Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
19
листопада
Випуск
№ 1346 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНА РЕЗИДЕНТУРА [Випуск № 1217]

Продовжує активно діяти одна з найбільших за межами Російської Федерації розвідувально-диверсійних баз Служби Внешней Развєдки -  правонаступниця колишнього первого главного управления (зовнішня розвідка і спецоперації за рубежем) КГБ СССР. База ця діє і на теренах України. Вона є ровесницею нашої незалежності. І знаходится вона не в укупованому Росією Криму, не в зоні бойових дій в Луганській чи Донецькій областях, а в глибокому мирному українському тилу в Західній Україні. Точна адреса – Тернопільська область, Почаївський монастир.
Це гадюче антиукраїнське кубло російська імперська машина почала снувати в Почаївській Лаврі рівно 110 років тому.  Тоді, коли український православний монастир став оплотом русифікації і головним осередком боротьби з усім українським. Після указу кривавого карлика Ніколая Романова у 1905 році Почаївський монастир став основним центром діяльності російського нацистського руху – чорної сотні в Україні. Саме з цього чорносотенного руху було взято  модель для створення фашистських та нацистських рухів у Європі. Тут, в Почаєві, друкували найбільш запеклий антиукраїнський «Почаївський листок» -  друкований орган російських фашистів «Союз руского народа». 
Під час німецької окупації України Лавра належала до так званої Української автономної православної церкви, що підтримувала гітлерівський режим і виступала проти національно-визвольного руху українців, а з другохо боку, знаходилася в духовному єднанні з московською патріархією. Окрім того, під час другої Світової війни під виглядом смиренних монахів у Лаврі діяли представники четвертого розвідувально-диверсійного управління НКГБ СССР. Керував ними напряму з Москви ніхто інший, як головний «термінатор» Кремля Павєл Судоплатов.
Це, так би мовити, штрихи далекої історії… А от нещодавно на багатьох українських телеканалах з’явилась чергова сенсаційна новина: на Тернопільщині у Свято-Успенській Лаврі розповсюджують літературу, що пропагує ідеї «руского міра» та сепаратизму. А що тут дивного? Це основна робота мешканців Лаври. Не секрет, що Почаївська Лавра напряму підпорядковується московському синоду, а антиукраїнську літературу друкують вже роками прямо тут, у Лаврі. На друк такої антиукраїнської літератури та підривної діяльності проти української держави дає благословення сам Митрополит Почаївський Владімір. А насправді, він давно завербований агент російських спецслужб. Його та ще декількох монахів російська розвідка завербувала, посадивши на досить міцний гачок за справи гріховні. І тому він нікуди не зіскочить та слухняно буде виконувати те, що їм накаже резидентура. До речі, сама резидентура розміщена саме тут, у стінах монастиря. І тому, «обітатєлі» Лаври отримують оперативні завдання з гори напряму, з штаб-квартири СВР, що розміщена в підмосковному Ясєньово. Тому не дивно, що шеф Почаївського монастиря в одному з телеінтерв’ю звинуватив українську владу в тому, що Росія розв’язала війну проти України. 
Антиукраїнська підривна діяльність на інформаційно-ідеологічному фронті , що наполегливо і цілеспрямовано плекається в стінах Почаївського монастиря відома давно. Проте в Почаївській Лаврі займаються не тільки виготовленням ідеологічної отрути чи шептаною пропагандою, обробляючи голови довірливих вірян. 
Мало хто знає, як, прикриваючись українською святинею, в монастирі ось уже понад два десятки років звила своє гадюче кубло спочатку резидентура пєрвого главного управлєнія  (КГБ ) ФСБ Російської Федерації, а згодом, після реформування цієї спецслужби і виокремлення ПГУ в окрему службу, СВР. Ця Почаівська резидентура є однією з найбільших нелегальних розвідувальних баз не тільки в Україні, але й у всій Східній Європі.
Як правило, у світовій міжнародній практиці, резидентури розвідок працюють під дахом посольств чи консульств. Для прикладу:  російське консульство у Львові є дахом для резидентури російської розвідки в Західній Україні. На практиці віце- консул є не чисто дипломатом, а резидентом розвідки. Але вони, ці розвід-осередки при дипломатичних установах все-таки обмежені у своїх діях певними рамками дипломатичних угод неписаних правил поведінки тощо. Саме тому безліч політичних міжнародних скандалів виникало у світі після того, як та чи інша резидентура в тій чи іншій країні виходила за певні дипломатичні рамки.
А в ситуації з Почаївською Лаврою можна почувати себе безпечно, користуючись статусом духовної особи, монастиря, свободою віросповідання, відокремленням церкви від держави тощо. Ось чому саме в Почаєві російські спецлужби почувають себе вільніше вільного. Саме з цієї причини лавра в обхід київської митрополії УПЦ МП напряму підпорядковується московському синоду, а, насправді, штаб-квариті СВР. Саме сюди  протягом багатьох років СВР направляла під виглядом монахів своїх офіцерів-кур’єрів для здійснення оперативних завдань в Україні. Транзитний канал зв’язку здійснювався з допомогою чартерних авіарейсів Москва-Рівне. У рівненському аеропорту частенько можна було бачити невеликий літак бізнес-класу, котрий обслуговував частину кур’єрської лінії у вигляді авіарейсів Москва-Рівне, Рівне-Москва. Саме цими рейсами снували туди-сюди російські офіцери у чернечих рясах. У Лаврі вони, звісно, під легендованими прізвищами та фальшивими паспортами перебували як служителі культу, а, насправді, їх цікавив збір інформації по активістах та керівниках осередків політичних партій та громадських організацій в Західній Україні. Ними збиралася інформація про керівників органів виконавчої влади, депутатів місцевих та верховних рад в західноукраїнських округах. Окремим завданням резидентури було і є збір розвідданих за місцем розташування та характеристик військових об’єктів військових частин та об’єктів оборонної галузі в Західній Україні. Окремим видом російської розвідки є програма по втіленню психотропного експерименту в Лаврі. Там і по сьогодні діють під виглядом попів спеціалісти-парапсихологи, котрі, як кажуть, здійснюють «промивку мозгов в нужном направлении». Одним із видів діяльності резидентури в Почаєві було забезпечення каналу фінансування різного роду російських громадських організацій, що вписувалися в коло «русского мира». 
Постає єдине питання, коли це все припиниться?! 
Звісно, що в сучасних умовах російської агресії, в яких опинилася українська держава, ми не можемо все перекласти лише на плечі контррозвідки та частково кадрово перезавантажених українських спецслужб. Допомагати їм святий обов’язок громадських організацій, преси, кожного українця.
А що ж місцева так звана патріотична влада, яка мала б першою забити тривогу? Доки вона, заціпенівши від тваринного страху, буде сидіти у своїх затишних кабінетах Тернопільщини? Невже дехто з представників цієї влади підвішений на такому ж агентурному гачечку, як і Почаївські попи. Підстав думати саме так більш, ніж достатньо, бо хабарництво і корупція продовжує процвітати на теренах Тернопільщини. Надалі терпіти таке неподобство неприпустимо. Робімо нарешті висновки. 

Сергій Кричильський 

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.