Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
14
серпня
Випуск
№ 1332 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Героїчні спогади: Як рівняни торік взяли штурмом Савур-Могилу [Випуск № 1230]

Герої батальйону «Колос» у серпні минулого року змінили хід війни на Донбасі. Про них відомо небагато, адже бійці цього спецпідрозділу не люблять зайвої уваги. Мобілізовані добровольці з Рівненської і Волинської областей, не шкодуючи себе, виграли однин з історичних боїв, атакуючи вчетверо більші сили противника. Батальйон спецпризначення 51 окремої механізованої бригади «Колос» був основною ударною силою під час штурму Савур-Могили. Напередодні 28 липня 2014 року бійці отримали наказ знятися з блокпостів та зайняти оборону на кургані, що на той час мав бути вже «зачищеним» від ворожих сил. 380 воїнів-піхотинців і артилеристів рушили в марш. Коли розвідувальний підрозділ близько 10 ранку наблизився до Савур-Могили, з боку селища Первомайськ, то в біноклі побачили, що на двох висотках є прапори «ДНР», а бойовики нам нахабно махають руками, - пригадав командир відділення з позивним «06-ий». – Саме там невдовзі зав’язався перший бій. Було зрозуміло – гору спочатку потрібно звільнити від терористичних сил, а вже потім займати оборону. А ворог тим часом почав бити зі ствольної артилерії і мінометів по колоні української техніки, що зупинилася на підходах до кургану. Потім на переріз нашим військовим виїхали УАЗик і КАМАЗ з проросійськими найманцями. У перше «командирське» авто бійці «Колоса» поцілили з гранатомету. Водій вантажівки, що йшла слідом, вирішив не випробовувати долю і КАМАЗ зник з поля бою. - Тоді ми з УАЗика взяли двох найманців з Харкова і російського офіцера. Підполковника РФ поранило в руку. Він розповідав нам «казки» про те, що він ополченець, шахтар і таке інше. Але, зрештою, зізнався, що кадровий російський військовий, і ми передали його нашим спецслужбам, - додав «06-тий». На штурм пішли о 21:00. Спочатку по об’єкту «відпрацювала» артилерія, далі двома групами з технікою без світла наші хлопці піднялися на гору. Билися рішуче, не шкодували себе, аби вибити ворога із вигідної позиції. Але територію музейного комплексу вони знали погано, в темряві рухатися було важко, а противник ховався у бетонній кімнаті під стелою та користувався тактичними перевагами кургану. Вже після 4 ранку, на світанку ворожі снайпери почали добряче дошкуляти бійцям АТО тож вони вимушені були відступити. Зайнявши позиції поблизу селища Петровське, в «Колосі» розробляли новий план захоплення Савур-Могили. Тоді батальйон очолив підполковник Микола Капінос з позивним «Нептун». Підрозділи батальйону зайняли позиції на ключових підступах до кургану, а штурмові групи мізкували, як звідтіля вибити ворога. - Парадокс, але, здається, російські війська добре прорахували наші дії – з усіх можливих інтернет-ресурсів знищили фото, відео і схеми будівель музейного комплексу на кургані. Ми нічого путнього не знайшли, окрім так званих супутникових знімків, - доповнив боєць-зв’язківець з позивним «Дикий». – Тому розвідку проводили, як то кажуть, боєм. 01 серпня штурмові групи знову пішли в атаку, але піхота мало що могла протиставити щільному ворожому вогню. Бійці колегіально розробили новий план – «викурити» бойовиків з укріплень. Ідея була дуже проста – бити в одну точку, де під час бою було помічено найбільше скупчення ворога - по музейній кімнаті, що була під стелою. 