Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
18
червня
Випуск
№ 1324 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Блиск і ницість кремлівського карлика [Випуск № 1222]

Ідея написати цю статтю виникла після прочитання доволі пізнавального інтерв’ю з колишнім радянським розвідником Юрієм Швецем, який замолоду навчався в інституті КГБ разом з чинним президентом Росії. Після закінчення навчання якийсь час під прикриттям працював у Сполучених Штатах, збираючи і аналізуючи інформацію про можливість ядерної атаки на СРСР.
У 1990 році Швець покидає службу і відтоді займається фінансовою аналітикою для компаній, які планують вести багатомільйонний бізнес на пост-радянських теренах. Оригінал інтерв’ю виявився надто довгим, тому я вирішив виокремити найбільш значущі моменти і без купюр подати їх на розсуд читачів. Вашій увазі перша частина цієї роботи.

Про Путіна

Свого колишнього одногрупника, а нині чинного Президента Росії пан Швець характеризує, як людину  зі здібностями нижче середнього. 
Під час навчання курсанти впродовж року змушені були безвилазно проживати на закритому об’єкті посеред лісу. Увесь цей час за ними пильно стежили спеціально закріплені люди, які ретельно аналізували психологічний і інтелектуальний потенціал кожного. 
Тих, чиї характеристики виявлялися невідповідними, на роботу за кордон не відправляли, залишаючи в СРСР. Тут вони головним чином «розгрібали» численні доноси на неблагонадійних студентів та професорів. 
Серед однокурсників Путін мав прізвиська «окурок» і «руда моль». Окрім посередніх інтелектуальних здібностей, у нього відзначали наявність численних комплексів, пов’язаних головним чином з його низьким зростом.
 Іноземна контррозвідка таких швидко виявляла і перевербовувала.  А тому після закінчення інституту майбутнього очільника Росії призначили всього лише куратором КГБ по Ленінграду і Ленінградській області. 
У 1985 р. амбітного випускника все таки переводять на роботу в Німецьку демократичну республіку. Головним чином тому, що автономної резидентури КГБ там ніколи не було.  Відповідні обов’язки пречудово виконували місцеві агенти, які про усе доповідали на пряму у Москву. Достатньо було  їм просто не заважати.
Те, що саме Путін через 15 років опинився біля керма Росії, Швець пояснює встояною радянською традицією. Після смерті Сталіна генеральними секретарями там призначали виключно керованих маріонеток, чиїм завданням було гарантувати безпеку і гроші як попередникам, так і решті «серйозних людей», які своїх імен ніколи не афішували. 

Про можливість «палацового перевороту»

Бізнес кремлівських еліт неабияк страждає через санкції і ні Крим, ні Донбас їм зовсім не потрібен. Стратегічний конфлікт сучасної Росії – це конфлікт між прагненням Путіна правити до смерті і об’єктивними проблемами нормального розвитку країни. 
Пристрасті простих росіян  нині неабияк розпалені пропагандою, а тому еліти, які майже усі є вихідцями з КГБ, панічно бояться народного бунту, безглуздого і безжалісного, в ході якого їх просто почнуть вішати на стовпах, як це було у 1956 р. під час антирадянського повстання у Будапешті.

Чи натисне Путін «ядерну» кнопку?

