Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
22
жовтня
Випуск
№ 1342 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Ми є народ [Випуск № 952]

П’ять років пройшло з того часу, коли українці, відчувши себе людьми, піднялися з колін і вийшли на майдани, щоб захистити себе, своїх дітей та нашу Україну. Піднялися заради справедливості і добра, заради розквіту нашої держави. Адже тодішня виборча кампанія показала, що до влади ідуть ті, хто не збирається жити за законами. Ще не прийшовши до влади, вони вже почали керувати. Забирали бізнес, ставили підприємців «на лічильник», залякували, шантажували.

Вибори відбулися 21 листопада, а вже 22 листопада по обіді перші представники від нашого міста Кузнецовськ на двох виконкомівських автомобілях, за кермом яких були Микола Бортнік та Володимир Кньовець, відбули до Києва. «Круті» номери на автомобілях дали можливість безперешкодно доїхати до столиці. На Хрещатику до автомобіля підійшов майор міліції і здивував: «Добре, що ви приїхали. Бо так мало людей». Майдан лише формувався. Встановлювалися намети. На вулиці було холодно. І не всі були одягнуті по погоді.

Приїхали володимирецькі хлопці на чолі з Олександром Бобриком. На моє запитання: «А де ж ваша молодь?» - як завжди, мудрий Г.Лебедюк відповів: «Тут усе може бути. У нас діти вже дорослі, а молодих треба берегти. Їм ще дітей на ноги ставити».

Атмосфера була напружена. Хтось повідомив, що близько першої буде штурм майдану. Ніхто не панікував. Усі готові були дати відсіч. А поряд, крім пластмасового стільця, нічого більше, чим можна відбиватися.

Підійшли телевізійники з ТРК «Ера» та взяли інтерв’ю. Розповів про порушення, які чинилися під час виборчої кампанії. Про страшенний адміністративний тиск на виборців, про бригади з відкріпними талонами. Про спроби провокацій, які мали відбутися в м.Дубровиця під час засідання окружної комісії. Про те, що мені вдалося зірвати відправку двох автобусів з псевдовиборцями з Кузнецовська до Дубровиці. На другий день це інтерв’ю транслювали на всю Україну.

Приємною несподіванкою стала зустріч з дочкою, яка, залишивши маленьку дитину на чоловіка, приїхала на Майдан.

Десь близько першої на майдані погасло світло. Пішли чутки: «Зараз почнеться. На Лесі Українки БТРи». Усі напружені. Але жоден не втік. Усі були готові стояти до кінця. Потім знову інформація: «БТРи заблоковано автомобілями, а дівчата закидали квітами та зацілували солдатів». На тому «війна» і закінчилася. Цілий вечір і ніч кияни годували майданників. Десь перед ранком я з депутатами міської ради С.Шевченком та С.Анощенком відправились до Кузнецовська, адже необхідно було проводити сесію міської ради та організовувати людей на Майдан.

Андрій Мельник, Степан Хвалько та В’ячеслав Петрук лишились на Майдані. Правда, Андрій попередньо реквізував у мене теплі штани.

Уже у вівторок була проведена сесія Кузнецовської міської ради, на якій ми визнали Президентом України Віктора Ющенка. Це було одне з перших подібних рішень в Україні. Тодішній міський прокурор оскаржив це рішення в міському суді.

Виносячи проект такого рішення на розгляд сесії, я усвідомлював, що воно незаконне. Однак це необхідно було робити - як спосіб тиску на Л.Кучму та Верховну Раду. А також, щоб не дати гарячим головам розпочати громадянську війну. Таким чином ми домагалися проведення чесних виборів. Після сесії, яка транслювалася на вулицю, відбувся велелюдний мітинг. Люди були налаштовані рішуче й вимагали організації поїздок на Майдан.

Створили постійно діючий штаб в гуртожитку №3, куди мешканці міста зносили продукти харчування, теплий одяг та гроші на підтримку Майдану. Штаб організовував запис добровольців, щоночі здійснював відправку декількох автобусів до Києва. На Майдані був встановлений намет, який був міським штабом в Києві.

Люди повірили в себе, повірили у справедливість. Гасла Майдану «Бандитам тюрми», «Бізнес і влада - несумісні» були сприйняті буквально. І всі чекали виконання обіцянок. Однак трапилося все з точністю до навпаки. Бандитам та злочинцям - ордени й медалі. Крутим бізнесменам - високі державні посади. Порушникам закону про вибори - просування по службовій драбині. І так по всій Україні. Натомість патріотів звільняли з роботи, їх переслідували та не давали можливості працевлаштуватись. Звільнені Євген Жовтяк, Василь Червоній. У Рівненській області з займаних посад були звільнені всі довірені особи та керівники виборчих штабів Віктора Ющенка. Вказівка голови облдержадміністрації В.Матчука звільнити всіх, кого призначив В.Червоній, практично виконана. Натомість до влади повернуто всіх колишніх, які відновили порушені схеми крадіжок бюджетних коштів і продовжили наживатись за рахунок народу.

Однак урок Майдану не минув даремно. Вони зрозуміли, що Україна - не зона і з людьми не можна ось так по-хамськи та безпардонно. Адже люди мають межу гнучкості та терпіння, після якої — вибух, що змете кожного, хто перетне цю невидиму межу.

Ми довели, що ми є нація, «ми єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була». На героїці Майдану виховалось покоління. Ми почали себе поважати. І хай не всі наші сподівання справдились, однак Україна зробила поступ вперед до своєї справжньої Незалежності. А ті, тимчасові, які волею випадку опинились на вершині влади і працюють проти нашої держави, відійдуть в небуття.

Степан Жданюк, депутат обласної ради, голова Кузнецовської МО УНП

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.