З якої чомусь не надто поспішаємо вилазити. Чекаємо. Коли прийде добрий дядя чи працьовита тьотя і нас звідти витягне.

Нам не потрібні лідери. Нам не потрібні вожді. Нам вистачає клоунів. Ми щасливі. Бо сміємося з того, що обираємо лицедіїв. Вони танцюють, б’ються, співають - а ми дивимося і радіємо з того, що наш улюбленець придумав новенький прикол, чим можна нас ще повеселити.

Підняти зарплату - будь-ласка, зробити доступною медицину - залюбки, посадити в тюрми злодіїв - без проблем. І нам вже добре, бо про нас дбають. А чи зроблять вони все це - нас не цікавить, бо після виборів це вже нас не стосується.

Будь-які ідеї кращого життя, «одягнені» нашими політиками у слова передвиборної агітації, втрачають сенс. Для всіх. Нас не турбує, що робиться. Нам треба знати, що нам ще пообіцяють. І ми знатимемо це, бо у нас найвільніша преса.

Добре, що лайно у нас безкоштовне. І це - найпопулярніша валюта для наших політиків, коли настає час розплачуватися з народом. Погодьтеся, це справедливо. Адже це вторинний продукт. Політики беруть від нас найкраще, бо вони цього гідні, і повертають нам природну відповідь.

Ця валюта скрізь - але найбільше її в пресі і ток-шоу. Адже ми так любимо ці словесні мордобійки! Ось де курс лайна перевищує навіть курси валют найпотужніших держав. А ми щасливі.

Ми робимо вигляд, що не можемо з’ясувати - куди нам іти - до НАТО чи до Росії. А насправді нам все одно. Більше того, ми не хочемо рухатися нікуди, доки не нагодуємо сім’ю, не заплатимо комунальні послуги, не купимо пральну машинку чи не поставимо на могилці рідним пам’ятника.

І ми щасливі, що цією важливою проблемою, куди країні йти, переймаються ті, кому вже не треба думати про наші проблеми. Ті, кого не хвилює нинішній геноцид, а більше турбують минулі голодомори.

Ми багато чого не знаємо в цьому житті. І тому щасливі. Ми не знаємо, чому зникли таргани і горобці і чия черга наступна. Ми не знаємо, чому хворіють наші діти - ми суємо їм у руки мобілки, а потім дивуємося, чого це в них у такому юному віці голова болить, серце не витримує навантаження звичайного уроку фізичного виховання.

Ми радіємо, що можемо з ними завжди зв’язатися, і не помічаємо, як втрачаємо з ними зв’язок назавжди.

Наші діти не віднімають мобільних телефонів від вух і добами сидять біля моніторів комп’ютерів. Вони поїдають концентровану емульгаторну модифіковану фігню і щодня, щохвилини втрачають сили, здоров’я, надію.

А країна втрачає націю. Нам обіцяють, що ми будемо їсти нормальну їжу, а самі знищують українське село.

У нашій країні слово «селянин» уже давно стало синонімом слову жебрак. А ми щасливі, бо їх, селян, залишилося не так вже й багато, а нас, міських дармоїдів, набагато більше.

Це не ми, а вони встають вдосвіта нагодувати корову, видоїти та віддати за безцінь спекулянтам молоко, виорати землю та посадити хоч якоїсь картопельки.

Це вони живуть у напівзруйнованих будиночках, що опалюють дровами, носять воду з криниць. Це від них ми в маршрутках крутимо носа, бо нам, місцянам, не подобається запах брудного загниваючого села.

І ми не помічаємо, що це наш з вами запах - запах гнилого суспільства, де більше цінується паперова бюрократія, аніж чесний трудар.

Це в наших містах безробітних більше, аніж тих, хто хоче працювати. У нас багато роботи. Але ми не хочемо за неї братися. Бо ми щасливі з того, що можемо поплакатися на свою тяжку долю. Ми йдемо вчитися не туди, де отримаємо професію для життя, а туди, де штампують престижних безробітних.

Це у нас стоять пусті новобудови, бо будівельна фірма не зі всіма поділилася. А молоді сім’ї, не маючи де жити, беруть у держави гроші за дитину і віддають її в державні сиротинці.

Це наша країна займає одне з перших місць з корупції у світі. І ми щасливі. Бо принаймні хоч щось нам вдається зробити по-справжньому щиро. Ми всі корупціонери. Ми даємо хабарі та проходимо з чорного ходу, ми віримо брехні і самі брешемо.

Ми порушуємо правила дорожнього руху і гинемо від знахабнілих водіїв. Ми купуємо прострочені продукти і не повертаємо їх у магазини. Ми не віримо у власні можливості - і це наша найбільша проблема.

Хоча ні, в нас проблем немає. Ми щасливі. Бо можемо допомогти нашим можновладцям експериментувати з ідеями, не боячись жодних наслідків. Ми гарний дослідний матеріал - пасивні, але майданоспроможні, розумні, але надто ліниві, щасливі і ... просто щасливі.


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.