Щоб почати ядерну війну, необхідно завдати першого удару, який знищить максимальну кількість ракет наземного базування супротивника, а потім, коли у відповідь полетить решта ракет, їх треба збити за допомогою власних засобів протиракетної оборони. 
Російські ракети не мають необхідної точності. Вони здатні змести з лиця землі велике місто, скажімо Нью-Йорк чи Сан-Франциско, але не зможуть знищити американських ракет у шахтних установках. Натомість, у відповідь гарантовано отримають ядерний удар, який знищить усю територію Росії. 
На траєкторію польоту ракети неабияк впливають зокрема атмосферні особливості коридору, яким вона прямує до цілі. До цього усі випробування Росія проводила на власній території, де атмосферні особливості були відомі наперед. Навіть, якщо б Путін остаточно з’їхав  з глузду, його більш компетентні  товариші швидкоі доступно  йому усе пояснять. 
Очільник Росії, на думку пана Швеця,  не надто розбирається  у тому, як працюють різні види озброєнь. Свідченням цьому є його вихваляння у фільмі «Крым. Путь на Родину». Там він розповідає, як налякав есмінець США внутрішнім виглядом російського комплексу берегової оборони. 
Чомусь ніхто йому не пояснив дрібної деталі: дальність стрільби російського комплексу сягає усього 250 км., тоді, як американські крилаті ракети здатні вражати ціль з відстані 2,5 тис. км., а відтак, якщо би раптом почалася серйозна війна, російські комплекси у Криму легко знесли б силами шостого флоту США у Середземному морі. Навіть у Чорне море заходити не довелося б. 

Хто розвалить Росію?

Нинішні стосунки Москви і Вашингтона, як вважає пан Швець, дуже нагадують радянсько-американські відносини кінця 1970-их. Америку тоді очолював м’який Джиммі Картер, який з усіма прагнув жити у мирі. Таку політику у Кремлі, як і тепер сприйняли, як безхребетність і страх. А відтак СРСР безпардонно вривається в Афганістан і націлює свої ракети на Європу.
У результаті такої політики американці обирають своїм Президентом жорсткого Роналда Рейгана, який різко підвищує видатки на оборону. У відповідь радянські генерали починають дезінформувати Політбюро повідомленнями про те, що американці готують ядерний удар по СРСР.
У 1985 році Юрія Швеця направили у США під прикриттям кореспондента ТАСС з завданням «не прогледіти підготовку США до удару». Для встановлення дійсного стану справ також були задіяні  фактично усі його колеги по лінії політичної розвідки. Втім, вже через три місяці усі зійшлися на думці, що завдання є повною нісенітницею. 
Так само вважали і аналітики головного розвідуправління. Не зважаючи на це, усі дружно інформували центр про те, що Пентагон таки і справді готується до ядерної атаки.
Загроза, хай і неіснуюча, суттєво підняла престиж Міноборони і КГБ у середовищі Політбюро, яке тоді складалося виключно з вісімдесятирічних маразматиків. Пан Швець згадує, що силові структури почали отримувати значно більше фінансування. Водночас, тих, хто доповідав про справжній стан справ відкликали назад в СРСР, звинувачуючи в некомпетентності.
Зростання впливу силовиків втягнуло СРСР в гонку озброєнь з заходом. Вони наполегливо рекомендували керівництву один-в-один відповідати на кожну новацію «американської воєнщини». Натомість про економіку ніхто не думав. У підсумку у неї просто розв’язався пуп і все розвалилося.
Аналогії з сучасною Росією очевидні: силовики і «яструби» з оточення Путіна створюють і тиражують фейкові загрози, в які у підсумку починають вірити самі. Витрати на силові відомства і армію цього річ становлять близько 40% бюджету. Жодного економічного обґрунтування для таких витрат просто не існує.

Чи відбудеться повномасштабний наступ на Україну?

На кордоні з Україною зосереджена безпрецедентна кількість військ. Тримати стільки людей без діла не припустимо: вони поступово деморалізуються, перетворюючись на силу, небезпечну для самої Росії. 
З іншого боку, ми усі бачили, як стогнав прем’єр-міністр Мєдвєдєв, коли нещодавно доповідав про стан справ у державі.
Після повноцінного наступу новий виток санкцій буде запроваджено миттєво, а такого удару економіка Росії може просто не витримати. 
Однак, даючи прогнози, пан швець рекомендує  враховувати так-званий фактор «територіального управління КГБ», яскравим представником якого є Путін. Як казав покійний Березовський: «Важко прогнозувати логіку ідіотів».
Далі буде…
Підготував Максим КОЛОМИС

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.