03 серпня одночасно почали гатити танки і самохідна артилерія батальйону «Колос». Бетонна конструкція не витримала і завалилася. - Вже коли ми зачистили Савур-Могилу, то побачили, що в тій будівлі 80 на 120 метрів загинуло щонайменше 300 бойовиків, більшість з яких були кавказької зовнішності, - уточнив механік-водій БМП-2 з позивним «Бєшений». Станом на 01 серпня тактична перевага була вже на боці батальйону спецпризначення 51-ї бригади. Снайпери і ворожа артилерія, які били по наших позиціях безперестанку, звичайно дошкуляли, але Савур-Могила переставала бути такою ж неприступною, як раніше. - Ми скористалися своєю перевагою. «Колос» сформував з добровольців одну штурмову групу, своїх штурмовиків виставив батальйон 25 окремої повітряно-десантної бригади, а бійці 3 полку спецпризначення вирушили зачищати ті населені пункти, звідки били артилерія і снайпери російсько-терористичних військ, - розповів комбат «Нептун» підполковник Микола Капінос. Савур-Могила на той час була «найгарячішою» точкою на мапі АТО. Загалом, у штурмі брали участь до 80 бійців зведеного батальйону 51-ї бригади, зведеного батальйону 25-ї окремої аеромобільної бригади і групи Темура Юлдашева на прізвисько «Тренер». Бійці пригадують, що навіть один генерал і полковник пішли добровольцями. Між іншим, тим генералом виявився генерал-майор В’ячеслав Назаркін, який нині обіймає посаду заступника командувача військ оперативного командування «Захід». - Така вже злість була у всіх, ми дуже хотіли якнайшвидше взяти ту Савур-Могилу. Але, як завжди, чогось не вистачало – то координації, то боєприпасів. А генерал Назаркін, який з нами під обстрілами на виїзному командному пункті був, просто сходу «наступав на горло» озброєнцям, щоб підвозили боєприпаси, витягував нам у підмогу артилерійський резерв і не давав падати духом бійцям. Там ми побачили, що в бою і генерал, і солдат разом в одному окопі ховаються від мін, разом йдуть в атаку, п'ють з однієї фляги і курять одну цигарку….,- пригадав «Дикий». Отож, бійці разом з командирами розробили спільний успішний план штурму, кожному роз'яснили роль в бою — як саме будуть діяти, які завдання стоятимуть перед кожною групою. Люди, за словами комбата «Нептуна», побачили, послухали, зрозуміли і виконали… Як розповідає «06-тий», сьогодні ті події здаються якимось сном, але він пам'ятає цей останній штурм дуже детально. Багато людей полягло під тою горою до штурму, і вже після нього. Ворог бився запекло, до останнього. Наші хлопці заходили з двох боків двома групами Спочатку найбільше «перепало» десантникам з 25-ки. Вони вимушені були відступити, і бій зазнав би невдачі, якби командир не підняв своїх хлопців і не повів їх в атаку знову. Дії штурмовиків «Колоса» прикривав Т-64, який цілив в добре захищені позиції кулеметників. Вже на 40-й хвилині бою «06-го», який командував штурмовою групою від 51-ї бригади, поранило в ногу. Але перейматися пораненням часу не було, в тому бою, хто міг тримати зброю - залишалися в строю. Кожен знав, що на його місце нікому ставати, а без вогневої підтримки хлопці загинуть. БПМ «Бєшеного» навіть гусеницю згубила, але з бою так і не вийшла. Там, у пеклі бою, геройськи загинув старший лейтенант Валентин Пріхід, який пожертвував своїм життям, аби врятувати бойових товаришів. 1 годину 20 хвилин бою тягнулися цілу вічність. Сили ворога слабшали, постріли поступово вщухали, а обидві групи, 51-ї і 25-ї бригад, зімкнулися, що символізувало завершення принаймні цього штурму. Коли озирнулися – жахнулися: бойовики в чотири рази переважали сили українців. Але ні вигідна оборонна позиція, ні перевага в силі не допомогли бандформуванням відбитися від українських захисників. - Перевести подих не було й хвилини – ми одразу ж почали займати оборону. Надали допомогу пораненим. Нас крила ворожа артилерія, і не важко було передбачити, що противник намагатиметься відбити курган назад, - говорить «Бєшений». 14 бійців і один танк батальйону спецпризначення «Колос» 51-ї окремої механізованої бригади тримали оборону на Савур-Могилі аж до 19 серпня. Вони героїчно відбивали атаки противника. Наступного дня воїни одного із підрозділів «Колоса» неподалік кургану навіть знищили начальника розвідки ДНР «Лиса». А в одному з боїв з оборонної позиції наш старенький Т-64 дав відсіч аж 7 атакуючим Т-72.
Інтернет-сайт "ВСЕ"

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.