Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Без права на помилку [Випуск № 1214]

2014 рік, що минув так швидко і для нас, українців, так драматично, мав би стати для сучасного світу, особливо, для його європейської частини знаковим ювілеєм. Час відрахував людству сто років від тоді, як закінчилася нечувана досі за своїми масштабами з жахливими втратами, людськими каліцтвами та новими геополітичними змінами – перша Світова війна.
Війна, що тривала чотири роки, забрала десять мільйонів життів та ще залишила більш як двадцять один мільйон покалічених людей – представників майже усіх континентів. Вона охопила десятки мільйонів квадратних кілометрів території та втягнула у цю криваву бойню більше як 38 країн. У Європі, як місці основного театру військових дій, була майже повністю зруйнована економіка та мирна інфраструктура. Вперше в історії людства учасники війни вирішили застосувати нечувані досі нові технології для вбивства людини. Так вперше була застосована дальнобійна нарізна артилерія, рухома бронетехніка, автоматична зброя, вперше на фронтвій арені з’явилися танки та авіація, а також жахлива хімічна зброя. Вперше, на відміну від усіх попередніх воєн, стрімко зросла динаміка росту кількості жертв цивільного населення по відношенню до військового. Цей показник відтепер в усіх наступних війнах особливо у другій Світовій, буде зростати ще стрімкіше. 
У геополітичному відношенні відбулися зовсім непрогнозовані для основних країн, зачинщиків першої Світової війни, несподівані речі. Ця велика битва імперій призвела до розпаду самих імперій. Закінчення першої світової бойні у 1918 році призвело до появи на політичній карті світу нових незалежних держав, що нарешті здобули довгоочікувану і омріяну самостійність. Це сталося внаслідок розпаду ведучих гравців світу – Австро-Угорської  імперії, Російської, Німецької та Османської імперії. Почала розхитуватися і Британська імперія, хоч і належала до країн переможців. Проте слід зазначити, що Російська імперія як така, що програла цю війну, хоч і втратила деяку європейську частину територій (Польщу, Фінляндію, Латвію, Литву, Естонію, Західну Україну та Захіну Білорусь) трансформувалась у нове політичне забарвлення, ідеологію і форму правління збереглася під назвою СССР.
Проте Версальський мир 19-го приніс не тільки мир, нові кордони в Європі та незалежність багатьох новоутворених держав. Післявоєнний європейський світ не зміг втриматися в нових соціальних викликах суспільства, знехтував і не зрозумів цінностей так званої буржуазної демократії. На жаль, після світової економічної кризи, людство не склало основного іспиту на предмет цих випробовувань. На цей раз, за спасінням і виходу з кризи в Європі, людство хитнулося до двох крайнощів, не усвідомлюючи наслідків. В одному випадку європейці обрали нові політичні форми виходу із кризи, як фашизм та націонал-соціалізм, а інші, що стали їхніми опонентами, захворіли на більшовизм, що прикрився послідовниками марксистів, які насправді такими не були.
Все це вказувало на те, що мир примарний, а війна зовсім не закінчена. До чого це призвело, стало лише зрозумілим у 1939 році. Начебто й не було до цього аншлюсу Австрії, Чеських Судетів та Мюнхену 38-го.
Що означає для сучасних європейців ця жахлива війна, що підготувала грунт для другої Світової війни? Відповідь можна отримати відвідавши тисячі населених пунктів  Європи. Майже в кожному маленькому містечку дбайливо доглядають за пам’ятниками, стелами та меморіалами, що присвячені подіям та пам’яті полеглим у двох світових войнах. 
Тому, звісно, спільно готувалася до цього сумного ювілею і сучасна європейська спільнота. Проте в сучасних умовах постало питання – як відзначити цю сумну, але важливу для глибини пам’яті людства, що не стирається часом, дату? З великою помпою? Чи просто окремо за розроблеми сценаріями національних урядів Європи, вшанувати за релігійними канонами пам’ять полеглих. Ці питання напередодні ювілею не сходили з перших шпальт провідних європейських видань. Питання було більш як делікатне і причина його полягала в основі концепції самого Євросоюзу. Колишні непримиренні суперники не тільки в першій, але і в другій світових війнах, пройшовши за останні сімдесят років непростий шлях об’єднані сьогодні спільними цінностями. Ось уже у мирі і злагоді Європа перейшла в 21 століття з новими культурними, соціальними та економічними здобутками. Тому відзначення сторіччя з часу початку першої Світової війни в багатьох європейських країнах вирішили провести традиційним вшануванням пам’яті полеглим без будь-яких надуманих політичних нашарувань. Бо ж сучасні європейці в більшості своїй розуміють ту дорогу ціну, котру вони заплатили за побудову спільного європейського дому. 
Зовсім інакше відзначила ювілей початку першої світової бойні Росія – як активний розпалювач першої і другої Світової війни. Остання імперія на планеті ще з явними ознаками середньовічних рудиментів та атавізмів вирішила відзначити початок першої Світової війни по-своєму, без зайвих сентиментів, просто врешті-решт  «по русски»! Відзначити військовою агресією та загарбанням чужої території суверенної сусідньої держави. 
