Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
19
листопада
Випуск
№ 1346 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Україні треба протриматися до виборів чергового президента США [Випуск № 1231]

У Білому домі добігає кінця друга каденція Барака Обами – найслабшого президента США після Другої світової війни. Принаймні так його характеризує журнал Forbes. Європа не входила до пріоритетів зовнішньої політики «слабкого» президента. Сполучені Штати почали втрачати колишні позиції у Східній Європі і на Кавказі, «відпустили» у вільне плавання Туреччину. Якоюсь мірою це спокусило Путіна й заохочує його агресивність щодо України та наших сусідів. На вулицях західноєвропейських міст не почуєте нічого іншого, окрім: "У всьому винна Америка, вони всюди пхають свого носа". Відсутність Вашингтона у Європі вмить була заповнена російською пропагандою й інтересами місцевих політичних еліт, які нарешті посунули звідси "вусьомувинного" Дядька Сема. Американська "слабкість" ускладнилася: наполегливими намірами Великої Британії абстрагуватися від континентальних проблем, традиційним бажанням Франції не впускати сюди нікого зайвого; прагненням Німеччини вперше після 1945 року заявитися на роль самодостатнього лідера всієї Європи. Берлін намагається самоствердитися на російсько-українському конфлікті. Ми виявилися прекрасним тренувальним стендом для того, аби Європейський Союз на чолі з Німеччиною доводив свою спроможність. Особливо в часи грецького ляпасу. Для Берліна й Парижа це ще й нагода реабілітуватися за вторинну роль у вирішенні балканської кризи в 1990-х, що відбувалося під керівництвом президента Клінтона. Якби не рішучість натовської коаліції, за кілька років війна на Балканах могла б перерости в глобальне протистояння, адже 2000 року президентом Росії став ставленик КГБ Володимир Путін. Для вирішення своїх завдань провідні держави ЄС жертвують Україною, що відіграє для них роль другої-третьої черги буферного поясу з Росією. У період розпаду СРСР і Варшавського блоку ще незміцніла Німеччина, спершись на американське плече, відгородилася від Росії східноєвропейським бар'єром. Наші західні сусіди й прибалти отримали можливість швидко інтегруватися до ЄС і НАТО. Колишній шведський дипломат Генрік Лільєгрен стверджує: Франція була єдиним потужним континентальним гравцем, який виступав проти розширення Європейського Союзу й НАТО на Схід. Бо в цьому вбачалося збільшення ваги Німеччини та посилення впливу Сполучених Штатів у Європі. Нині проти суперечок із Москвою щодо розширення ЄС, а особливо НАТО, вже не лише Франція, а й Німеччина. Позиція цих держав була визначальною на фатальному для України Бухарестському саміті НАТО 2008-го. А рік тому, скориставшись низьким інтересом Обами до України, Меркель та Олланд замінили "женевський" переговорний формат "нормандським". Німеччина й Франція поспішають приспати конфлікт на Донбасі до обрання нового президента США. Задля цього нас намагатимуться загнати назад до сфери особливих геополітичних інтересів Москви. Аби не дратувати її. Це – найпростіший і найшвидший шлях владнання російсько-української проблеми для Європи. Ймовірний результат наступних президентських виборів у Франції 2017 року й упевнене політичне становище Меркель у Німеччині підказують: єдина змінна, що може покращити зовнішньополітичні обставини для України, – це вибори наступного президента США, який набуде повноважень у січні 2017-го. Виглядає так, що хто б не переміг від демократів чи республіканців, політика Вашингтона щодо Східної Європи й України стане значно дієвішою. Тобто розв'язання конфлікту на Донбасі відбуватиметься не лише за рахунок поступок України. Також варто пам'ятати, що в мить загострення взаємин між ключовими гравцями на якийсь час прочиняються вікна можливостей для дрібніших суб'єктів. Але треба опинитися в той час у правильному місці, бути активним й обрати собі правильну роль, що поєднає твої інтереси з потребами союзників. У 1990-х розширення ЄС і НАТО на Схід стало можливим завдяки ситуативному збігові інтересів США, Німеччини, Скандинавських країн і нових держав колишнього радянського табору. Зараз сильна й суверенна Україна стає спільним інтересом для наших найближчих сусідів, а особливо держав Балтії, Польщі, Молдови, Грузії, Румунії і Болгарії. Без нас неможливий повноцінний пояс безпеки навколо Росії. Дієвим каталізатором процесу його формування можуть стати лише Сполучені Штати з новим президентом, який прагнутиме повернути визначальну присутність Вашингтона на західних рубежах Росії. До цього часу Україна має протриматися, встановити межу дозволеного й не відступати за неї. Зокрема, треба жорстко відкидати будь-які спроби нав'язувати нам текст Конституції ззовні – чи то із Заходу, чи то зі Сходу.
Михайло БАСАРАБ

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.