Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
14
серпня
Випуск
№ 1332 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Віддали життя за Україну [Випуск № 1211]

Віра, надія та любов  – три основні Божі чесноти.  Вони мали б бути фундаментом нашого життя, основою світогляду, через яку ми мали б сприймати усе довкола. Та чомусь, на жаль, у сучасному світі часто панують зовсім протилежні на строї душі. Безвір’я, безнадія, ненависть, які ведуть цілі народи до загибелі. На щастя, та з Божої ласки, завжди є серця вірні Господнім настановам. Ті, які готові показати іншим шлях до світла, правди та істинної свободи.
«Небесна сотня» . Події, які відбувалися на головному Майдані України з грудня 2013 по лютий  2014 року, явили нам цих героїв.
Ким були? До чого прагнули ? Звичайні люди, мирні громадяни, які вийшли, на так званий Євромайдан, щоб відстояти своє право на мрію. Учителі  та студенти, підприємці та журналісти, вчені та академіки, художники та музиканти, громадські діячі та прості робітники. Люди, які жили у різних куточках України. Такі здавалося б різні… Але – ні! Вони були схожими між собою. Дуже схожими! Схожими серцями, у яких , на перекір безвір’ю, безнадії та ненависті , що нав’язуються нам духом цього світу, жили віра , надія та любов. Віра – у перемогу добра над злом, правди – над неправдою та кривдою. Надія – на краще майбутнє для своєї країни, своїх дітей. Любов – до України, справжніми синами якої вони були, є і будуть.
Не легко плекати ці Божі чесноти у своєму серці у наш час.  У час, коли всі так звикли до тієї вдаваної стабільності та бояться її втратити. Звикли до неправди, яка панує всюди настільки, що її вже давно приймають за правду.  Звикли до злочинів, які наш зазомбований мозок вже рахує  за норму. А найголовніше, у час, коли нас уміло переконують, що це все добре і взагалі нічого змінити не можливо.
Повстати проти системи цинічної брехні та фальші є неабияким подвигом. На нього здатні тільки справжні герої. Встати, розправивши плечі і голосно сказати: « Я не згоден!», а не перешіптуватися по закутках, шукаючи винних.
Саме так вчинили воїни «Небесної сотні». Вони вирішили, що краще вмерти за правду, ніж все життя жити у брехні. Не чекали, поки зміниться “хтось” чи “щось”. Не надіялися на “когось”. Не ховалися за чужими спинами, чи “сотнею виправдань”. Вони почали із себе міняти цей світ із думкою: «Як не я – то хто ж».  Як і світлої пам’яті рівняни:
Олександр Храпаченко — (18 вересня 1987 — 20 лютого 2014), місто Рівне;
Валерій Опанасюк — (20 травня 1971 — 20 лютого 2014), місто Рівне;
Георгій Арутюнян — (4 липня 1960 — 20 лютого 2014), місто Рівне. 

«Небесна сотня» – назва, яку дав народ полку героїв, що пожертвували собою заради нас, нашої мрії про краще майбутнє. Та здається мені, що ця назва символічна. Адже, відвоювавши тут, на землі, вони не перестають воювати на небі. Своїми молитвами та заступництвом перед Богом та Богородицею, вони, допоки стоятиме світ, будуть просити за нас та Україну. А ми, в свою чергу, не маємо права забувати, за що вони віддали своє життя і пильнувати, щоб не впасти в оманливу сплячку.

Небесній сотні, шана й молитви
За чисті душі, що злетіли в небо.
Їм шлях високий, Боже, освяти
І в мирі, Господи, прийми до себе.

Юрко Славутич

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.