Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
25
червня
Випуск
№ 1325 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Від субсидій до адресної допомоги [Випуск № 1216]

Субсидії мають допомогти адаптуватись до нових тарифів на житлово-комунальні послуги, які українці побачать уже на травневих платіжках. Урядовці обіцяють спростити процедуру отримання таких адресних дотацій, щоби захистити вразливі верстви населення. Для українців, які з квітневим підняттям тарифів не зможуть сплачувати комунальні послуги, не посилюватимуть покарання та штрафи. Натомість спрощуватимуть систему отримання субсидій для громадян, що її потребують.
Наразі на субсидію може претендувати будь-яка родина, якщо протягом року ніхто з членів сім’ї не робив одноразової покупки на суму, що перевищує 50 розмірів прожиткового мінімуму – близько 58 тисяч гривень. Мається на увазі  річ, куплена в кредит або на виплату, так і оплата послуг на таку суму. Також це може бути одноразовий внесок за квартиру в споруджуваному будинку.
Нові платіжки українці отримають уже в травні. Наразі планується, що тарифи на централізоване постачання гарячою водою для населення з 1 квітня 2015 року зростуть приблизно на 55-57 відсотків, а на опалення – в середньому на 73 відсотки. 
З метою інформування населення до середини квітня кожен громадянин України, який споживає житлово-комунальні послуги, отримає бланки заяви для призначення субсидій та декларації про доходи поштою.
Однак декларована міністром простота може зіграти злий жарт з урядом. Експерти, наприклад, уже критикують спрощену систему надання субсидій. Цей широкий, без сумніву, популістський жест влади збільшить не лише кількість одержувачів субсидій учетверо (з 1 до 4 млн. домогосподарств), а й державні видатки, які можуть виявитися нераціональними.
На думку експерта Гліба Вишлинського, підходити до питання треба трохи інакше, спрощуючи систему надання соцдопомоги для тих, хто потенційно має її одержувати, — інвалідів, багатодітних сімей, самотніх пенсіонерів, однак для решти залишити стару систему, що передбачає жорсткіший контроль над її неправомірним одержанням. В умовах дефіциту держфінансів такий підхід є раціональнішим і не дозволить за рахунок бюджетних коштів утримувати тих, хто в грошах особливої потреби не має. Це не означає, що діюча зараз система надання соціальної допомоги не потребує змін. Її механізми справді ускладнені до неможливості, порядок надання непрозорий, розтрати бюджетних коштів колосальні. У результаті в країні є понад 700 видів пільг, але чверть населення продовжує жити за межею бідності, і лише половина бідняків пільги реально одержує. Реформа потрібна, але яка? І чи допоможе вона уникнути тих правопорушень, якими обплутано систему соціальної допомоги, чи не створить нових можливостей для маніпуляцій?
Менш як за рік Міністерство соціальної політики планує ліквідувати неефективні пільги і монетизувати решту, зробивши всю соціальну допомогу виключно адресною. Ідеї абсолютно правильні та раціональні, вони неодноразово звучали з вуст багатьох українських чиновників різних мастей і рангів. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (група Світового банку) погодився надати уряду позику в 300 млн. дол. для реалізації проекту "Модернізація системи соціальної підтримки населення України". У рамках проекту планують підвищити ефективність адміністрування соціальних виплат і впровадити механізми, які знижують кількість помилок і рівень шахрайства в системі соцдопомоги. 
Загалом же реформа соціальних виплат стоїть на трьох китах: ефективності, адресності та монетизації. На першому етапі реалізації мають бути ліквідовані всі неефективні пільги (навіть їх точна кількість поки що невідома). Хто і за якими параметрами визначатиме ефективність тієї частини, що залишилася, не зовсім зрозуміло, часто неефективність пільги впирається у надто складне її адміністрування або корупційну складову.
Після усунення неефективних пільг уряд планує перейти до адресної допомоги і монетизованих пільг. Насправді про посилення адресності експерти говорять давно. За різними оцінками, для надання всіх існуючих пільг державі треба від 180 до 500 млрд. грн. Чому така різниця і чи можна порахувати точніше? Тому що в країні з величезною кількістю пільговиків немає системи їх обліку. При цьому, за різними оцінками, від 17 млрд. до 25 млрд. грн державної допомоги виділяється людям, які в принципі не належать до незаможних і претендувати на пільги не можуть. Але для цього, з одного боку, треба буде провести моніторинг за рівнем доходів людей, які претендують на пільги, а з іншого — об'єднати всі види допомоги в одну програму соціального захисту зі створенням єдиної бази даних одержувачів. Поки що жоден із цих напрямів не реалізовано.
"На сьогодні жоден фахівець галузі не може відповістити на запитання, скільки в Україні пільговиків. А починати потрібно саме з цього. Одна людина може одержувати пільги за кількома законами і проходити по різних реєстрах. Колись робота зі створення системи пільгових карт, які надають повну інформацію про пільговиків, справді велася. Була навіть ідея створити електронний паспорт для всіх, без винятку, громадян, тому що кожен із нас у той чи інший період життя може претендувати на пільги: як студент, як мати малолітніх дітей, як пенсіонер. Але до кінця проекту не довели. Більш того, з 2010 р. про це питання взагалі не згадують", — говорить Вікторія Близнюк, кандидат економічних наук Інституту економіки і прогнозування НАН України.
