Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
22
жовтня
Випуск
№ 1342 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Чи виграє Україна від Мінських угод? [Випуск № 1211]

Оцінка будь-якої політичної події залежить від вихідних передумов. Росія відкрито вступила у війну. Ворог володіє великими військовими, економічними та інформаційними перевагами, і тим не менш змушений йти на політичні переговори, і не може здійснити швидку окупацію. Кожен день, коли менше гине людей, коли ми можемо зберегти багато життів українських патріотів - це перемога, тому що для кожного з нас людське життя - найголовніший ресурс. З політичної точки зору кожен день, коли під ударами кагебешної імперії вільна, демократична Україна відбиває атаки і продовжує роботу, і будує нове суспільство і нову державу – це вже досягнення.
Мінські угоди - це не мир, це навіть не спроба укласти мир. Це черговий етап зниження ескалації бойових дій. Тому розглядати тест угод з точки зору мирного договору - помилка. У нас не може бути миру з Росією, тому що мета Путіна - щоб ми визнали захоплення Криму Росією і федералізація захоплених територій на Донбасі.
Чи міг Мінськ принести мир? Ні. Миру бути не може, тому що ми не можемо визнати кордон на Донбасі, і тому що для реального припинення вогню та контролю дій російської армії необхідно ввести на Донбас миротворчий контингент НАТО. Поки немає межі і немає контролю - війна буде продовжуватися. І питання тільки - з яким розмахом і з яким числом жертв.
Тому, я вважаю, Мінський протокол важливим стратегічним успіхом України. Чого ми досягли?
1. Обмін полоненими. Для нас порятунок наших людей - головний пріоритет. 
2. Бандитам Путіна довелося з величезним небажанням сісти за стіл переговорів, і визнати тим самим особисту відповідальність за війну на Донбасі і визнати російське вторгнення, і взяти на себе зобов'язання вивести свої війська.
3. Зрадники Батьківщини типу Захарченка визнані російськими маріонетками і до переговорів не допущені, а значить, ні про яку міжнародну суб'єктність «Новоросії» мови не буде. Путіну довелося самому викинути своїх «шісток» за рамки переговорів, і тепер після цього кроку маріонеткові ватажки донбаських банд вже ніколи не зможуть бути визнані світовим співтовариством. Вони всього лише агенти російських спецслужб. Це дуже важливо. 
4. Росія взяла на себе зобов'язання забезпечити припинення вогню і відведення важких озброєнь. Вона не збирається це виконувати, і тим самим Україна придбає додаткову підтримку і украйньому випадку легітимізуж можливість введення в державі воєнного стану.
5. Лідери Євросоюзу Меркель і Олланд знову взяли Путіна на поруки, але тепер вони несуть ще більшу відповідальність за його подальші дії. Провал чергового перемир'я стане і їх черговим провалом.
6. Санкції Заходу проти Росії не будуть зняті - навпаки - будуть навіть трохи посилені.
7. Захід узяв зобов'язання надати економічну і військову допомогу Україні. Росія прикладає колосальні зусилля, щоб будь-яку таку допомогу заблокувати, але ми реально наблизилися, щоб пробити цю стіну.
8. Вперше світове співтовариство офіційно визнало - хто сторони конфлікту, чиї війська ведуть бойові дії, яка ступінь відповідальності Путіна і Росії. І ніяких сепаратистів не треба умиротворювати - головне вивести з України «іноземні війська». Це ключове досягнення української дипломатії. До визнання «іноземних військ» російськими залишився один невеликий крок .
Треба віддати належне Петру Порошенко - з точки зору проведення конкретного раунду переговорів у Мінську він був переконливий і ефективний.  Президент володіє хорошою реакцією і вміє тримати удар. Ось чому його треба необхідно критикувати - він чудово працює тільки під жорстким тиском. 
 На мою думку, помилка Порошенка в тому, що він недооцінює вплив військового чинника на хід політичного врегулювання. Вони взаємопов'язані. І дії некомпетентного керівництва Генштабу, яке Порошенко рятує від суду за Іл-76, Іловайськ, і сектор «Д», помітно знизили ефект Мінських угод, оскільки проблему Дебальцевського плацдарму тільки дипломатичними методами не вирішити. Не можна вести мирні переговори, коли кожен раз військове командування доводить ситуацію до кризи. Це дуже слабка позиція.
Тим, хто критикує якісь конкретні пункти угоди, я скажу так - не витрачайте час. Головний підсумок - обмін полоненими, Захід зберігає санкції, Захід фіксує, що саме Росія продовжує порушувати мир, і на якийсь час ми отримаємо перепочинок, бо частина російської артилерії може бути відведена з ряду ділянок фронту.
Все інше в угоді обставлено великою кількістю умовностей, які залежать від рішень Верховної Ради. Так що час подумати, що саме ми будемо імплементувати і реалізовувати у нас є. Без Ради провести децентралізацію, вибори на окупованій території, платити пенсії і зарплати за умови перераховування податків в бюджет України практично неможливо.
А ось рішення на фронті повинні бути зроблені швидко. І ми цих швидких рішень на фронті потребуємо набагато сильніше, ніж багато спостерігачів можуть собі уявити. 
Якщо все, що записано на користь російських окупантів буде виконано - впевнений, що Україну чекають дострокові вибори парламенту і відставка уряду. Умови, виписані під Путіна, нездійсненні. Але, повторюю, зараз на першому місці стоять інтереси нашої армії. 
А війна продовжується. Обстановка на Дебальцевській дузі та під Широкіним настільки гостра, що бойові дії там навряд чи припиняться найближчим часом. 
Разом з тим, Мінські угоди, які Путін не виконує, також, як і не виконував всі попередні перемир'я в Україні, стануть черговим важливим важелем для подальшого посилення позицій України в світі, для подальших програм збройної допомоги.
Гадаю, що дуже важливо було продемонструвати всьому світові, що Україна шукає миру. Щоб не дати приводу нашим західним друзям послабити підтримку України або послабити санкції. Ми знаємо, що тримати фронт санкцій на заході нелегко, і вони б використали будь-який привід звинувачення України, тим більше що російська пропаганда працює дуже посилено. 
І тому, я думаю, що рішення України про припинення вогню було абсолютно правильним. Всьому світу було продемонстровано, що режим припинення вогню порушує Росія і терористичні сили, які вона підтримує.
Україна за  чотири доби так званого  перемир'я  попри значні втрати заробила дуже важливий політичний капітал для подальшого вирішення нашого головного завдання - для того, щоб остаточно ізолювати і послабити агресора і продовжити захищати країну.
 А справжній, неудаваний мир прийде в Україну тільки тоді, коли ми реорганізуємо армію і станемо здатні вести ефективні бойові дії, а також, коли ми почнемо проводити системні реформи держави, і збалансуємо бюджет не інфляцією, а створенням цивілізованого ринку, привабливого для інвесторів. Ми досягнемо миру, коли станемо сильними!

Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.