Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Велика російська поразка [Випуск № 1221]

Кожен, хто має власну сторінку у соцмережах, не дасть збрехати: інформаційна війна з Україною там ведеться не менш запекло, аніж на фронті. Регулярно створюються усе нові «фейкові» сайти, які поширюють вигадану інформацію з гучними заголовками, після прочитання якої у не надто просунутих користувачів Інтернетом виникає паніка, що виражається у думках на кшталт «нас зливають» і «усе пропало!» Варто зазначити, що війна в електронних мережах для Росії проходить не надто вдало, утім на фронтах ситуація і взагалі пахне повноцінною поразкою, котра,  якщо розкласти усе по полицях, стає тим очевиднішою. Термін «перемога у війні» є доволі конкретним. Так, якщо війна наступальна, перемога здобувається після досягнення запланованих цілей. В оборонній війні – якщо плани атакуючої армії зірвані і їй так і не вдалося отримати того, на що розраховувала. Додаткові критерії – втрати. У живій силі, у техніці і – що найважливіше - серед мирного населення. І нарешті найважливіший критерій: дипломатичні дивіденди, задля яких, власне, і розпочинається будь-яка війна. Якщо вважати, що метою Росії було захоплення Маріуполя чи донецького аеропорту, то фактично загарбник отримав гори обстріляного будівельного мотлоху, де для транспортування вантажів придатна хіба одна лише колія. Поки у наших ЗМІ нагніталася істерія про «зраду», російські і сепаратистські інформджерела в один голос характеризували втрати «апалчєнцев» як «катастрофічні». Бої під Волновахою, Маріуполем та Краматорськом стали міжнародною ганьбою для Путіна. Під час переговорів у Мінську він весь час говорив про «котел», в який війська ДНР-ЛНР начебто загнали українські війська. Аж от тобі й маєш: українці злагоджено покидають місце оборони, заваливши випалену і переорану місцевість палаючими танками і сотнями трупів атакуючих. Дехто завважить: та Путіну і не потрібні були ані аеропорт, ані Маріуполь. Він, мовляв, в такий спосіб просто нагнітав атмосферу, намагаючись посіяти серед українців недовіру до власних держави та армії. Абсолютно так усе і було! Гори «гарматного м’яса» з усіх куточків Росії нещадно кидали у горнило бою, аби розвалити Україну зсередини. І що? Українські вояки і далі міцно тримають оборону, волонтери справно постачають їм усе найнеобхідніше, а широкі маси людей продовжують стоїчно терпіти усі злигодні військового часу. Жменька інтернет-панікерів на кшталт Тетяни Монтян чи Руслана Коцаби не рахується, оскільки всерйоз цю публіку у нас ніхто не сприймає. А відтак, за фактом, іще одна абсолютна поразка для Росії і її посіпак. Тим більше, що нині з точки зору політичного моменту ситуація для Росії – просто ідеально сприятлива. Серед людей не спостерігається жодного зачарування владою. Ще б пак: 1) Хитке перемир’я на фронті не надто відрізняється від реальної бойової ситуації, бо обстріли з боку «сепарів» не вщухали ні на день; 2) Боротьба з корупцією уперто не рухається з місця; 3) Реальних реформ ніхто не відчув; 4) Зубожіння населення торкнулося фактично кожної родини і відповідальність за нього українці однозначно покладають на Президента і Прем’єра. Ви лише уявіть, як зміняться настрої, якщо стануть відчутними бодай якісь позитивні зміни, а вони у нас, як відомо, зазвичай починаються ближче до виборів. Можна кидати безліч обґрунтованих докорів на адресу нашої недолугої влади чи продажного судочинства, однак безперечним залишається той факт, що сам український народ пройшов надскладний тест на політичну зрілість. Вже більше року він стоїчно тримає удар проти в десятки сильнішого ворога, змушуючи його казитися від безпорадності. Та немає жодної України, - думали вони. Та куди ті «хохли» без Росії, - думали вони. Та іще трохи і на колінах приповзуть , - твердила офіційна російська пропаганда. Не допомогло: велика російська поразка поступово і невідворотно перетворюється на доконаний факт. Вона - лише питання часу і настане, як завжди, несподівано і куди раніше, аніж здавалося.
Максим КОЛОМИС

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.