І якщо з адресністю все загалом зрозуміло: завдання необхідне, але важковиконуване і вже точно не за рік, то питання монетизації залишається супе-речливим навіть з погляду впровадження. Через банальну відсутність інформації монетизація заходить у глухий кут, ще не почавшись. Припустімо, людина є одночасно і інвалідом, і чорнобильцем, за обома категоріями вона має певні пільги, які можуть збігатися. Як у такому разі її пільги монетизувати? В якому обсязі? Як виключити корупцію, адже йдеться вже про конкретні грошові виплати? За непродуманого підходу видатки держави можуть, навпаки, зрости, а от добробут населення — не обов'язково.
Судіть самі. Право на пільговий залізничний проїзд в Україні мають понад 25 категорій пільговиків. І вони активно це право використовують, особливо коли йдеться про приміське сполучення. Борг місцевих адміністрацій перед залізничниками за пільгові перевезення в електричках за 2014 р. перевищив 161 млн. грн. Фактично кожен другий пільговик їздив безплатно. І попри всі претензії до "Укрзалізниці", той факт, що компенсації від місцевих адміністрацій покриваються лише на 45%, у правовому суспільстві неприйнятний. А у разі, якщо пільговики одержать не право на знижений тариф, а "живі" гроші, кількість бюджетних видатків тільки зросте. Адже оплатити пільгу доведеться як тим, хто регулярно їздить на дачу, так і тим, хто пільгу має, але з ряду причин нею не користується. Для пенсіонера це однозначний плюс — додаткові вливання у скромний бюджет. Але, чи готова держава до покриття таких витрат, якщо зараз вона не здатна оплатити проїзд в електричках навіть для тих, хто реально пільгою користується?
На думку Вікторії Близнюк, у нинішніх умовах важливо визначитися не лише з кількістю пільг, а і з обсягом фінансів, які держава готова на ці пільги витрачати. На сьогодні, коли можливості держбюджету обмежені, раціональніше спочатку зрозуміти, скільки країна готова виділити допомоги, а вже потім відібрати тих, кому ця допомога необхідна насамперед. Якщо зараз монетизувати пільгу для всіх, хто претендує на безплатний проїзд, вона не перевищить 9 грн на місяць на одного пільговика. Сума виглядає смішною, і очевидно, що рівномірно розподілити її на всіх не вийде.
На жаль, Мінсоцполітики вирішило піти найпростішим шляхом і залишити пільги тільки тим, хто без них не протягне. У результаті з 12 млн. громадян, які претендують на безплатний проїзд, залишаться 3,5–4 млн. пільговиків. Мінсоцполітики не надало своїх розрахунків з монетизації, але й без них зрозуміло, що коли 12 млн. мали одержати по 9 грн на місяць, то на кожного з 4 млн припаде в середньому близько 27 грн. При нинішній вартості на проїзд у муніципальному транспорті і ця сума видається несерйозною. При цьому всі працюючі громадяни пільги можуть втратити. "Я дотримуюся дуже жорсткої позиції і вважаю, що всі професійні пільги треба скасувати, як і пільги для працюючих громадян. Якщо людина працює, вона одержує зарплату, а не "подачки" від держави. Навіщо, наприклад, прокурорам або суддям право на безплатний проїзд? Пільга має бути адресною і максимально простою, що розраховується виключно на підставі доходу", — озвучив DT.UA свою позицію глава Мінсоцполітики Павло Розенко.
З одного боку, монетизація пільг — світова практика, що дає можливість оптимізувати державні видатки. З іншого — сам процес монетизації трудомісткий, складний і, що дуже важливо для України, тісно сусідить із корупційними можливостями. Із чим, утім, не згоден міністр Ро-зенко: "Якщо перевізник показує державі, що 80% його пасажирів були пільговиками, — це корупція, схеми, відверті зловживання. Але якщо людина одержує адресно грошову допомогу від держави, то ризик корупції мінімальний".
Насправді ризик корупції зберігається, просто він переноситься на "споживчий" рівень, і суми зловживань стають меншими, та тільки для одного казнокрада, а не для країни в цілому. Локально це може виражатися в банальному вимаганні з боку чиновників Мінсоцполітики, середня зарплата в яких становить близько 1500 грн і є найнижчою в системі держуправління, або у "вирішенні питання" про надання пільг особам, які на них претендувати не повинні. Глобально будь-яка спроба відірвати чиновників від годівниці ризикує наразитися на саботаж на місцях, де реформа й заглухне. У результаті благі наміри буде настільки неефективно втілено в життя, що реформу спустять на гальмах, як і в попередні роки. Недивно, що в багатьох країнах монетизація в підсумку закінчувалася демонетизацією.
Реалізувати озвучені Мінсоцполітики зміни нахрапом, як того хочуть чиновники, не вийде. Такі реформи потребують поетапного впровадження протягом кількох років. Але в Україні, на жаль, будь-які поетапні зміни приречені на провал. Усі навіть найкращі починання попередників відмітаються з обуренням тими керівниками, які прийшли їм на зміну. У результаті кількість тих, хто одержує державну допомогу, однозначно скоротиться, а рівень життя незаможного населення ризикує погіршитися під тиском інфляції та на тлі заморожених до грудня поточного року соціальних стандартів.
Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.