Набір заклинань все той же - побрякати зброєю во славу родіни і руского оружія, вспомніть билоє, 9 мая, спасібо дєду за побєду і тому подібний набір. І нічого нового… Після анексії Криму та неоголошеної війни на сході України в багатьох європейських елітних колах, що сприйняли цю агресію несподівано, виникає запитання: чому так сталося? Чому на сімдесятому році миру на європейському континенті знову розгортаються військові дії? А тому, що вона, Російська Федерація, або Московська імперія, як хто хоче так і називає, по іншому не тільки не вміє, але і не хоче. 
З чим же прийшла Російська імперія, як самостійна держава на поріг 21-го сторіччя? З якими духовними, культурними, соціальними чи, може, висотехнологічними досягненнями та винаходами для людства? Вся річ у тому, що ні з якими. Комунізму не збудували, вчення Леніна-Маркса розгубили, космічну гонку на останніх етапах остаточно програли перед основним суперником – Сполученими Штатами. Не здобувши нічого нового, втративши після розвалу СССР, знову частину колись завойованих територій, Росія залишилася зі старим багажем. Всі здобутки Росії – це традиційні для неї, навіть сакральні речі. Це такі собі духовні скрепи імперії: «рускій пьяний попушка, царь-батюшка, водочка-селедочка, Ленін-Сталін-КГБ», ну і  звичайно, «дєнь побєди – 9 мая». Ось і весь набір здобутків історії, культури, технологій, що випродукувала Московська імперія на протязі більш, як трьох віків.
Ось чому вона, Москва, знову вдалася до звичного для неї ремесла – військового загарбання більш відносно розвинутих територій. Власне, без такого ремесла, Москва ніколи  не була б імперією. Тільки зовнішня агресія давала відповідь, бути чи не бути Російській імперії в такому вигляді, в якому вона сьогодні існує. І справа тут не тільки в диктаторських замашках Путіна. Він, як класичний представник школи КГБ, діяв швидко і примітивно, як кажуть у тій самій Росії – тупо і глупо. Тепер дійсно не уявляє, та й не бажає зрозуміти, як витягувати себе і Росію з цієї глибокої політичної кризи. Вийти з неї можливо двома реальними шляхами: добровільна відставка царя, якої ніколи не було в історії Росії, або двірцевий перевот, що було для  Російської  імперії традиційно. Є ще, правда, третій шлях, також традиційний… Чому б не відсвяткувати «дєнь Побєди» знову у Берліні? Саме такі, чи приблизно такі настрої опановують шизофренічні голови кремлівських політичних маніяків. Вони цілком всерйоз мріють про нову берлінську стіну. Нарешті вже про цей виклик нової холодної війни зрозуміли як на заході Європи, так і по той бік Атлантичного океану. Це правда, що Захід не чекав такого несподіваного повороту у 2014 році. Він дійсно неготовий був в повній мірі осягнути ті виклики, які поставила загрозі миру на континенті нова московська агресія.
Проте й на Заході чудово розуміють, що Росія зразку 2000-х років-це далеко не СССР 80-х років минулого століття, коли він досяг піку своєї мілітарної могутності. І ти не менше чергова військова-політична авантюра в Афганістані стала тим останнім «дзвіночком», що почав «відбивати» крах СССР.
Минулорічна авантюра – агресія проти України також почала захлинатись, хоч ще і рано робити заключні висновки, але це так. Це правда, що санкції Заходу хоч і повільно, але все ж таки впливають на економічний стан Росії. Проте саме в Україні, завдяки героїчній стійкостіі українського народу, добровольчих батальйонів, воїнів Збройних Сил України волонтерських рухів та єдності українців від Сходу до Заходу, Росія серйозно обломала свої агресивні зуби.
Путін, завдяки агресії щодо України, зробив Расєї-матушки з нагоди сторіччя початку Першої Світоіої війни, гарний подарунок – втягнув Родіну в глибоку політичну кризу.  Так поступав хіба що останній із Романових, кривавий карлик Микола II, що втягнув Расєю в Першу Світову війну. Путін чудово розуміє, що вийти з цієї глибокої кризи просто так не вдасться. Тому в нього є інший, більш небезпечний для миру і Західної демократії, підступний план. План цей почав реалізовуватись проти України. Ця підступна операція розрахована на розхитування внутрішньо-політичної кризи всередині України. Все дуже просто і традиційно, і розраховано на генно-ментальному рівні мільйонів простих українців. На фоні тяжкої війни і , як наслідок, економічної кризи, посіяти розбрат в єдності українців і , саме головне, закласти традиційну недовіру українців до свого уряду і свого президента, що прийшли до влади в результаті волі Майдану і революції гідності. Таким чином, в цьому новому хаосі і ознак нової революції, відірвати Україну від реальних реформ та охолодити західних політиків від плану «Маршалла» по Україні. 
В цій  битві між тиранією та демократією, а точніше, між Україною в Європі та російським окупантом, переможець буде один. Помилитися має тільки одна сторона та один раз, третього не дано. Ми не маємо права на помилку!

С.КРИЧИЛЬСЬКИЙ

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.