Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

День Андрія Первозваного [Випуск № 952]

День святого Андрія Первозваного припадає на 13 грудня. Стародавня християнська історія каже, що апостол Андрій Первозваний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.

Свято вважається парубочим. Напередодні, себто 7 грудня, дівчата вже мали змогу відзначати обрядодіями свою покровительку - Катерину. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки й дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя.

До прийняття християнства це свято називалося Калитою. Дехто вважає, що воно походить від слова «календи». Очевидно, ми маємо справу з молодіжними вечорницькими зібраннями, які, започаткувавшись 1 грудня, носили спільну назву Калити й тривали до Різдва - періоду повороту сонця на весну. У цей час найбільше вдавалися до заклинань, завбачення майбутньої долі й ритуального кусання «калети».

У християнстві первісна назва свята була замінена.

На Андрія жінки не пекли хліба, не шили і не пряли.

У ніч під Андрія хлопці мають найбільші права - єдина ніч у році, коли парубкам за бешкети люди вибачають.

Удосвіта напередодні Андрія дівчата йшли до криниць, щоб набрати води в рот і замісити на ній борошно. За цим стежили хлопці, щоб розсмішити дівчат. Тоді останні зверталися з проханням не заважати, за що парубки вимагали відкупної - макітру вареників, котрі мали обов’язково бути на «андріївській вечері». Давши згоду, дівчата приносили воду, замішували тісто й гуртом випікали по дві кукілки (для себе й судженого). Ввечері, поклавши серед світлиці на невеличкий ослінчик або ж заслінку парну кількість балабушечок, впускали пса, якого цілий день тримали впроголодь. Чию хлібину собака з’їдав першою, та якнайскоріше вийде заміж; коли ж обнюхував і «перескакував» до інших - тій юнці цього року шлюб не світить, а коли забирав їство і біг в закуток - вийде на чужині.

Нерідко робили з клоччя дві свічки й підпалювали, приказуючи :

- Андрію-добродію, допоможи мені долю відшукати!

Якщо свічки згоряли рівномірно, прихилившись одна до одної, то це ознака щасливого шлюбу, а коли розхилялися - на неприємну сподіванку. Потім знімали взуття з лівої ноги й від столу почергово міряли доріжку до порога: чий чобіт перший стане на нього - та найскоріше вийде заміж.

Цікавилися дівчата ще й тим, хто буде чоловік, якої вдачі та якого фаху? Щоб це вгадати, посипали на долівку трохи пшениці, наливали в мисочку води і ставили люстерко. Коли все вже готове, впускали півня і слідкували за ним: якщо півень нап’ється води - чоловік буде п’яницею, клюне пшениці - господарем, а як гляне в люстерко - паничем і ледарем.

Щоб дізнатись, як будуть звати чоловіка, виходили на вулицю і питали першого зустрічного чоловіка, як його звати. Так і майбутнього чоловіка зватимуть.

Щоб бодай у сні побачити, як майбутній чоловік виглядатиме, існувало ворожіння. Для цього, лягаючи спати, дівчина скидає з себе крайку, робить з неї хрест і кладе під голову, шепочучи такі слова :

Живу в Києві на горах,

Кладу хрест в головах;

З ким вінчатись, з ким заручатись,

З тим і за руку держатись.

Якщо вночі їй присниться сон, що до неї підійшов парубок, взяв за руку і повів до вінця, то це буде її суджений.


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.