Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Чи вистачить мужності місцевій владі не відзначати день слави російських окупаційних військ? [Випуск № 1208]

2 лютого 1944 року місто Рівне було зайняте радянськими, а точніше московсько- більшовицькими військами, вибивши з нього німецькі частини своїх недавніх союзників. А ще 5 років тому після підписання сумно відомого пакту Молотова- Рібентропа та додаткового секретного протоколу Москва та Берлін, розділивши Польщу та окупувавши країни Балтії, таким чином запалили вогнище Другої світової війни.
Зі зміною німецького окупаційного режиму Рівненщина, як і вся Волинь, опинилась під п’ятою московського окупанта.
Слідом за російською армією, котра успішно просувалася на Захід, у Рівне зайшли війська НКВД. Нова, тепер вже московська адміністрація, саме після 2 лютого розпочала планове і методичне вивезення десятків тисяч українських сімей до Сибіру. У центрі Рівного, де тепер знаходиться Театральний майдан, „визволителі” встановили шибениці, на якій публічно страчували учасників героїчної боротьби за Незалежну Україну. Як правило, перед актом показової страти на майдан зганяли рівненську молодь. Про це неодноразово згадується у спогадах міських старожилів. Оце й було справжнє обличчя нової радянської, а насправді російської влади.
З того часу  щороку, так званий день визволення Рівного 2 лютого, місцева влада відзначала помпезно і урочисто. День 2 лютого носив таке ж ідеологічне забарвлення, як і „23 февраля”, „9 мая”, „7 ноября”. Після здобуття Україною незалежності вже нова українська влада на Рівненщині за інерцією та не тільки продовжувала здійснювати ті самі ритуали на славу „русского оружия”. Вони запопадливо наввипередки покладали вінки та квіти до радянських символів і відбивали „челобитную” перед здоровенною бронзовою зіркою, яка стирчить із землі на меморіалі, що на вулиці Дубенській. Ці ритуальні дійства місцева влада на догоду кремлівській зовнішній політиці здійснювала регулярно тричі на рік – 2 лютого, 23 лютого та 9 травня.  Безліч свідків з огидою згадують, як ще 2 роки тому одна з представниць влади Рівного з ентузіазмом роздавала учасникам „параду 9 мая” ненависні українцям георгіївські стрічки.  Сьогодні представники влади цю історію воліють сором’язливо замовчати.
 У що вилились ці  промосковські залицяння, ми бачимо  зараз в реальності, коли та ж сама російська  армія без оголошення війни вже майже рік плюндрує українську землю та обстрілює з реактивних систем залпового вогню та мінометів позиції українських військ та мирні українські села і міста на сході України. Це і є результатом на перший погляд безневинних загравань з „російським братом”. Одним словом -  „спасибо деду за победу”.
Чи збирається місцева влада 2 лютого і цього року скласти почесті московським окупантам на рівненському меморіалі наразі невідомо. Чи вистачить у них мужності хоч  в такий складний для України час залишитись українцями?

Сергій Кричильський

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.